Постанова № 45709967, 17.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 910/2940/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Ткаченка Б.О.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Лаврін О.В. ( за довіреністю №10/00-39 від 18.03.2015 рік)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мінеральні добрива"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 р.

у справі № 910/2940/15-г ( Судя: Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мінеральні добрива"

про стягнення 1 184 994,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 1 156 181,68 грн. заборгованості.

В березні 2015 року позивач подав до господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог (а.с.76), відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 914 000,00 грн. прострочену заборгованість за нарахованими процентами 149 845,94 грн. суму пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами - 121 148,64 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2015 р. у справі № 910/2940/15-г позов, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні добрива" на користь публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" 914 000 грн. 00 коп. заборгованості по поверненню кредитних коштів, 149 845 грн. 94 коп. відсотків за користування кредитом та 121 148 грн. 64 коп. пені.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, матеріалами справи належним чином доведений факт наявності зобов'язань за кредитним договором №1-0035/12/37-КL від 20.06.2013р. укладеним між позивачем та відповідачем, та наявність заборгованості TOB «Мінеральні Добрива» перед ПАТ «БАНК ФОРУМ» по основному боргу в розмірі в 914 000,00 грн. За користування кредитними коштами стягнув також проценти в розмірі 149 845,94 грн. та у зв'язку з допущенням відповідачем прострочення по сплаті кредитних коштів та відсотків по кредиту та на підставі п. 8.2 кредитного договору пеню в розмірі 121 148,64 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Мінеральні добрива" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 р. у справі № 910/2940/15-г та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що 03.11.2014 року між Хачатарьян Н.С. та ТОВ «Мінеральні добрива» було укладено договір про відступлення права вимоги до ПАТ «БАНК Форум» , за умовами якого позивач набув право вимог у сумі 200 000,00 дол. США, яке належало їй на праві договору банківського вкладу № 263\3700\687905, укладеного з ПАТ «Банк «Форум».Про укладення вищевказаного договору відповідач, листом від 18.11.2014 року повідомив ПАТ «Банк Форум». 21.11.2014 року на адресу ПАТ «Банк Форум» було направлено повідомлення про припинення кредитного договору № 1-0035\12\37- КL від 03.01.2013 року на підставі ст.. 606 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мінеральні добрива" та призначено розгляд справи № 910/2940/15-г на 20.05.2015р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Буравльов С.І., Пономаренка Є.Ю.

В подальшому розгляд справи відкладався.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року в зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному, а судді Буравльова С.І. у відпустці, сформовано новий склад колегії судді, головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Ткаченко Б.О.

17.06.2015 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами

В судовому засіданні 17.06.2015 року представник позивача вказав , що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.06.2013 року між ПАТ "БАНК ФОРУМ" (банк) та ТОВ "Мінеральні добрива" (позичальник) було укладено кредитний договір №1-0035/12/37-КL (кредитний договір)(а.с.7).

За умовами вищезазначеного договору, банк на умовах, визначених кредитними договором, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти окремими частинами (вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної Кредитним договором граничної суми коштів (кредитний Ліміт), а позичальник зобов'язується вчасно погашати банку заборгованість за Кредитом, а також сплачувати на користь банку проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених Кредитним договором.( п. 1.1 договору)

В подальшому сторонами Кредитного договору укладалися договори про внесення змін № 1 від 01.02.2013 р., №2 від 05.06.2013 р., № 3 від 19.06.2013 р., № 4 від 04.09.2013 р. та № 5 від 29.11.2013 р.(а.с.21,22,26-28).

За умовами п.1.2. ст.1 Кредитного договору протягом всього періоду дії цього договору максимальна заборгованість позичальника за цим договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати Кредитний ліміт в сумі 914 000,00 грн. Кінцевий термін до настання якого має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом, встановлюється до 28.05.2014 р. (п.1.4 ст. 1 кредитного договору (з урахуванням додаткових угод). Днем (моментом) надання Вибірки вважається день перерахування кредитором коштів з відповідного (-их) внутрішньобанківського (-их) позичкового (-их) рахунку (-ів) на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора в сумі відповідної вибірки.( п. 2.4. кредитного договору). Позичальник здійснює погашення заборгованості за кожною наданою вибіркою в дату, зазначену в акцептованій Кредитором заявці, але в будь - якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну повернення Кредиту ( п. 2.3.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що надання позичальнику кредитних коштів на суму 4 304 000,00 грн., підтверджується заявками та меморіальними ордерами на зазначені суми. (а.с.34-57)

Положеннями пункту 3.1. ст. 3 кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за Кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. цього договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів.

Розмір фіксованої процентної ставки згідно п. 3.2. кредитного договору становить: з моменту укладання кредитного договору до укладання додаткового договору №1 від 01.02.2013р. -25,0% (двадцять п'ять відсотків ) річних; з моменту укладання Додаткового договору №1 від 01.02.2013р. до моменту укладання додаткового договору №2 від 05.06.2013г. - 20,9% (двадцять цілих дев'ять десятих відсотків) річних; з моменту укладання додаткового договору №2 від 05.06.2013р. - 17% (сімнадцять відсотків) річних.

Відповідно до п.3.3. кредитного договору у разі чергового надання кредиту в період з 1-го по 25-те число поточного місяця включно проценти за користування кредитом нараховуються кредитором за період від дати надання кредиту по 25-те число поточного місяця включно або до дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно. У разі чергового надання кредиту після 25-го числа поточного місяця (або продовження існування заборгованості за кредитом станом на 26-те число поточного місяця) проценти за користування кредитом нараховуються кредитором за період від дати надання кредиту (а у разі продовження існування заборгованості за кредитом станом на 26-те число поточного місяця - за період з 26-го числа поточного місяця) по 25-те число наступного календарного місяця включно або до дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа наступного календарного місяця по останній ний день наступного місяця включно. При повному остаточному погашенні заборгованості за кредитом проценти за користування кредитом нараховуються кредитором до дати повного остаточного погашення заборгованості за кредитом.

Позивач звертаючись, з позовними вимогами, зазначив, що позичальник не виконує зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредитних коштів у розмірі 914 000,00 грн., своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, у зв'язку з чим позивач 02.10.2014р. направив відповідачу вимогу № 8801/3.2 про погашення заборгованості.(а.с.58). Заборгованість відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення 1 184 994,58 грн., з яких прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 914 000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 149 845,94 грн.; пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами 121 148,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач належним чином були виконанні договірні зобов'язання, кредитні кошти надані своєчасно, водночас відповідач в порушення умов кредитного договору та додаткових угод до нього, у встановлений строк кредитні кошти у розмірі 914 000,00 грн. не повернув, проценти за користування кредитом у розмірі 149 845,94 грн. не сплатив, тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1 та 2 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами п. 1.4 ст. 1 кредитного договору (з урахуванням додаткових угод) кінцевий термін до настання якого має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом, встановлюється до 28.05.2014 р.

Розмір фіксованої процентної ставки згідно п. 3.2. кредитного договору становить: з моменту укладання кредитного договору до укладання додаткового договору №1 від 01.02.2013р. -25,0% (двадцять п'ять відсотків ) річних; з моменту укладання Додаткового договору №1 від 01.02.2013р. до моменту укладання додаткового договору №2 від 05.06.2013г. - 20,9% (двадцять цілих дев'ять десятих відсотків) річних; з моменту укладання додаткового договору №2 від 05.06.2013р. - 17% (сімнадцять відсотків) річних.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач в порушення умов кредитного договору та додаткових угод до нього, у встановлений строк кредитні кошти у розмірі 914 000,00 грн. не повернув, проценти за користування кредитом у розмірі 149 845,94 грн. не сплатив, у зв'язку з чим останні підлягають до стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у зв'язку з допущенням відповідачем простроченням по сплаті кредитних коштів та відсотків по кредиту, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь, згідно розрахунку, пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів, та пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 121 148,64 грн.

За умовами п. 8.2. кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, за несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього договору.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту з суми боргу за період з 20.05.2014 р. по 19.11.2014 р. та розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за заявлений позивачем період з 01.04.2014 р. по 12.02.2014 р., погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є вірними, а тому позовні вимоги про стягнення з боржника пені в розмірі 107 000,60 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та пені в розмірі 14 148,04 грн. за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту правомірно були задоволенні судом першої інстанції.

Стосовно доводів апелянта щодо посилання на ст.606 ЦК України, як на підставу відмови у задоволенні позову, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимог статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Приписи статті 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Як видно з матеріалів справи обидві сторони відносин між сторонами спору за обома договорами (кредитним договором та договором банківського вкладу) продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків. При цьому не вбачається , що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі саме у зобов'язанні за договором не відновлювальної валютної кредитної лінії № 1-0035\12\37-КL, за яким позивач є боржником, а банк кредитором.

Зазначена позиція підтримується ВГСУ (Постанови від 04.02.2015р. по справі 922/2964/14 та від 19.01.2015р. по справі 922/3316/14) та ВССУ (Ухвала від 29.01.2014р.)

Неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується позицією Верховного Суду України викладеною в Постанові ВСУ від 24.10.2011р.

Не відповідає вимогам закону і посилання апелянта на відступлення права вимоги за договором банківського вкладу з огляду на наступне:

Відповідно до позиції Верховного Суду України викладеній в Постановах від 25.03.2015р., 01.04.2015р. та 22.04.2015р. з моменту введення тимчасової адміністрації (В ПАТ «БАНК ФОРУМ» це 14.03.2014р., відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14,) між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка (вкладного рахунка), які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку вкладник виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Отже, з моменту введення тимчасової адміністрації між сторонами існують відносини кредитор - боржник, вимоги кредитора задовольняються виключно відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а кошти на рахунку використатися не можуть.

Також, на підставі постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року №355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ФОРУМ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 червня 2014 року №49 «Про початок ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію».

Відповідно до чинного законодавства України передбачено, що задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, встановленому спеціальним Законом порядку з дотриманням принципу черговості, передбаченого ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 зазначеного вище Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, в процесі ліквідаційної процедури банку встановлюється черговість задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а тому визнання зобов'язань припиненими у зв'язку з відступленням права вимоги за договором банківського вкладу, право вимоги за яким передано в заставу, є порушенням передбаченого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку задоволення вимог вкладників та законних прав і інтересів інших кредиторів ПАТ «БАНК ФОРУМ». Зазначеним Законом не передбачено можливості індивідуального задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом здійснення відступлення права вимоги.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що на наданих ТОВ «Мінеральні добрива» повідомленнях від 18 листопада 2014 року про уступку права вимоги по договору банківського вкладу №263\3700\687905 від 19.02.2014 року (а.с. 126) та від 21 листопада 2014 року про припинення зобов'язань за кредитним договором № 1-0037\12\37 КL від 03.01.2013 року та кредитнім договором № 01-0035\12\37 КL від 03.01.2013 року на підставі статті 606 Цивільного кодексу України (а.с. 127) відсутня відмітка банку про отримання, повідомлення про отримання вищевказаного відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/2940/15-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мінеральні добрива" на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/2940/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/2940/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2940/15-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Б.О. Ткаченко

М.А. Дідиченко