Постанова № 45710163, 22.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 917/449/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Бондаренко В.П., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

позивач - Звегольський М.В.;

відповідач - Модіна В.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. №2736 П/1-35) та відповідача (вх. №2960П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.15 р. у справі № 917/449/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації", м. Полтава

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, м. Полтава

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про стягнення з відповідача 3 231 834,53 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів, робіт або послуг за державні кошти від 21.08.2013 р. № 43, в тому числі: 2 026680 грн. основного боргу, 522230,31 грн. пені, 100153,7 грн. штрафу та 582770,52 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 р. у справі № 917/449/15 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 135 800,00 грн. основного боргу, 715,50 грн. пені, 100153,70 грн. штрафу, 61935,18 грн. інфляційних та 5 972,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

Припинено провадження у справі в частині стягнення 896 200,00 грн. основного боргу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 335 634,53 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів, робіт або послуг за державні кошти від 21.08.2013 р. № 43, з яких: 1130480 грн - основний борг, 522230,31 грн - пеня, 100153,7 грн - штраф, та 582770,52 грн - інфляційні втрати. Також позивач просить всі судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач також із зазначеним рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Враховуючи те, що апеляційні скарги позивача та відповідача були подані на одне і те саме рішення господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про об'єднання скарг в одне апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області просило у задоволенні скарги ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" відмовити, постановити рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У поясненнях позивач просив скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове, яким стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" суму заборгованості за договором про закупівлю товарів, робіт або послуг №43 у розмірі 1205154,53 грн, з них: пеня - 522230,31 грн, штраф - 100153,70 грн, інфляційні - 582770,52 грн.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна позивача підлягає частковому задоволенню, у той час, як підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача немає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 21.08.2013 року між ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області укладено Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 43 (далі Договір), згідно якого позивач в строк до 31.12.2013 року зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 3084605,00, зазначений в Державному класифікаторі ДК 016-2010 за кодом 26.20.1 - "Машини обчислювальні, частини та приладдя до них", а відповідач, у відповідності з п. 1.1, 3.1, 4.1 даного Договору, зобов'язався прийняти і оплатити зазначений товар.

Позивач, на виконання умов вказаного Договору, свої зобов'язання за Договором виконав, здійснив поставку товару в асортименті, якості, кількості та в строки, передбачені Договором - до 08.11.2013 року за наступними видатковими накладними: 23.09.2013 р. 1406 24500 грн; 13.09.2013р. 1257 88440 грн; 13.09.2013р. 1258 88440 грн; 13.09.2013р. 1260 88440 грн; 13.09.2013р 1261 97805 грн; 20.09.2013р. 1299 98000 грн; 20.09.2013р. 1300 98000 грн; 20.09.2013р. 1301 98000 грн; 23.09.2013р. 1303 68600 грн; 04.10.2013р. 1262 98000 грн; 04.10.2013р. 1263 98000 грн; 04.10.2013р. 1287 73500 грн; 04.10.2013р. 1288 98000 грн; 04.10.2013р. 1289 98000 грн; 04.10.2013р. 1290 98000 грн; 04.10.2013р. 1296 98000 грн; 04.10.2013р. 1297 98000 грн; 04.10.2013р. 1437 63140 грн; 08.11.2013р. 1291 98000 грн; 08.11.2013р. 1292 98000 грн; 08.11.2013р. 1293 98000 грн; 08.11.2013р. 1294 98000 грн; 08.11.2013р. 1295 98000 грн; 08.11.2013р. 1469 27060 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, здійснивши відповідачу поставку товару на загальну суму 3 084 605,00 грн.

Відповідач же у строк до 08.11.2013 року частково виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, здійснив оплату на суму 112020,00 грн (30.09.2013 р. та 02.10.2013 р.).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунок повинен бути здійснений, зокрема, після пред'явлення Кредитором рахунку на оплату; після підписання сторонами акту приймання-передачі (в даному випадку фактично видаткових накладних); або попередньої оплати; або поетапної оплати Замовником поставленого товару.

Згідно з п. 6.1.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив заборгованість по Договору протягом вересня 2013 року - серпня 2014 року у розмірі 1057925,00 грн: 30.09.2013 р.- 98000,00 грн; 02.10.2013 р. - 14020,00 грн; 07.03.2014 р. - 293440,00 грн; 29.05.2014 р. - 283325,00 грн; 30.05.2014 р. - 260972,00 грн; 13.08.2014 р. - 10168,00 грн; 29.08.2014 р.- 98000,00 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, станом на 27.01.2015 р. заборгованість відповідача по договору поставки складала 2026680,00 грн.

Проте, як досліджено судом, виходячи з наданих позивачем до позову доказів (видаткових накладних), підтверджено поставку товару відповідачу лише на суму 2089925,00 грн.

Доказів поставки товару у розмірі, заявленому у позові, а саме, 3084 000,00 грн, позивачем не надано.

Таким чином, з наданих доказів вбачається, що поставка товару відповідачу здійснена на суму 2089925,00 грн.

У рішенні суд зазначив, що долучені до матеріалів справ рахунки на оплату товару не є належними доказами поставки товару на суму 3084000,00 грн, оскільки рахунок є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за фактично поставлені товари, а сам факт отримання товарів повинен бути підтверджений видатковою накладною або актом приймання-передачі.

Як досліджено судом, зазначені рахунки на оплату зберігання не є документами первинного бухгалтерського обліку, складені у відповідності до вимог частини 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не містять обов'язкові реквізити, а саме: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не підтверджують фактичне здійснення господарської операції з передачі матеріальних цінностей відповідачу.

На момент розгляду справи у суді першої інстанції відповідач надав докази сплати заборгованості у розмірі 896200,00 грн, відповідно до копій платіжних доручень від 02.04.2015 р., а тому, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд правомірно, на думку судової колегії, припинив у цій частині провадження у справі, на підставі відсутності предмету спору.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, колегія суддів вважає висновок суду, що до стягнення з відповідача залишилась сума боргу за поставлений товар у розмірі 135800,00 грн - правомірним.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивач у апеляційній скарзі та поясненнях просить стягнути з відповідача пеню в сумі 522230,31 грн за період з 09.11.2013р. по 09.05.2014 р. та 100153,70 грн штрафу та інфляційні в розмірі 582770,52 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством та цим Договором.

Згідно з п. 7.3. Договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

За перерахунком, здійсненим судом в межах періоду, заявленого позивачем (09.11.2013р. - 09.05.2014р.), щодо кожної поставки окремо, місцевий суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 715,50 грн пені та 100 153,70 грн штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок, суд першої інстанції, визначив до стягнення з відповідача 61935,18 грн інфляційних за період з 09.11.2013 р. по 09.05.2014 р.

Враховуючи те, що рішенням стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Індустріальні системи автоматизації» 715,50 грн пені та 61935,15 грн інфляційних, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає частина, в якій неправомірно відмовлено позивачу у стягненні, а саме, 521514,81 грн пені та 520835,34 грн інфляційних збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З сумою нарахованого штрафу в розмірі 100153,70 грн судова колегія, перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки, погоджується.

Стосовно вимог, наведених у апеляційній скарзі відповідача, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

На виконання умов спірного Договору, відповідач повністю виконав свої зобов'язання та сплатив суму основного боргу в розмірі 1 130 480 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та актом звірки, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості.

А тому, підстав для задоволення скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області відсутні.

Аналізуючи матеріали справи та висновки, яких дійшов суд першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені у сумі 521514,81 грн та інфляційних у сумі 520835,34 з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Отже, суд попередньої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 15656,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 67884,28 грн. за період з 14.11.2012 року по 19.02.2015 року.

Твердження, викладені у скарзі, спростовуються висновками суду першої інстанції, а тому, підстав для його скасування у колегії суддів немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року по справі №917/449/15 у частині відмови у стягненні пені у сумі 521514,81 грн та інфляційних у сумі 520835,34 скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (р/р 35221101015950 в ГУДКС України в Полтавській області, МФО 831019, ідентифікацій код 26304855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" (р/р 26005054504831 у банку ПГРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, ідентифікаційний код 346120916013) пеню у сумі 521514,81 грн та інфляційні у сумі 520835,34 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року по справі №917/449/15 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 26.06.2015 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Черленяк М.І.