Постанова № 45710055, 23.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 914/1334/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І. Хабіб

суддів В.М. Гриців

Я.О. Юрченка

при секретарі судового засідання Мазепа Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, б/н від 26.03.15

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.15

у справі № 914/1334/13

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, АДРЕСА_1до відповідача-1: ОСОБА_5, АДРЕСА_2

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень", м. Трускавець Львівської області

до відповідача-3: Державного реєстратора Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя

третя особа-1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., м. Київ

третя особа-2: Реєстраційна служба Трускавецького МУЮ, м. Трускавець Львівської області

третя особа-3: ОСОБА_7, АДРЕСА_3третя особа-4:ОСОБА_6, АДРЕСА_4

третя особа-5: ОСОБА_9, АДРЕСА_5про визнання недійсними удаваних правочинів та про визнання права власності на частки у статному капіталі ТзОВ "Старий Відень"

за участю представників :

позивачів - ОСОБА_10 - представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_7, - представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача-1 - ОСОБА_11 ( довіреність в матеріалах справи);

відповідача-2 -ОСОБА_7 - в.о. директора;

відповідача-3 - не з'явився;

третьої особи -3 - ОСОБА_7;

третіх осіб - 1,2,4,5 - не з'явилися.

Апеляційну скаргу прийнято до провадження 03.04.2015 колегією суддів у складі: судді - доповідача - Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О.

У зв'язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.15 у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Юрченка Я.О. введено суддю Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.15 розгляд справи відкладено на 26.05.15 з підстав, зазначених в ній.

У зв'язку з відсутністю судді Гриців В.М. через сімейні обставини розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.15 у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Гриців В.М. введено суддю Юрченка Я.О.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О,В. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Зварич О.В. введено суддю Гриців В.М.

При зміні складу колегії суддів розгляд справи розпочинався заново.

ВСТАНОВИВ:

05.04.2013 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 - ОСОБА_5, відповідача-2 - ТОВ "Старий Відень", відповідача-3 - Державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про:

- визнання удаваними договорів купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Старий Відень" від 03.09.2009, укладених позивачами з відповідачем -1 - ОСОБА_5,

- визнання права власності позивачів на частки в статутному капіталі ТОВ "Старий Відень", а саме: ОСОБА_2 - на частку в розмірі 33,33% статутного капіталу, ОСОБА_3 - на частку в розмірі 33,34 % статутного капіталу; ОСОБА_4 - на частку розмірі 33,33 % статутного капіталу;

- зобов'язання відповідача-3 внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців про перелік засновників ТОВ "Старий Відень" та розмір їх часток у статутному капіталі у відповідності до статуту ТОВ "Старий Відень" в редакції від 11.10.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2006 році позивачі заснували ТОВ "Старий Відень" із статутним фондом у розмірі 570 000грн. Кожному з них належала частка у статутному капіталі товариства у розмірі 190 000грн( по 1/3 статутного капіталу). Статутний фонд товариства мав бути сформований до 11.10.2007, однак не був сформований і станом на червень 2009 року.

В процесі діяльності товариства виникла потреба в проведенні ремонту належної товариству будівлі, придбанні меблів тощо. Необхідні для цього кошти в сумі 780 000дол. США погодилася надати відповідач-1 ОСОБА_5 у вигляді позики. ЇЇ представник ОСОБА_12 вимагав забезпечення позики, у зв'язку з чим 03.06.2009 позивачами та відповідачем -1 були укладені договори купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Старий Відень», за якими позивачі продали відповідачу-1 свої частки у статутному капіталі товариства ( ОСОБА_2 відчужив частину частки в розмірі 20% статутного капіталу, ОСОБА_3 - частку в розмірі 33,33 % , ОСОБА_4 - частку розмірі 33,33 % статутного капіталу), а ОСОБА_5, в свою чергу, склала нотаріально посвідчену заяву, адресовану загальним зборам товариства, підписану її представником , про вихід з числа учасників товариства та про відступлення своєї частки в розмірі 86,66% ОСОБА_13 - дружині учасника ОСОБА_3 Названа заява була гарантією повернення учасникам їх часток після виконання зобов'язань за договором позики.

Рішенням загальних зборів від 23.06.2009 ( протокол №1/2009) надано згоду на відступлення часток та затверджено нову редакцію статуту, згідно з якою учасниками товариства є ОСОБА_2 з часткою 13,4% та відповідач-1- ОСОБА_5 з часткою 86,6%. На підставі названого рішення 23.04.2010 проведено державну реєстрацію нової редакції статуту товариства.

11.03.2010 позика була повернена в повному обсязі, що підтверджується розпискою відповідача-1- ОСОБА_5 Однак в порушення домовленостей відповідач-1 не передала раніше складеної заяви про вихід з товариства і відступлення своє частки та вчинила дії на отримання контролю за діяльністю товариства. Так, 22.11.2009 та 25.11.2009 самостійно провела збори та прийняла рішення про призначення себе головою товариства та призначила нового директора товариства, виключила ОСОБА_2 з числа учасників товариства.

Позивачі вказують, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2012 у справі № 5015/355/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012, визнано недійсним рішення загальних зборів від 23.06.2009 ( протокол №1/2009) та скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів, проведену 23.04.2010. Відтак залишилася чинною редакція статуту, зареєстрована 06.10.2006 , згідно з якою учасниками товариства є: ОСОБА_2 з часткою 33,33%, ОСОБА_3 з часткою 33,34 % та ОСОБА_4 з часткою 33,33% статутного капіталу. Проте позивачі не можуть реалізувати свої права щодо володіння зазначеними частками, оскільки державний реєстратор відмовився вносити відповідні зміни до державного реєстру та скасувати попередні зміни до установчих документів.

Посилаючись на ст.ст. 235,572,593,599 1046 ЦК України, позивачі просять визнати договори купівлі-продажу від 03.06.2009 удаваними, оскільки фактично ними були укладені з відповідачем-1 договори застави в забезпечення договору позики. При цьому стверджують, що строк позовної давності не пропущений, оскільки при укладенні договорів вони усвідомлювали, що між ними та відповідачем -1 виникають відносини позики, забезпечені заставою, і сподівалися на реальне виконання цих договорів. Про порушення свого права дізналися 23.04.2010, коли були зареєстровані зміни до установчих документів і відповідач-1 не передала раніше складену свою заяву про вихід з товариства, хоча позивачі повернули їй кошти.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2013 у справі № 914/1334/13 (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено частково.

Визнано право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Старий Відень" за ОСОБА_2 у розмірі 33,33% статутного капіталу; за ОСОБА_3- 33,34% статутного капіталу, за ОСОБА_4 - 33,33% статутного капіталу; зобов'язано державного реєстратора Трускавецької міської ради внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перелік засновників ТОВ "Старий Відень" та розмір їх часток у статутному капіталі у відповідності до статуту ТОВ "Старий Відень" в редакції від 11.10.2006: ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі - 33,33%; ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі - 33,33%; ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі - 33, 34%. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костів Т.С., судді - Малех І.Б., Желік М.Б.) рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2013 у справі № 914/1334/13 залишено без змін, апеляційні скарги ТОВ "Старий Відень" та ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2013 у справі № 914/1334/13 (суддя Мороз Н.В.) замінено відповідача-3 - Державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради, його правонаступником - Державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 914/1334/13 залишено без змін, касаційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення.

Постановою Верховного Суду України від 16.09.2014 скасовано постанову Вищого господарського суду України від15.04.2014, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Як вбачається із вказаної постанови Верховного Суду України, підставою скасування постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2014 у цій справі було, зокрема, те, що поза увагою Вищого господарського суду України залишились вимоги частини 2 статті 235 ЦК України, відтак, суд позбавлений можливості застосовувати до встановлених правовідносин сторін як наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України, так і наслідки правочину, який сторони насправді вчинили, оскільки наразі є дійсними спірні договори купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Старий Відень».

Також зазначено, що не наявність корпоративних прав є визначальною для права власності на частку , а навпаки - право власності на частку у статутному капіталі засвідчує обсяг корпоративних прав особи, якій ця частка належить.

Верховний Суд України вказав про безпідставність висновку судів щодо задоволення вимоги позивачів про зобов'язання реєстратора внести зміни до державного реєстру стосовно учасників ТОВ "Старий Відень" та їх часток у статутному капіталі цього товариства, оскільки звернення із заявою про вчинення реєстраційних дій відбулося 17.08.2012, тобто на час , коли були укладені договори продажу часток іншій особі, які в установленому законом порядку не були визнані недійсними, що унеможливлювало відновлення попередньої реєстрації. Отже зміни до державної реєстрації не могли бути внесеними не з підстав порушення, невизнання або оспорювання права, а з підстав відсутності документів, необхідних для цієї реєстрації.

Вказано, що суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про відлік перебігу строку позовної давності з 23.04.2010, оскільки за заявленими вимогами такий перебіг починається з моменту передачі часток у статутному капіталі ТОВ «Старий Відень» за оспорюваними договорами купівлі-продажу корпоративних прав.

За результатами нового розгляду Вищий господарський суд України прийняв постанову від 15.10.2014, якою касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволив частково, скасував рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у даній справі, справу направив на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції позивачі змінили позовні вимоги, про що подали відповідну заяву (т.4 , а.с. 49-57), в якій просили визнати недійсними удавані договори купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Старий Відень" від 03.06.2009, укладені ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнати за позивачами право власності на частки у статутному капіталі ТОВ "Старий Відень": за ОСОБА_2 - у розмірі 33,33 % статутного капіталу; за ОСОБА_3 - у розмірі 33,34 % статутного капіталу; за ОСОБА_4 - у розмірі 33,33 % статутного капіталу.

Вимоги, викладені в заяві, обґрунтовані положеннями ст. ст. 203,215, 321, 319, 392, 572, 593, 599, 1046 ЦК України, ст. 53 ЗУ « Про господарські товариства». Позивачі стверджують, що договори купівлі-продажу є удаваними правочинами, ці договори були вчинені з метою приховування іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності - договору позики під заставу часток у статутному капіталі товариства. На підтвердження удаваності правочинів позивачі посилаються на відсутність у договорах мети встановити між сторонами прав та обов'язків, які обумовлені відносинами купівлі-продажу; лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, який підтверджує посвідчення підпису на заяві ОСОБА_5 про відступлення її частки в розмірі 86,66% на користь ОСОБА_13; розписку, яка підтверджує повернення коштів відповідачу-1 та свідчить про недоцільність укладення договорів купівлі-продажу, адже в результаті їх укладення у відповідача-1 залишаються частки і одночасно відповідачу-1 повертаються кошти, які він сплатив за ці частки; відсутність оплати вартості часток за договорами купівлі-продажу; на день укладення договорів статутний фонд товариства не був сформований повністю, а лише на 50%.

Крім того, позивачі подали клопотання від 15.12.2014 про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності ( т.4, а.с.47-48) щодо визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу корпоративних прав та захистити їхні порушені права, яке обґрунтоване тим, що під час укладення договорів купівлі-продажу позивачі не усвідомлювали і не могли усвідомлювати про порушення їхніх прав, оскільки фактично укладали ці договори як договори застави в забезпечення договору позики. Про порушення своїх прав позивачі дізналися лише після того, коли відповідач-1, отримавши від позивачів позичені нею кошти та скориставшись наявністю договорів купівлі-продажу, ошукала позивачів, вчинила дії, які потягнули перехід до неї права власності на частки позивачів у статутному капіталі товариства, 23.04.2010 до ЄДР було внесено відповідний запис. Ці причини пропуску позовної давності, на думку позивачів, є поважними.

Відповідач-1 подав заяву від 16.11.2014 про застування позовної давності ( т.4, а.с. 60-61).

Ухвалою місцевого господарського суду від 16.12.2014 залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивачів: Реєстраційну службу Трускавецького МУЮ, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9.

Ухвалою суду від 03.02.2015 задоволено клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції вносити зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2015 (суддя Кидисюк Р.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи до забезпечення позову, вчинені ухвалою суду від 03.02.2015.

Як вбачається зі змісту рішення, суд прийняв до розгляду заяву позивачів про зміну позовних вимог та за результатами розгляду відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем-1, при цьому відхилив заяву позивачів про визнання причин пропуску позовної давності поважними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, вважають рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просять його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Скаржники зазначають, що строк позовної давності пропущено з поважних причин, наявність яких місцевий господарський суд не спростував. Крім того, вказують, що до звернення з даним позовом вони зверталися до суду з позовом про захист своїх порушених прав і рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2012 у справі № 5015/355/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012, визнано недійсним рішення загальних зборів від 23.06.2009 ( протокол №1/2009) та скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів, проведену 23.04.2010. Позовні вимоги у справі № 5015/355/12 та у даній справі випливали з одного і того ж порушеного права - права власності на частки у статному капіталі товариства, підставою цих позовів став факт невиконання відповідачем-1 свого обов'язку з повернення позивачам їх часток у статутному капіталі. Предметом позову у цих справах були частини однієї і тієї ж вимоги, у зв'язку з чим строк позовної даності переривався і його відлік починався заново. Однак, місцевий господарський суд не встановив та не надав оцінку вищевказаним обставинам.

Крім того скаржники вказують на те, що перш ніж застосовувати позовну давність суд в своєму рішенні має з'ясувати та вказати чи порушене право або інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості, а коли порушені , але позовна давність сплила і про це заявлено іншою стороною, суд відмовляє у позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суд першої інстанції в своєму рішенні жодним чином не спростував доводів позивачів щодо наявності правових підстав для визнання недійсними удаваних правочинів та визнання права власності позивачів на частки у статутному капіталі, що свідчить про вирішення спору по суті на користь позивачів і відмову у задоволенні позову лише з підстав пропуску строку позовної давності, що, в свою чергу, спростовується викладеним вище.

Третя особа - 3 - ОСОБА_7 подав письмові пояснення по суті спору від 23.04.2015, в яких зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні фактично продублював текст постанови Верховного Суду України від 16.09.2014, не спростувавши тверджень та доводів позивачів. Вказує на те, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

В судовому засіданні 23.06.2015 представники позивачів, представник відповідача-2 та третя особа -3 підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Клопотання представника відповідача-2 від 23.06.2015 про долучення до матеріалів справи звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого майну товариства, відхилене колегією суддів з підстав його необґрунтованості.

Представник відповідача-1 заперечив про доводів та вимог скаржників, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від державних реєстраторів реєстраційної служби Трускавецького МУЮ та Запорізького МУЮ надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Треті особи 1,4,5 в судове засідання не з'явилися, жодних пояснень чи клопотань не подали, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно із статутом ТОВ "Старий Відень", затвердженим рішенням загальних зборів учасників від 06.10.2006( протокол №1), зареєстрованим 11.10.2006, учасниками товариства є: ОСОБА_4 , його частка у статутному капіталі становить 190 000, 00 грн. (33,33%); ОСОБА_3 з часткою 190 000, 00 грн. (33,34%) та ОСОБА_2 з часткою 190 000, 00 грн. (33,33%). Загальний розмір статутного фонду становить 570 000грн( розділ 5 статуту).

Відповідно до п. п.5.1.4 та 5.2 статуту до дня державної реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 50% належного йому вкладу, решту вкладу учасники зобов'язані внести упродовж року після державної реєстрації товариства.

Довідкою ЗАТ «Банк Петрокоммерц Україна» від 09.10.2006 № 15.1.8/1196 підтверджено внесення кожним із учасників до статутного фонду по 95 000грн, разом 285 000,00 грн., що складає 50% статутного фонду( т.1, а.с. 48).

Відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( далі - ЄДР), виданих станом на 03.09.2012, 10.04.2013 та 18.04.2013, розмір статутного капіталу товариства становить 570 000, 00 грн, дата закінчення його формування - 11.10.2007.

Рішенням загальних зборів учасників від 03.11.2008 ОСОБА_2 був обраний головою товариства, йому надано повноваження вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності, у т.ч. підписувати господарські договори(протокол загальних зборів учасників ТОВ "Старий Відень" від 03.11.2008, т.1, а.с. 51).

03.06.2009 ОСОБА_5 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Старий Відень", посвідчений 03.06.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за №1497, згідно з яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТОВ "Старий Відень" у розмірі 20%, що еквівалентно 114 000, 00 грн.

03.06.2009 ОСОБА_5 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Старий Відень", посвідчений 03.06.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за №1495, за яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТОВ "Старий Відень" у розмірі 33,33%, що еквівалентно 190 000, 00 грн.

03.06.2009 ОСОБА_5 (покупець) та ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Старий Відень", посвідчений 03.06.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за №1496, за яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТОВ "Старий Відень" у розмірі 33,33%, що еквівалентно 190 000, 00 грн.

Згідно з пунктами 1.4 та 1.5 договорів статутний капітал товариства становить 570 000, 00 грн. Склад внеску сформовано за рахунок внесення грошових коштів, що підтверджується Свідоцтвом про сплачений (сформований) статутний капітал від 11.10.2006.

В пунктах 2.2 зазначених договорів вказано, що оплата вартості часток здійснюється покупцем до підписання договору.

Перехід права власності на частку відбувається в момент укладення та нотаріального посвідчення договору. Перехід корпоративних прав учасників від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ "Старий Відень" та їх державної реєстрації (п. 4.3 договорів).

Позивачі стверджують, що договори купівлі-продажу є удаваними правочинами, ці договори були вчинені з метою приховування іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності - договору позики під заставу часток у статутному капіталі товариства, при цьому посилаються на те, що покупець - ОСОБА_5 не здійснювала оплати за договорами купівлі-продажу за придбані частки, її розписку від 11.03.2010, яка підтверджує повернення позики, а також вчинення ОСОБА_5 нотаріально посвідченої заяви про вихід із товариства та відступлення своєї частки.

Згідно з розпискою ОСОБА_5 та ОСОБА_16 від 11.03.2010 ( т.1, а.с. 58,59), наданою в присутності 2-х свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_20., ОСОБА_2 повернув 290 000дол. США в рахунок погашення особистого боргу за розписками, виданими на ім'я ОСОБА_12

Також погасив борг на суму 400 000 дол. США шляхом переоформлення квартири на ОСОБА_12 і ОСОБА_18

Крім того на ОСОБА_16 буде оформлена земельна ділянка на вул.Старокаївська в смт. Козин Обухівського району Київської області і зарахована за 190 000 дол.США.

Сума погашеного боргу за розписками становить 780 000 дол. США, що в еквіваленті становить 6 240 000 грн.

В листі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20. від 01.11.2010 №172/01-14, адресованому Трускавецькому міському суду Львівської області, вказано, що 27.08.2009 ним було засвідчено справжність підпису ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 06.05.2009 № 1295, на заяві до загальних зборів ТОВ "Старий Відень" про вихід ОСОБА_5 з числа учасників товариства та відступлення належної їй частки у розмірі 86, 66% статутного капіталу на користь ОСОБА_13 ( т.1, а.с. 74).

Матеріалами справи підтверджено, що після укладення позивачами та ОСОБА_5 оспорюваних договорів купівлі -продажу часток відбулися 23.06.2009 загальні збори учасників товариства, в яких взяли участь позивачі. Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Старий Відень" від 23.06.2009 №1/2009( т.1, а.с. 60,61) загальні збори розглянули питання про відступлення учасниками своїх часток у статутному капіталі товариства шляхом продажу ОСОБА_5 та про вихід із товариства, затвердження нової редакції статуту товариства. За результатами розгляду цих питань вирішено задовольнити волевиявлення ОСОБА_3, ОСОБА_4 про їх вихід із складу учасників товариства та відступлення належних їм часток у статутному капіталі, а також частини належної ОСОБА_2 частки шляхом їх продажу ОСОБА_5 Також було затверджено статут товариства у новій редакції та підтверджено повноваження директора товариства ОСОБА_19 на цій посаді.

Нова редакція статуту товариства зареєстрована 23.04.2010( т1, а.с. 62-72).

Згідно із статутом товариства, затвердженим рішенням зборів від 23.06.2009 (протокол №1/2009), зареєстрованим 23.04.2010, статутний капітал товариства становить 570 000грн.Учасниками товариства є ОСОБА_2 з вкладом 152 000, 00 грн, що становить 13,4% статутного капіталу, та ОСОБА_5 з вкладом 418 000, 00 грн, що становить 86,6% статутного капіталу.

Як вбачається з матеріалів справи, учасник товариства ОСОБА_3 оскаржив в судовому порядку рішення зборів від 23.06.2009 та державну реєстрацію змін до установчих документів, проведену на підставі цього рішення, з тих підстав, що його протиправно позбавлено права власності на 0,01% частки у статутному капіталі товариства, оскільки йому належала частка у статутному капіталі в розмірі 33,34 %, а він продав ОСОБА_5 частку в розмірі 33,33%, отже частка розміром 0,01% залишилася у його власності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2012 у справі №5015/355/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012, позов ОСОБА_3 до ТОВ "Старий Відень", за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державного реєстратора виконкому Трускавецької міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4., задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Старий Відень" від 23.06.2009, оформлене протоколом №1/2009; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Старий Відень", здійснену державним реєстратором виконкому Трускавецької міської ради 23.04.2010; скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Старий Відень" від 23.04.2010.

Відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданих станом на 03.09.2012, 10.04.2013 та 18.04.2013, учасниками ТОВ "Старий Відень" є: ОСОБА_2, розмір його внеску до статутного фонду - 76 000, 00 грн.; ОСОБА_5, розмір її внеску до статутного фонду - 494 000, 00 грн., розмір статутного капіталу - 570 000, 00 грн, дата закінчення його формування. 11.10.2007.

Дослідивши обставини справи , доводи апеляційної скарги , заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 202 ЦК передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.2 названої статті правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам( ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності( ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі( ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ( ч.4) ; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч.1. ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства( ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Право учасника товариства з обмеженою відповідальністю продати сплачену ним частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства чи третім особам передбачене частинами 1 та 2 ст. 147 ЦК України, ст. 53 ЗУ « Про господарські товариства» та статутом товариства ( п.8.1).

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства ( частина 4 ст. 52 ЗУ « Про господарські товариства»).

Матеріалами справи підтверджено, що 03.06.2009 позивачами та ОСОБА_5. були укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, за якими позивачі продали ОСОБА_5 належні їм частки у статутному капіталі ТОВ "Старий Відень", а саме: ОСОБА_2 продав частину частки у розмірі 20% статутного капіталу, частка у розмірі 13,33% залишилася у його власності; ОСОБА_3 продав частину частки у розмірі 33.33%, а частка у розмірі 0,01% залишилася у його власності; ОСОБА_4 продав всю частку у розмірі 33,33% .

У постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 вказано(п.8), що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Зі змісту оспорюваних договорів купівлі-продажу вбачається, що на момент їх вчинення сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зміст договорів не суперечить чинному законодавству та не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В договорах купівлі-продажу вказано про повну сплату належних позивачам часток у статутному капітал згідно із Свідоцтвами про сплачений (сформований) статутний капітал від 11.10.2006, що спростовує доводи позивачів про те, що момент укладення договорів частки позивачів не були сплачені в повному обсязі.. Сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: на перехід права власності на частки від продавців до покупця. Наслідки укладення договорів та їх виконання сторонам відомі.

Посилаючись на те, що покупець - ОСОБА_5 не здійснювала оплати за договорами купівлі-продажу за придбані частки, її розписку від 11.03.2010, яка підтверджує повернення позики, а також вчинення ОСОБА_5 нотаріально посвідченої заяви про вихід із товариства, позивачі стверджують , що ці договори є удаваними, укладаючи які сторони мали на меті укладання договорів позики, забезпечених заставою.

Відповідач -1 заперечує ці доводи позивачів.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як зазначено у п. 25 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

З розписки про повернення боргу від 11.03.2010 вбачається, що правовідносини щодо позики та її повернення виникли між позивачем ОСОБА_2, з одного боку, та ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_16, з іншого боку, оскільки ОСОБА_2 видавав боргові розписки на ім'я ОСОБА_12, а розписка про повернення ОСОБА_2 особистого боргу в сумі 780 000 дол. США за борговими розписками, виданими на ім'я ОСОБА_12, надана ОСОБА_5 та ОСОБА_16

Доказів того у кого конкретно (у ОСОБА_12, ОСОБА_5 чи ОСОБА_16), коли, на яких умовах, для яких цілей ОСОБА_2 брав у борг ці кошти суду не подано.

В розписці від 11.03.2010 вказано про погашення ОСОБА_2 особистого боргу.

З названої розписки не вбачається, що повернення ОСОБА_2 особистого боргу якимось чином пов'язане з договорами купівлі-продажу часток, укладеними позивачами та ОСОБА_5

За договорами купівлі-продажу загальна ціна продажу, за якою позивачі продали свої частки відповідачу-1, становить 494 000грн (114 000 + 190 000 +190 000 ), в той час як згідно з розпискою ОСОБА_2 повернув особистий борг в сумі 780 000 дол. США.

Таким чином колегія суддів вважає, що названа розписка не може бути належним та допустимим доказом того, що ОСОБА_2 брав у борг кошти як голова товариства, та діяв при цьому не лише від свого імені, але і від імені позивачів ОСОБА_3та ОСОБА_4 , що позика була надана відповідачем-1 позивачам в рахунок оплати вартості їх часток за договорами купівлі-продажу.

Посилання скаржників на те, що ОСОБА_5 не здійснювала оплати за договорами купівлі-продажу за придбані частки не можуть братися до уваги, оскільки в самих договорах( п.2.2) вказано про здійснення покупцем оплати вартості часток до підписання договору, що не суперечить закону..

З пояснень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20. вбачається, що заява ОСОБА_5 про її вихід з товариства та про відступлення своєї частки була подана нотаріусу від імені ОСОБА_5 її представником лише 27.08.2009 , і згідно з цією заявою ОСОБА_5 мала намір відступити свою частку ОСОБА_13

Як встановлено рішенням Трускавецького міського суду від 23.12.2010 у справі № 2-602/10 за позовом ОСОБА_13 до ТОВ «Старий Відень»( т1, а.с.160 -163) та вбачається з матеріалів справи, що ні загальним зборам товариства, ні керівництву , ні будь-кому з учасників товариства ОСОБА_5 не подавала цю заяву. Названим рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_13 по визнання за нею права власності на частку у статутному капіталі товариства.

Отже на момент укладення договорів купівлі-продажу часток ( 03.06.2009) заяви ОСОБА_5 про її вихід з товариства та про відступлення своєї частки не існувало і цю заяву не можна вважати належним доказом, який підтверджує доводи позивачів про удаваність правочинів, оскільки заява спростовує твердження позивачів, що після повернення позики ОСОБА_5 мала повернути частки позивачам, адже згідно з цією заявою ОСОБА_5 мала намір відступити свою частку не позивачам, а третій особі - ОСОБА_13

Після укладення оспрюваних договорів купівлі-продажу позивачі вчинили дії на їх виконання. Позивачі ОСОБА_3.і ОСОБА_4 подали заяви про вихід з числа учасників товариства, всі позивачі брали участь у зборах 23.06.2009, голосували за рішення зборів про надання згоди на відступлення своїх часток у статутному капіталі товариства шляхом продажу ОСОБА_5, за нову редакцію статуту, ОСОБА_3.і ОСОБА_4 вийшли з числа учасників товариства у зв'язку продажем своїх часток, що, на думку апеляційного суду, свідчить про укладення ними та виконання саме умов договорів купівлі-продажу часток, а не договорів застави.

Названі обставини дають підстави для висновку про необгрунтованість доводів позивачів про те, що укладені договори купівлі -продажу часток у статутному капіталі товариства є удаваними правочинами, при укладенні яких між позивачами та ОСОБА_5 насправді встановилися інші правовідносини - правовідносин позики, в забезпечення повернення якої позивачі передали їй в заставу за цими удаваними договорами купівлі-продажу часток від 03.06.2009 свої права власності на частки у статутному капіталі товариства.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачами удаваності оспорюваних договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі та наявності підстав для визнання їх недійсними. Відтак не можуть бути задоволені вимоги позивачів про визнання за ними права власності на частки у статутному капіталі товариства, оскільки право власності на частки, що є предметом спору, перейшло до ОСОБА_5 в момент підписання сторонами договорів купівлі-продажу часток та їх нотаріального посвідчення, тобто 03.06.2009.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і порушене право чи інтерес особи підлягає захисту судом.

Як вірно зазначили скаржники в апеляційній скарзі, перш ніж застосовувати позовну давність суд мав з'ясувати та вказати чи порушені права або інтереси позивачів, за захистом якого вони звернулися до суду. З підстав пропуску позовної давності суд відмовляє у позові лише тоді, коли порушені права чи інтереси позивача, але позовна давність сплила, про що заявлено іншою стороною, за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. У разі коли права чи інтереси позивача не порушені суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.

Однак, як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд застосував позовну давність та відмовив у позові з підстав її спливу, при цьому не з'ясував всіх обставин справи, не надав оцінку доказам та не вказав про обґрунтованість чи необґрунтованість доводів позивачів щодо удаваності договорів купівлі-продажу, наявність чи відсутність правових підстав для визнання їх недійсними та визнання права власності позивачів на частки у статутному капіталі, відтак не з'ясував та не вказав чи порушені права або інтереси позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Оскільки позивачами не доведено порушення їхніх прав, за захистом яких вони звернулися до суду, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову належало відмовити з підстав його необґрунтованості. Отже заява відповідача-1 про застосування судом позовної давності та заява позивачів про визнання поважними причин пропуску позовної давності не беруться до уваги.

Таким чином апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування позовної давності та про відмову у позові у зв'язку із спливом позовної давності.

Поряд з тим у п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17 травня 2011 року N 7 вказано, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на те, що резолютивна частина рішення суду про відмову в позові є правильною, то рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що скаржниками не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір, сплачений скаржниками при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2015 у справі № 914/1334/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 25.06.2015

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

Суддя В.М. Гриців

Суддя Я.О. Юрченко