Рішення № 45709706, 22.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.Справа № 922/2766/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "ІНБІТЕК", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 1 772 406,26грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", м.Київ (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "ІНБІТЕК", м.Харків про стягнення заборгованості в розмірі 1 772 406,26 грн., яка складається з основної суми заборгованості за Кредитним договором № 50008000 від 27.05.2013 року в розмірі 1 171 865,95 грн., основної заборгованості зі сплати Додаткового кредиту за Кредитним договором № 50008000 від 27.05.2013 року у розмірі 55 626,43 грн., штрафу у розмірі 88 611,95грн., пені у розмірі 3 256,98грн., 3% річних у розмірі 28 369,90грн., інфляційних витрат у розмірі 402 955,48грн., збитків у розмірі 21 720,00грн., також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 35448,13 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2766/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 25.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2015 року та від 08.06.2015 року розгляд справи відкладався.

22.06.2015 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд відкласти розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відряджені.

Суд, дослідивши надане клопотання, не знаходить правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів представником позивача суду не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення процесуальних документів за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвали суду було повернуто без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Інбітек" (надалі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 50008000 (надалі - Договір № 50008000 від 27.05.2013р.).

Відповідно до умов Договору Позивач забов'язався надати кредит Відповідачеві у сумі 443059,75грн., що на дату укладання Договору становило еквівалент 54 250,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF, кузов № WVGZZZ7PZDD034852, об'єм двигуна 2 967 куб. см., рік випуску 2013 (надалі «Автомобіль»), а Відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Відповідачеві Кредит у повному обсязі.

Крім того, Позивач зобов'язався надати Відповідачеві додатковий кредит у сумі 175958,00грн., що на дату укладання Договору становило еквівалент 21 545,00 доларів США з цільовим призначенням на оплату страхових платежів страховій компанії AT CK «АХА Страхування» згідно з Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного (надалі - «Додатковий кредит») (а.с.21).

Відповідно до окремих положень п. 1.3.1 Загальних умов кредитування - розмір платежів, що підлягають сплаті Відповідачем у повернення Кредиту та Додаткового кредиту, визначено у гривні на день укладання Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Відповідач сплачує платежі у повернення Кредиту та Додаткового кредиту відповідно до виставлених Позивачем рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Згідно з пп. 1.4.1, 1.4.2 Загальних умов кредитування надання Кредиту здійснюється починаючи з дати укладення Кредитного договору. Датою надання Кредиту є дата списання коштів у розмірі Суми кредиту з рахунку Компанії відповідно до умов Кредитного договору. Повернення Кредиту здійснюється Позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальним умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Пунктом 1.4.3 Загальних умов кредитування, крім іншого, передбачено, що до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає Позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіку погашення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою Позичальника, а також електронною поштою, а Позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

В п. 2.1. Договору вказано, що за використання Кредиту у межах встановленого кредитування Відповідач сплачує Позивачу проценти за процентною ставкою визначеною в Договорі.

За п. 2.4. Договору нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа кожного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць гається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми Кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення.

Відповідно до п. 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Відповідно до 3.2.1. Договору у випадку порушення Відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту на строк більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, Позивач мав право визнати термін повернення Кредиту таким, що настав.

Пунктом 5.5 Загальних умов кредитування передбачено, що Позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, на протязі усього терміну дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована Компанією. Страхування майна забезпечується на наступних умовах: термін страхування - не менше одного року з дня укладення договору застави з переукладанням/продовженням терміну страхування на кожний наступний рік, при цьому Позичальник зобов'язаний упевнитись, що страхова компанія є авторизована Компанією , в протилежному випадку Позичальник укладає договір страхування майна з іншою автоматизованою страховою компанією; застраховані ризики - пошкодження, втрата або знищення майна; страхова сума - повна вартість майна з виплатою страхового відшкодування Компанії (вигодонабувач за страхуванням) в межах заборгованості Позичальника за Кредитним договором. Здійснювати щорічне страхування зазначеного майна на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Невідкладно надавати Компанії оригінали відповідних полісів страхування.

Починаючи з лютого 2014 року, порушуючи умови Договору, Відповідач перестав виконувати свої зобов'язання за Договором, виплачуючи щомісячні платежі у погашення кредиту із простроченням терміну їх виплати, а з травня 2014 року взагалі перестав виконувати свої зобов'язання за договором частково не сплативши кредитний платіж за травень 2014 року на суму 12 319,60 грн. відповідно до рахунку № 00178562 від 05.05.2014 р.(а.с.40), належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.05.2014 р.

У зв'язку з систематичним невиконанням умов Договору, Позивач намагався самостійно спонукати Відповідача сплатити заборгованість за Кредитом, що виникла у останнього. Таким чином, Відповідачеві було направлено наступні листи:

- Лист (1й) щодо сплати заборгованості від 17.03.2014 р.;

- Лист (2й) щодо сплати заборгованості від 07.04.2014 р.;

- Лист (Зй) щодо сплати заборгованості від 17.04.2014 р.;

- Лист (Зй) щодо сплати заборгованості від 05.05.2014 р.;

- Лист (Зй) щодо сплати заборгованості від 19.05.2014 р.(а.с.41-45).

Разом з третім листом від 19.05.2014 р. Позивачем Відповідачу було направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 50008000 з вимогою повернути суму Кредиту.

Вимога була отримана Відповідачем «26» травня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0430600439361, але вона залишилась без відповідного реагування з боку відповідача.

Відповідно до п.3.3. Договору сторонами було погоджено, що термін дострокового повернення Кредиту та суми Додаткового кредиту вважатиметься таким, що настав, а Кредит таким що підлягає поверненню протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу Відповідачем. У цей термін (якщо інший термін не буде вказано у письмовій вимозі Позивача) Відповідач зобов'язаний повернути Позивачеві в повному обсязі суму Кредиту та суму Додаткового кредиту, плату за Кредит та Додатковий кредит та штрафні санкції, які підлягають застосуванню (сума повернення розраховується Позивачем і вказується у повідомлені).

Таким чином, станом на «09» квітня 2014 року у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за несплаченими платежами за Договором на суму 12 319,60 грн.

Станом на «09» квітня 2015 року сума Кредиту за Договором, яка підлягає поверненню, складає 1 068 189,05 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору процентна ставка становить 9,9%.

Виходячи з того, що сума Кредиту яка підлягає сплаті становить 1 068 189,05 грн., прострочення сплати суми Кредиту складає 311 днів, розмір процентів за користування кредитними становить: 1 068 189,05 *9,9%*311/360 = 91 356,87 грн.

Отже, загальна сума основного боргу Відповідача за Договором на дату складання позовної заяви складає 1 171 865,52 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо основної заборгованості Відповідача зі сплати Додаткового кредиту за Договором суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, починаючи з лютого 2014 року Відповідач почав порушувати зобов'язання за Договором щодо сплати щомісячних платежів, а з травня 2014 року припинив сплачував щомісячні платежі.

Станом на 09.04.2015 року Відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати наступних щомісячних платежів з повернення Додаткового кредиту:

- щомісячний платіж за червень 2014 року в розмірі 4 300,00 грн. відповідно до рахунку 00182730 від 03.06.2014 р.,

- щомісячний платіж за липень 2014 року в розмірі 4 308,28 грн. відповідно до рахунку №00189695 від 02.07.2014 р.,

- щомісячний платіж за серпень 2014 року в розмірі 4 496,54 грн. відповідно до рахунку №00198766 від 04.08.2014 р.,

- щомісячний платіж за вересень 2014 року в розмірі 4 670,32 грн. відповідно до рахунку № 00209673 від 04.09.2014 р.,

- щомісячний платіж за жовтень 2014 року в розмірі 4 688,42 грн. відповідно до рахунку № 00214814 від 01.10.2014 р.,

- щомісячний платіж за листопад 2014 року в розмірі 4 688,42 грн. відповідно до рахунку № 00220456 від 03.11.2014 р.,

- щомісячний платіж за грудень 2014 року в розмірі 5 524,73 грн. відповідно до рахунку № 00228532 від 03.12.2014 року.,

- щомісячний платіж за січень 2015 року в розмірі 6 585,51 грн. відповідно до рахунку № 00234647 від 12.01.2015 року.

- щомісячний платіж за лютий 2015 року в розмірі 7 313,21 грн. відповідно до рахунку № 00241554 від 02.02.2015 р.

- щомісячний платіж за березень 2015 року в розмірі 9 051,00 грн. відповідно до рахунку № 00247918 від 06.03.2015 р. (а.с.114-123).

Таким чином, загальна сума основного боргу зі сплати Додаткового кредиту за Договором на день подання позову до суду становить 55 626,43 грн.

Отже, основна сума заборгованості Відповідача зі сплати Додаткового кредиту за договором складає 55 626,43 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 88611,95грн., пеню в розмірі 3256,98 грн., 3% річних в розмірі 28369,90 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 402955,48 грн. та збитки в розмірі 21720,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 8.2. Договору, у випадку порушення терміну повернення Кредиту, визначеного в п. 3.3. Договору (протягом 5 (п'ти) календарних днів з дня одержання відповідачем відповідної письмової Вимоги), Відповідач сплачує Позивачеві штраф у мірі 20% від Суми кредиту.

Оскільки, станом на момент подання позовної заяви, Кредит Позивачеві не повернутий, відповідач не виконав свої зобов'язання, погоджені в п. 3.3. Договору.

Виходячи з того, що Сума Кредиту становить 443 059,75 грн. розмір штрафних санкцій становить: 443 059,75 *20% = 88 611,95 грн.

Таким чином, штраф за порушення зобов'язань, вказаних в п. 3.3. Договору становить 88 611,95 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3256,98 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору, уразі порушення Відповідачем терміну оплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту Відповідач сплачує Позивачеві пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожен прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем та встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства, але сума пені заявлена до стягнення не перевищує суму, яка була розрахована судом у відповідності до положень ст. 232 ГПК України, тому суд вважає за можливе задовольнити загальну суму пені в розмірі 3256,98грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних в розмірі 28369,90 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 402955,48 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивач заявив до стягнення 21 720,00 грн., витрати пов'язані із супроводженням процесу. Дана сума кваліфікована ним як збитки.

Суд, дослідивши матеріали справи, не може погодитись з твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Надання правової допомоги учасникам судового процесу (склад учасників процесу визначений ст.18 ГПК України) при розгляді спорів в господарських судах передбачено, перш за все, статтею 59 Конституції України, в якій вказано, що кожен має право на правову допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав і в даному випадку позивач використав таке право.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 року по справі №1-17/2000 визначено, що положення частини першої ст. 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" треба розуміти як конституційне право, з метою отримання правової допомоги, вибирати захисником своїх прав, крім адвоката, ще й особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, особисто чи за дорученням юридичної особи.

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Представництво інтересів сторони у господарському суді іншими, ніж зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 28 ГПК України, особами не носить обов'язкового характеру і пов'язано лише з волевиявленням самої сторони.

Таким чином держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Правову допомогу можуть надавати, як адвокати, так і особи, які є фахівцями у галузі права і за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Витрати на правову допомогу, які є предметом даного спору, позивач як вже зазначалося вище відносить до збитків.

Так, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Однак, в силу ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права закон відносить до витрат на правову допомогу.

Оскільки оплата юридичних послуг віднесена законодавством до судових витрат, то дана категорія послуг не може бути ні матеріальною шкодою, ні тим більш, збитками, з огляду на приписи ст. 225 ГК України, яка прямо вказує що саме відноситься до збитків. Оплата юридичних послуг під визначення збитків не підпадає.

Таким чином, заявлені позивачем 21720,00 грн. не є збитками, у зв'язку з чим вимоги про їх стягнення не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельної компанії "Інбітек" (61135, м.Харків, пр-т Тракторобудівників, 92, кв.94, ідентифікаційний код 34859664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-В, офіс "В", ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000, філія ПАТ "Креді Агріколь Банк", м.Київ, МФО 300379) 1 171 865,52грн. - основна заборгованість за Кредитним договором, 55 626,43грн. - основна заборгованість за Додатковим кредитом, штраф у розмірі - 88611,95грн., пеню в розмірі - 3256,98грн., 3% річних - 28369,90грн., інфляційні витрати - 402955,48грн. та судовий збір в розмірі 35013,72грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 25.06.2015 р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя Л.С. Лаврова