Постанова № 45709918, 18.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 907/139/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мельник Г.І.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо - торгівельне підприємство „Гофротара - Закарпаття" (надалі ТзОВ „ВТП „Гофротара - Закарпаття"), б/н та б/д (вх. № ЛАГС 01-05/2084/15 від 14.05.2015р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015р.

у справі № 907/139/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Луцька картонно - паперова фабрика"(надалі ТзОВ „Луцька картонно - паперова фабрика"), м. Луцьк

до відповідача: ТзОВ „ВТП „Гофротара - Закарпаття", с. Павшино, Мукачівський район, Закарпатська область

про стягнення суми 30 7634,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015р. у справі № 907/139/15 (суддя Мокану В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ „ВТП „Гофротара - Закарпаття" на користь ТзОВ „Луцька картонно-паперова фабрика" суму 306 734,84 грн., в т.ч 226 143,17 грн. заборгованості по оплаті товару згідно договору купівлі-продажу №3 від 01.01.2014р., 45 314,26 грн. штрафу та 35 277,41. пені, а також суму 6 134,70 грн. на відшкодування витрат по сплаті удового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем не спростована. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 30 % та штрафу, суд виходив з того, що відсутні підстави для визнання винятковим даного випадку, враховуючи значний період прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тривалий період неналежного виконання зобов'язань, невжиття відповідачем жодних заходів, спрямованих на виконання зобов'язань (в т.ч. часткове). Крім того, суд зазначив, що одночасне стягнення пені і штрафу узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України та не суперечить ст. 61 Конституції України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ „ВТП „Гофротара - Закарпаття" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спірний договір укладений з грубим порушенням норм чинного законодавства України, яким регулюється укладення договорів поставки. При укладанні договору було порушено істотні умови договору, а саме, не визначено предмету, ціни товару та строку виконання договору. Крім того, поза увагою суду залишилося і те, що даний договір не був нотаріально посвідченим.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 14.05.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р. поновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 04.06.2015р.

Ухвалою суду від 04.06.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.06.2015р.

У зв'язку із перебуванням суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л. у відрядженні, розпорядженням голови суду від 17.06.2015р. внесено зміни в склад колегії суддів для розгляду справи № 907/139/15, замість суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л. введено суддів Мельник Г.І. та Якімець Г.Г.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання 18.06.2015р. не забезпечили, причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.01.2014р. між ТзОВ „Луцька картонно - паперова фабрика" (продавець) та ТзОВ „ВТП „Гофротара - Закарпаття"(покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 3, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупцю картонно-паперову продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказуються у специфікації та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору та підписуються сторонами (а.с. 11-13).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичної передачі товару покупцю на умовах, визначених даним договором (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору передача товару здійснюється по частково (товарними партіями) на умовах FCA - склад продавця (правила «Інкотермс» в редакції 2010р.), шляхом завантаження товару в автомобільний транспорт покупця або перевізника. Моментом передачі товару є дата завантаження в транспорт покупця або перевізника, зазначена в товарно-транспортній накладній на партію товару. В п. 2.2. сторони погодили, що умови передачі кожної партії товару зазначаються покупцем в заявці на поставку партії товару, яку покупець зобов'язаний надати продавцю до 25 числа місяця, який передує місяцю поставки партії товару, та остаточно узгоджується сторонами шляхом підписання специфікації на поставку товару.

Згідно з п.3.2 договору ціна за одиницю товару та вартість товарної партії, що передається за даним договором покупцю, визначаються в специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікаціях та/або видаткових накладних партію товару шляхом внесення 100% попередньої оплати або на умовах відтермінування оплати протягом 21 календарного дня з моменту фактичної передачі партії товару покупцю згідно з п.2.1 даного договору, про що додатково зазначається сторонами у специфікаціях до даного договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів за партію товару на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних в договорі або рахунку на оплату товару. Сторонами також передбачено, що допускається розрахунок готівковими грошовими коштами в межах сум, передбачених чинним законодавством України (п.3.6 договору).

У відповідності до п.5.2 договору за порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого в п.3.3 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару, яка нараховується за період починаючи з дати отримання покупцем неоплаченого в строк товару по дату погашення заборгованості за отриманий товар. Крім того, у випадку порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого в п.3.3 договору, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015р. включно, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання сторонами зобов'язання взятих на себе за даним договором (п.9.1 договору).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив в період з 07.02.2014р. по 28.05.2014р. відповідачу товар на загальну суму 462 769,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № 245 від 07.02.2014р. на суму 110 372,80 грн., № 578 від 19.03.2014р. на суму 112 494,03 грн., № 861 від 11.04.2014р. на суму 113 357,01 грн., № 1294 від 28.05.2014р. на суму 126 546,00 грн. (а.с. 14-18).

Отримання відповідачем товару на загальну суму 462 769,84 грн. додатково підтверджується долученим до матеріалів справи довіреностями на отримання товару № 30 від 29.01.2014р., № 51 від 17.03.2014р., № 68 від 10.04.2014р., № 103 від 28.05.2014р. та товарно-транспортними накладними № 226 від 07.02.2014р., № 531 від 19.03.2014р., № 782 від 11.04.2014р., № 1154 від 28.05.2014р. (а.с. 18-25).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав неналежним чином, розрахувався часткова на суму 236 626,67 грн., доказом чого є копії банківських виписок 9а.с.26-30) та лист відповідача (а.с. 31).

Таким чином, сума основного боргу зменшилася і становить 226 143,17 грн.

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав в строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення даної заборгованості в судовому порядку.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Як зазначалося вище, ТзОВ „Луцька картонно-паперова фабрика" на підставі довіреностей та видаткових накладних поставила ТзОВ „ВТП „Гофротара-Закарпаття" товару на загальну суму 462 769,84 грн. Зазначені накладні були підписані уповноваженими особами обох сторін.

Проте, відповідач оплату вартості товару провів частково у розмірі 236 626,67 грн., в зв'язку з чим, сума основного боргу зменшилася і становить 226 143,17 грн.

Факт отримання товару на загальну суму 462 769,84 грн. та існування боргу перед позивачем в розмірі 226 143,17 грн. не заперечується і самим відповідачем. У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір пені на 30% та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 46 214,32 грн. в зв'язку з тяжким фінансовим станом ТзОВ „ВТП „Гофротара-Закарпаття" (а.с. 51-53).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 226 143,17 грн., оскільки дана сума підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимим доказами не спростована.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ст. 216 Господарського кодексу України зазначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначалося вище, у відповідності до п. 3.3 договору купівлі-продажу №3 оплата за товар здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікаціях та/або видаткових накладних партію товару шляхом внесення 100% попередньої оплати або на умовах відтермінування оплати протягом 21 календарного дня з моменту фактичної передачі партії товару покупцю.

Пунктом 5.2 договору сторонами передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого п. 3.3 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару, яка нараховується за період починаючи з дати отримання покупцем неоплаченого в строк товару по дату погашення заборгованості за отриманий товар.

Крім того, у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару (п.5.2 договору).

Як вбачається з конкретизованого розрахунку, позивач просить стягнути штраф в розмірі 46 214,32 грн. та пеню в розмірі 35 277,41 за період з 08.02.2014р. по 18.12.2014р., тобто пеня нарахована з наступного дня після дати отримання товару (а.с. 6-7).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що покупець здійснив 100% передоплату товару, відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторони погодили здійснення оплати шляхом відтермінування протягом 21 дня з моменту фактичної передачі товару. В зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені за допомогою «системи «Ліга «Закон»», згідно якого до задоволення підлягає пеня в розмірі 34 791,79 грн. (розрахунок додається).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимогу про стягнення штрафу в розмірі 46 214,32 грн., здійснив власний перерахунок та прийшов до висновку про часткове її задоволення на загальну суму 45 314,26 грн., в решті - 900,06 грн. відмовив, оскільки позивачем при розрахунку штрафу не враховано наявність переплати у сумі 9 627,20 грн. станом на 19.03.2014р.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу та, враховуючи переплату відповідачем у сумі 9 627,20 грн. станом на 19.03.2014р., погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення штрафу частково на суму 45 314,26 грн., в решті - 900,06 грн. слід відмовити (розрахунок додається).

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару по договору № 3 від 01.01.2014р., колегія суддів вважає, що до задоволення підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 34 791,79 грн. за період з 28.02.2014р. по 18.12.2014р. та штрафу в розмірі 45 314,26 грн. В решті стягнення штрафних санкцій: пені в розмірі 485,62 грн. та штрафу в розмірі 900,06 грн. слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 30% та про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення штрафу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Наведені підстави для зменшення розміру неустойки та відмови у стягненні штрафу відповідач пов'язує, зокрема, із важким фінансовим становищем та нерентабельністю господарської діяльності. Проте, колегія суддів вважає, що такі підстави не є тими виключними обставинами, які є підставами для зменшення розміру неустойки, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Сторони, укладаючи договори, повинні розраховувати на власну платоспроможність. А у випадку відповідача - на своєчасність та повноту оплати поставленого товару.

Порушуючи строки оплати за договором, відповідач знав про можливість застосування до нього штрафних санкцій, але припустився порушень умов договору.

А одночасне стягнення пені і штрафу узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України та не суперечить ст. 61 Конституції України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12).

Таким чином, суд апеляційної інстанції розцінює наведені відповідачем обставини, як такі, що не є підставами для зменшення розміру пені та у відмові у стягненні штрафу, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ „ВТП „Гофротара - Закарпаття".

Не заслуговує на увагу суду і твердження скаржника про те, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 712 ЦК України та ст. 264 ГК України в зв'язку з тим, що сторонами не було узгоджено усіх істотних умов договору, а саме не було конкретно визначено строків поставки товару.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу № 3 від 01.01.2014р. сторонами при його укладенні були погоджені усі його істотні умови, в тому числі предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати.

Відповідно до ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову судовий збір на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ „ВТП „Гофротара - Закарпаття" б/н та б/д (вх. № ЛАГС 01-05/2084/15 від 14.05.2015р.) задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2015р. у справі № 907/139/15 в частині стягнення пені в сумі 485,62 грн. скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ТзОВ ВТП „Гофротара-Закарпаття" (89600, с. Павлино Мукачівського району Закарпатської області, вул. А. Волошина, 8, код ЄДРЮОФОП 32513926) на користь ТзОВ „Луцька картонно-паперова фабрика" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, код ЄДРЮОФОП 38272943) 34 791,79 грн. пені. В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з ТзОВ „Луцька картонно-паперова фабрика" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, код ЄДРЮОФОП 38272943) на користь ТзОВ ВТП „Гофротара-Закарпаття" (89600, с. Павлино Мукачівського району Закарпатської області, вул. А. Волошина, 8, код ЄДРЮОФОП 32513926) судового збору в розмірі 4,92 грн. за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з ТзОВ ВТП „Гофротара-Закарпаття" (89600, с. Павлино Мукачівського району Закарпатської області, вул. А. Волошина, 8, код ЄДРЮОФОП 32513926) на користь ТзОВ „Луцька картонно-паперова фабрика" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, код ЄДРЮОФОП 38272943) судового збору в розмірі 6 142,85 грн. за подання позовної заяви.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

6. Справу передати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мельник Г.І.

Якімець Г.Г.