Ухвала суду № 45710353, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 808/5723/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: Куйбишевська районна державна адміністрація про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року позов Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Держземагенства у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в продовженні договору оренди земельної ділянки від 12.08.2004 укладеного між ОСОБА_1 та Куйбишевською районною державною адміністрацією, зобовязано Головне управління Держземагенства у Запорізькій області протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання чинності цією постановою розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 12.08.2004 укладеного між ОСОБА_1 та Куйбишевською районною державною адміністрацією. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Держземагентства у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовної заяви позивача відмовити.

В судовому засіданні Головне управління Держземагентства у Запорізькій області подало клопотання про заміну сторони правонаступником, а саме на Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. В порядку ст. 55 КАС України, колегією суддів здійснено заміну сторони - Головне управління Держземагентства у Запорізькій області на Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та матеріалами справи підтверджено, що 12 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та Куйбишевською районною державною адміністрацією в особі голови - ОСОБА_2, було укладено договір оренди землі, згідно якого позивачу була передана земельна ділянка загальною площею 9, 23 га, у тому числі рілля 9, 23 га, що знаходиться на території Куйбишевської селищної ради за межами смт. Куйбишеве, Куйбишевського району, Запорізької області, строком на 10 років. Пунктом 8 цього договору передбачено, що після закінчення його строку, орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк, для чого необхідно не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

13 травня 2014 позивач направив замовний лист на імя в.о. Головного управління Держземагенства у Запорізькій області з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 9,23 га на 49 років та внесення змін до умов використання земельної ділянки.

06.06.2014 року на ім'я позивача прийшла відповідь з головного управ Держземагенства у Запорізькій області за № 08-0.3-3826/2-14, якою відмовлено в продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки мотивуючи це тим, що в клопотанні не зазначено причину збільшення строку дії договору та зміни цільового призначення земельної ділянки.

Позивачем було виправлено помилки вказані в клопотанні та 23.07.2014 повторно відправлено клопотання про продовження терміну дії договору оренди вищезгаданої земельної ділянки.

07.08.2014 на імя позивача надійшла відповідь від відповідача за № 31-8-0.4-6805/2-14, якою було повідомлено, що позивач порушив строк звернення з клопотанням про продовження терміну дії договору.

Єдиною підставою для відмови позивачу в продовженні строку дії договору оренди землі, є пропуск ним 90-денного строку, передбаченого п. 7 договору та ст. 33 Закону України "Про оренду землі", протягом якого позивач повинен був звернутись до Управління для пролонгації договору.

Відповідно до ст. 122 ч. 3 п. "а" ЗК України, в редакції, яка діяла станом на час укладення позивачем договору, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Задовольняючи частково позовні вимоги позовної заяви, суд першої інстанції посилався на наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 р. № 5245-VI, який набув чинності з 1 січня 2013 р., статтю 122 ЗК України було викладено в новій редакції:

"Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.".

Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. № 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно п. 4 пп. 61 названого Положення, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 р. № 258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 р. за № 852/21164 затверджено положення про Головне управління Держземагентства в області, відповідно до якого Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане (п. 1.); Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області (п. 4 пп. 4.32.).

Таким чином, з 1 січня 2013 р. повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення належать до компетенції Державного агентства земельних ресурсів України та його територіальних підрозділів - Головних управлінь Держземагентства в області, а не до повноважень РДА.

Слід зазначити, що наявність в ст. 33 Закону України "Про оренду землі" і договорі застереження про те, що особа, зацікавлена в продовженні терміну дії договору оренди землі, повинна у строк, передбачений умовами договору, але не пізніше ніж за 90 днів до спливу строку його дії звернутись до орендодавця, спрямовано перш за все на забезпечення правової визначеності у правовідносинах. Так, згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Набуття, зміна і припинення прав на землю характеризуються певними особливостями (попередня, до набуття прав на землю, розробка землевпорядної документації; її затвердження уповноваженим органом; встановлення меж земельної ділянки в натурі; державна реєстрація прав на землю, тощо), які зазвичай непритаманні іншим об'єктам цивільних прав, а тому попереднє повідомлення орендарем про свій намір продовжити договір оренди, сприяє правовій визначеності (прогнозованості) юридичної долі земельної ділянки і дозволяє здійснювати державний контроль за землями, які перебувають в оренді та землями, які найближчим часом будуть звільнені. Тобто метою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та її юридичною спрямованістю, є надання сторонам правовідносин можливості завчасного повідомлення і, відповідно, обізнаності про наміри та, як зазначав суд вище, забезпечення державного контролю за землями, а тому подання орендарем заяви про намір продовжити термін дії договору із порушенням строку, визначеного договором, або Законом, не є безумовною підставою для відмови в продовженні терміну дії договору оренди, адже це суперечитиме правовому змісту законодавчої норми. Ці висновки підтверджується і тим, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не містить застереження, що подання орендарем заяви про продовження строку дії договору із порушенням визначеного договором або Законом строку або поза межами цього строку, є підставою для відмови у продовженні його дії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ані Закони України "Про оренду землі" і Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ані Земельний кодекс України не містять перехідних положень, які б визначали поведінку особи у випадку укладення договору із державною адміністрацією і після змін правового регулювання, тому позивач не може нести відповідальність за несвоєчасне звернення із відповідною заявою, за відсутності чіткої правової регламентації його дії.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в продовженні договору оренди землі, діяв протиправно, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги стосовно зобовязання продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки, то в цій частині позовних вимог суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що слід відмовити та зазначає, що, оскільки суд не вправі перебирати на себе не властиві йому функції субєкта владних повноважень, однак з метою захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне зобовязати Головне управління Держземагенства у Запорізькій області протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання чинності цією постановою розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 12.08.2004 укладеного між ОСОБА_1 та Куйбишевською районною державною адміністрацією.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення норм Закону України «Про оренду землі» є безпідставними. Оскільки суд першої інстанції не вирішував питання надання чи відмови у наданні в оренду землі, а виходив з того, що діями, які виразились в порушенні процедури та відмови у розгляді клопотання позивача з підстав порушення строку.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Дадим

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко