Постанова № 45710145, 23.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/683/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Вакулюк Д.С.

від відповідача - 1 Крижаний Я.О.

від відповідача - 2 Крижаний Я.О.

від відповідача - 3 Хоньків І.М., Григоренко А.Є., Олексюк Н.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2015 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до Київської міської ради

Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ві Ті Девелопмент"

про визнання недійсними рішення та договору купівлі-продажу,-

Постанова прийнята 23.06.2015 у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 04.06.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою № 461 від 28.01.2015 до Київської міської ради Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської міської ради Київської міської державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ві Ті Девелопммент" про визнання недійсними рішення та договору купівлі-продажу.

Провадження у справі в частині визнання незаконним рішення Київської міської ради № 161/1217 від 02.04.2009 року "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" - припинино.

В іншій частині позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокуратура м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2015 та прийняти нове рішення, яким позов прокурора м. Києва задовольнити.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного суду від 30.04.2015 у зв'язку з перебуванням судді Андрієнко В.В. на лікарняному, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.06.2015 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у зв`язку з виходом з лікарняного судді Андрієнко В.В., а також формування постійного складу судової колегії для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 04.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача - 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є правомірним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання на вказану дату з`явилися представники позивача та відповідача 1,2,3 та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Згідно рішення Київської міської ради № 401/1377 від 05.07.2001 "Про передачу будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва в управління Національного комплексу "Експоцентр України" Київська міська рада передала в управління Національному комплексу "Експоцентр України" будівлі та споруди комунальної власності територіальної громади міста Києва, які розташовані на території Національного комплексу "Експоцентр України" (проспект Академіка Глушкова, 1). Серед будівель, що передані в управління Національному комплексу "Експоцентр України" була будівля ресторану "Прага".

10.07.2003 Рішенням Київської міської ради № 669/829 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 401/1377" рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 401/1377 змінено, доповнено пунктом 2 наступного змісту: "Встановити, що Національний комплекс "Експоцентр України" здійснює всі функції щодо управління об'єктами, зазначеними в пункті 1, крім відчуження та перепрофілювання".

Таким чином Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, уповноважений територіальною громадою міста Києва управляти майном комунальної власності, в межах компетенцій, визначених п. 31 частини 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняла рішення про передачу Національному комплексу "Експоцентр України" повноважень щодо управління будівлею ресторану "Прага", та визначила межі цих повноважень, а саме всі функції з управління об'єктом (в тому числі й повноваження щодо передачі об'єкта в оренду), крім відчуження та перепрофілювання.

14.02.2008, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ві Ті Девелопмент" та НК «Експоцентр України» був укладений договорі оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передав орендарю у строкове платне користування нежитлову будівлю, площею 632,7 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, літ. 61 (будівля ресторану "Прага").

Передача будівлі ресторану "Прага" в оренду ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" відбулося в результаті перемоги товариства в конкурсі на право оренди.

Факт передачі будівлі в оренду підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 14.02.2008.

На виконання договору оренди ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент", за весь строк дії договору, здійснило оплату за користування приміщеннями ресторану "Прага" на загальну суму 424 250,10 грн.

Додатковою угодою від 12.11.2009 "Про припинення договору № 61/1-А оренди нерухомого майна", підписаною між ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" та НК "Експоцентр України", сторони припинили договір № 61/1-А оренди нерухомого майна у зв'язку з викупом орендарем нерухомого майна.

Прокуратура міста Києва, звертаючись із позовом до суду, просила визнати недійсним рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 161/1217 та визнати недійсним договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.09.2009, мотивуючи це тим, що відбулися порушення вимог законодавства котрі полягають в тому, що відповідачу - ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" незаконно відчужено майно в порядку приватизації шляхом викупу, оскільки ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент", станом на момент приватизації, не було належним орендарем спірних приміщень.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 161/1217 провадження по справі припинив, посилаючись на п.1 ст. 80 ГПК України, а саме те, що спір в цій частині не підлягає розгляду в господарських судах.

Зокрема, Господарський суд міста Києва, припиняючи провадження по справі мотивував це тим, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте колегія суддів не погоджується із такою позицію суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав,

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» визначено, що таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Таким чином, позивачем по справі, при звернені із такою позовною вимогою до Господарського суду міста Києва не були порушені правила підвідомчості, в той час як місцевим судом не вірно було встановлено, що спір про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, в даному випадку, яке стосується приватизації комунального майна шляхом викупу є компетенцією адміністративних судів, а тому в цій частині рішення суду від 01.04.2015 підлягає скасуванню.

Отже, розглянувши позовну вимогу про визнання недійсним рішення Київської міської ради 02.04.2009 № 161/1217, дослідивши всі наявні докази як на підтвердження доводів позивача так і на спростування їх відповідачем, апеляційна інстанція зазначає таке.

Економічні, правові, організаційні основи та механізм приватизації державного та комунального майна, встановлений у ЗУ «Про приватизацію державного майна» та ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств».

Відповідно до ч.4 ст. 3 ЗУ «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств» об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Статтею 3 вказаного закону визначено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців. (ст.7 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств»).

08.02.2007 Київською міською радою було прийнято рішення № 67/723, яким затверджено «Програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки»

Статтею 11 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств» визначено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації:

не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу;

зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію. Порядок викупу об'єкта приватизації визначається Фондом державного майна України.

Цілі, пріоритети та умови приватизації, визначаються державною програмою приватизації, яка розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Так, п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000, визначено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 12 Програми приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723, що діяла на час прийняття відповідачем - 1 оспорюваного рішення, визначено, що орендар нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Отже, проаналізувавши вище зазначені нормативно-правові акти, вбачається, що право на викуп нерухомого майна, що є комунальною власністю має право орендар такого нерухомого майна.

Позивач, звертаючись із позовом до суду та оскаржуючи постановлене рішення, підставою для визнання недійсним рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 67/723 визначає те, що на час прийняття такого рішення відповідач - 3 не був належним орендарем спірного приміщення за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, літ. 61 (будівля ресторану "Прага").

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта, зважаючи на наступне.

Як зазначалося вище, 10.07.2003 Рішенням Київської міської ради № 669/829 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 401/1377" рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 401/1377 змінено, доповнено пунктом 2 наступного змісту: "Встановити, що Національний комплекс "Експоцентр України" здійснює всі функції щодо управління об'єктами, зазначеними в пункті 1, крім відчуження та перепрофілювання".

Таким чином Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, уповноважений територіальною громадою міста Києва управляти майном комунальної власності, в межах компетенцій, визначених п. 31 частини 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняла рішення про передачу Національному комплексу "Експоцентр України" повноважень щодо управління будівлею ресторану "Прага", та визначила межі цих повноважень, а саме всі функції з управління об'єктом (в тому числі й повноваження щодо передачі об'єкта в оренду), крім відчуження та перепрофілювання.

14.02.2008, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ві Ті Девелопмент" та НК «Експоцентр України» був укладений договорі оренди нерухомого майна.

Факт передачі будівлі в оренду підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 14.02.2008.

На виконання договору оренди ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент", за весь строк дії договору, здійснило оплату за користування приміщеннями ресторану "Прага" на загальну суму 424 250,10 грн.

Додатковою угодою від 12.11.2009 "Про припинення договору № 61/1-А оренди нерухомого майна", підписаною між ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" та НК "Експоцентр України", сторони припинили договір № 61/1-А оренди нерухомого майна у зв'язку з викупом орендарем нерухомого майна.

Пунктом 4 вказаної додаткової угоди сторони визначили, що підписавши цю угоду орендодавець заявляє, що орендар належним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди, у орендодавця немає жодних претензій до орендаря щодо виконання останнім договору оренди.

Твердження прокурора про те, що ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" не було належним орендарем нерухомого майна, а отже не мало право на приватизацію такого приміщення шляхом викупу, оскільки 28.08.2008 Київською міською радою було прийнято рішення № 103\103 «Про визнання таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 401/1377 «Про передачу будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва в управління Національному комплексу «Експоцентр України», і відповідно до якого закріплено на праві господарського відання за КП «Київжитлоспецексплуатація» будівлі та споруди комунальної власності, зокрема ресторан «Прага», спростовується наступним.

Вказане вище рішення Київської міської ради було прийнято 28.08.2008, в той час як договір оренди між відповідачем - 3 та НК «Експоцентр України» був підписаний 14.02.2008 і на той час спірне нежитлове приміщення знаходилось в управлінні саме НК «Експоцентр України», який відповідним рішенням Київської міської ради був наділений повноваженнями на укладання договору оренди.

Крім того, п. 9.4 договору оренди сторони визначили, що реорганізація орендодавця або перехід права власності об`єкта оренди третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, він зберігає свою чинність для нового власника об`єкта оренди, за винятком приватизації об`єкта оренди орендарем.

Пунктом 9.2 договору визначено, що всі зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і в ступають в силу з моменту підписання їх сторонами.

Після прийняття відповідачем - 1 рішення № 103\103, будь-які зміни чи доповнення до даного договору оренди не вносилися, спорів щодо чинності та правомочності такого договору не виникало, в судовому порядку даний договорі недійсним не визнавався, питання щодо правомірності проведення процедури приватизації та укладання договору купівлі-продажу з відповідачем - 3 виник лише в 2015 році.

Як зазначалося та підтверджується наявними матеріалами справи орендодавець не мав претензій до орендаря щодо виконання останнім умов договору оренди.

Кошти останнім за користування нежитловим приміщенням вносилися своєчасно та у встановленому розмірі, що підтверджується також наявними матеріалами справи.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушення процедури його прийняття. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Акти державних органів та інших органів - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Пункт 4 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні» визначає право звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Ай Ві Ті Девелопмент» був належним, законним орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, літ. 61 (будівля ресторану "Прага"), є доведеним фактом, обставини, що викладені в позові та в апеляційній скарзі не дають підстав для прийняття висновку щодо незаконності проведеної приватизації спірного майна шляхом викупу та, відповідно, не свідчать про наявність достатніх обґрунтованих підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради № 161/1217 від 02.04.2009 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 67/723 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки», а отже й позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.09.2009 колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Київської міської ради № 161/1217 від 02.04.2009 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.07 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" нежилий будинок площею 632,7 кв.м. за адресою, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, літ. 61 (приміщення ресторану "Прага") включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу ТОВ "Ай В і Ті Девелопмент".

На підставі оспорюваного рішення 29.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ві Ті Девелопмент" та Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підписаний договір № 552 купівлі-продажу будівлі ресторану "Прага" Згідно умов вказаного договору Продавець продав, а покупець купив будівлю ресторану "Прага" загальною площею 632,7 кв.м., яка розташована за адресою проспект Академіка Глушкова, 1, літера 61.

В порядку виконання вказаного договору ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" здійснило оплату за придбану будівлю в розмірі 2426000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 126 від 10 листопада 2009 рта платіжним дорученням № 109 від 26.10.2009.

Згідно акту № 554 від 12.11.2009 Головне управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передало будівлю ресторану "Прага" площею 632,7 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, літ. 61 покупцю - ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент".

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Посилання позивача на рішення Київської міської ради № 103/103 від 28.08.2008 "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 401/1377" як на підставу неправомірності договору оренди нерухомого майна № 61/1-А від 14.02.2008 з причин, необхідності отримання додаткового рішення відповідного уповноваженого органу щодо передачі приміщень в оренду ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" є абсолютно необгрунтованим та таким, що протирічить нормам цивільного кодексу та умовам договору оренди.

Зокрема, згідно статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Крім того, згідно п. 9.4. договору оренди нерухомого майна № 61/1-А від 14.02.2008 реорганізація орендодавця або перехід права власності на об'єкт оренди третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, він зберігає свою чинність для нового власника об'єкта оренди (його правонаступника), за винятком випадку приватизації об'єкта оренди орендарем.

Отже, факт прийняття Київською міською радою рішення про передачу приміщень ресторану "Прага" в господарське відання КП "Київжитлоспецексплуатація" жодним чином не впливає на дійсність договору оренди нерухомого майна № 61/1-А від 14.02.2008 підписаного між ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" та НК "Експоцентр України".

Контролюючими органами, не заявлялось жодних претензій щодо дійсності договору чи правомірності його укладення.

Сторони договору належним чином та в повному обсязі виконати всі взяті на себе зобов'язання. Крім того, на сьогоднішній день ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" здійснило реконструкцію придбаної будівлі, витративши на вказану реконструкцію, лише на загально будівельні роботи, без оздоблювальних робіт, понад 15 000 000 гривень власних коштів.

Доводи позивача про недійсність оспорюваного договору з причин недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 3,5,6 ст. 203 цивільного кодексу є необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.20 ст.631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

З договору № 552 купівлі-продажу будівлі ресторану "Прага" від 29.09.2009 вбачається, що сторонами вказаного договору досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, про що свідчить факт підписання вказаного договору уповноваженими представниками сторін. При цьому, факт здійснення покупцем оплати та факт передачі продавцем проданої будівлі покупцю та підписання сторонами договору акту приймання-передачі будівлі ресторану "Прага" від 12.11.2009 підтверджує виконання сторонами договору всіх його умов та взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, договір № 552 купівлі-продажу будівлі ресторану "Прага" є діючим з 29.09.2009 по сьогоднішній день і відсутні будь-які підстави ставити під сумнів його дійсність.

Як наголошено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач посилається виключно на те, що, вказаний договір укладено на підставі оспорюваного рішення, котре позивач вважає таким, що було прийняти з порушенням норм діючого законодавства.

Жодних інших причин визнання недійсним оспорюваного договору позивач не наводить.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на те, що позивачем не було доведено ані суду першої ані суду апеляційної інстанції факт порушення норм чинного законодавства України при укладанні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 29.09.2009, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Крім того, суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення суду, посилаючись на ст. 49 ГПК України за результатами розгляду позовної заяви судовий збір поклав на прокуратуру міста Києва.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, зважаючи на наступне.

Згідно п.11 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, органи прокуратури при здійснені своїх повноважень.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Отже, Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку щодо необхідності стягнення з прокуратури міста Києва судового збору в розмірі 2436 грн. в дохід Державного бюджету України і в цій частині рішення також підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/683/15-г підлягає скасуванню.

Розглядаючи питання стосовно розподілу судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, колегія суддів зазначає, що не дивлячись на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишаються за рахунок Державного бюджету України, оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, а по суті розглянутих позовних вимог апеляційною інстанцією відмовляється в їх задоволені повністю.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 по справі № 910/683/15-г - скасувати в частині припинення провадження за позовною вимогою Заступника прокурора міста Києва щодо визнання незаконним рішення Київської міської ради № 161/1217 від 02.04.2009 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки» та в частині стягнення судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«В задоволені позовних вимог відмовити повністю.»

Матеріали справи № 910/683/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов