Постанова № 45710218, 23.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 903/1541/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Гудак А.В. ,

судді Гулова А.Г.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Рудись Р.В. (повідомлення № 194 від 22.06.2015 р.)

від відповідача - Коцюба О.М. (довіреність № б/н від 22.05.2015 р. )

від органу ДВС - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача СгПП "Верба" на ухвалу господарського суду Волинської області від 02.06.15 р. у справі № 903/1541/13

за позовом Оваднівська сільська рада Володимир-Волинського району Волинської області

до Сільськогосподарське приватне підприємство "Верба"

про зобов'язання передати нерухоме майно в комунальну власність (розгляд скарги на дії ДВС)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.06.2015 року у справі № 903/1541/13 (суддя Бондарєв С.В.) скаргу сільськогосподарського приватного підприємства "Верба" на дії Відділу Державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та визнання незаконними дій відхилено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та прийняти нове рішення, яким скаргу задоволити. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказ господарського суду Волинської області про примусове виконання рішення по справі № 903/1541/13 від 04.03.2014 р. не відповідає вимогам до виконавчого документу, визначеним в ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження". Зокрема, наказ не містить повного найменування стягувача та індивідуальних ідентифікаційних номерів стягувача і боржника. За таких обставин, державний виконавець, отримавши виконавчий документ, який не відповідає вимогам, мав би відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження". Однак цього зроблено не було. Поряд з цим вказує, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження датована 29.04.2015 року. В пункті 2 постанови зазначено - боржнику самостійно виконати до 05.05.2015 р. Постанова направлена боржнику 30.04.2015 року, а отримана ним лише 05.05.2015 року, оскільки 01.05.-04.05.2015 року першотравневі вихідні дні. За наведених обставин скаржник вважає, що його було фактично позбавлено можливості добровільно виконати рішення суду у визначений державним виконавцем строк, що є порушенням п. 2 ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження". З огляду на вказане просить визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанову від 29.04.2015 року про відкриття виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та просить її задоволити.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав. В судовому засіданні представник позивача усно заперечив проти доводів апелянта та зазначив, що відповідач жодним чином не намагався виконати рішення суду добровільно, оскільки з моменту видачі наказу та пред'явлення його в державну виконавчу службу минув майже рік. Протягом цього часу позивач направляв на адресу відповідача листи з пропозицією виконати рішення суду, які останнім залишені без відповіді та задоволення. Відтак вважає, що судом правомірно відхилено скаргу відповідача, а дії останнього спрямовані на затягування виконавчого процесу. Просить відмовити в задоволенні скарги.

Відділ ДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити останню без задоволення. Вказує, що державний виконавець у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" прийняв до виконання наказ господарського суду Волинської області та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Зауважує, що невчасне отримання боржником постанови не є підставою для її скасування, оскільки останній не був позбавлений права звернутися до державного виконавця в порядку ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про відкладення провадження виконавчих дій на строк до десяти робочих днів. Однак боржником таких дій вчинено не було. Поряд з цим зазначає, що посилання скаржника на невідповідність наказу вимогам до виконавчого документу є безпідставним, оскільки в таких випадках сторона вправі звернутися до господарського суду на підставі ст. 117 ГПК України, що боржником також вчинено не було.

Представник відділу ДВС в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 02.06.2015 р. у справі № 903/1541/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 04.03.2014р. зобов'язано Сільськогосподарське приватне підприємство "Верба" (вул. Миру, 23, село Верба, Володимир-Волинський район, Волинська область) безоплатно передати до комунальної власності Оваднівської сільської ради, (вул. Перемоги, 20, с. Овадне, Володимир-Волинський район, Волинська область) через органи та служби визначені Оваднівською сільською радою, а саме через комісію з питань передачі об'єктів у комунальну власність (створену відповідно до рішення Оваднівської сільської ради №59 від 11.10.2013р.) наступні житлові будинки:-№17 по вул. Шкільній в селі Верба Володимир-Волинського району Волинської області,-№12 по вул. Ковельській в селі Верба Володимир-Волинського району Волинської області,-двоквартирний житловий будинок по вулиці Садовій буд. 1, до складу якого входять: квартира №1 по вул. Садовій, 1, в селі Верба Володимир-Волинського району Волинської області,-квартира №2 по вул. Садовій, 1, в селі Верба Володимир-Волинського району Волинської області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2014р. рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2014р. у справі №903/1541/13 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2014р. у справі №903/1541/13 господарським судом Волинської області видано наказ №903/1541/13-1 від 28.05.2014р. (а.с. 128).

29.04.2015р. заступником начальника відділу ДВС Володимир-Волинського МУЮ Бичук Л.С., на підставі заяви про примусове виконання рішення від 27.04.2015р., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47379577 щодо виконання наказу від 28.05.2014р., в якій визначено термін для добровільного виконання постанови до 05.05.2015р.

Проте, скаржник не погоджуючись з такими діями державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у своїй скарзі просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2015р., яка винесена на підставі наказу господарського суду Волинської області про примусове виконання рішення по справі №903/1541/13 від 04.03.2014р. та визнати незаконними дії заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Володимир-Волинського міського управління юстиції Бичук Людмили Сергіївни, які полягали у фактичному не наданні терміну на добровільне виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 11 цього Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2013р. №512/5 з подальшими змінами та доповненнями, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження". Підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред'явлений до виконання в установленому Законом порядку.

Крім того, ст. 35 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Враховуючи зазначені норми суд першої інстанції правомірно вказав, що посилання скаржника на те, що його фактично було позбавлено права на самостійне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, не може бути прийнято як підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки як вбачається з матеріалів скарги, виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження було дотримано вимог, визначених ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження": вчасно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, надано скаржнику час на її добровільне виконання та вчасно-не пізніше наступного робочого дня після її винесення надіслано сторонам виконавчого провадження, зокрема, і скаржнику.

При умові несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, або наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, боржник не був позбавлений можливості в порядку ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" звернутись до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій.

В матеріалах скарги відсутні докази такого звернення скаржника до виконавчої служби з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, в порядку ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань скаржника на те, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, оскільки вона винесена на підставі наказу, в якому не зазначено повного найменування стягувача та індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника, оскільки вони не грунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6 1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Згідно ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець з метою захисту інтересів стягувача може самостійно одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Тобто, у разі не зазначення ідентифікаційного коду у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п.3 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу із запитом про витребування довідки про ідентифікаційний код боржника.

Наказ господарського суду Волинської області №903/1541/13-1 від 28.05.2014р. містить необхідні реквізити визначені ЗУ "Про виконавче провадження", які дають можливість ідентифікувати боржника- Сільськогосподарське приватне підприємство "Верба" та стягувача- Оваднівську сільську раду Володимир-Волинського району Волинської області.

Відповідно до ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Згідно з ч.2 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що посилання скаржника на невідповідність наказу рішенню суду, на підставі якого видано виконавчий документ-є безпідставним і необґрунтованим та не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Посилання скаржника на позбавлення його права на добровільне виконання рішення господарського суду не ґрунтується на жодному доказі, оскільки з моменту набрання рішенням законної сили, видачі господарським судом наказу та до теперішнього часу скаржник не був позбавлений можливості виконати рішення суду в добровільному порядку, чого останнім зроблено не було.

За наведених підстав місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого та правомірного висновку, що заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Бичук Л.С. діяла в межах, встановлених діючим законодавством про виконавче провадження, а наведені скаржником доводи є безпідставними. Таким чином скаргу слід відхилити.

У пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 02.06.2015 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства "Верба" від 03.06.2015 р. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 02.06.2015 року у справі № 903/1541/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Гулова А.Г.