Рішення № 45707354, 11.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015Справа №910/10631/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМГАЗ УКРАЇНИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АЛЬТАІР-ГРУП"

про стягнення заборгованості у розмірі 61 683,46 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Вартік О.В. (дов. б/н від 25.06.214),

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АЛЬТАІР-ГРУП" про стягнення заборгованості у розмірі 61 683,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 порушено провадження у справі №910/10631/15 та призначено її до розгляду на 26.05.2015 року.

У зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання 26.05.2015, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.06.2015 року.

Під час судового засідання 11.06.2015 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні,про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК "ПРОМГАЗ УКРАЇНИ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АЛЬТАІР-ГРУП" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № ТР-558 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець в 2014 році, зобов'язується передати покупцю для подальшої реалізації природний газ, в обсязі визначеному у п. 3.6. договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 3.6. договору, кількість газу, що підлягає передачі продавцем покупю за цим договором в період жовтня 2014 року складає обсяг 250,000 тис.куб.м.

Газ вважається переданим продавцем та прийнятий покупцем після підписання акту приймання-передачі газу уповноваженими особами сторін (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна природного газу, що передається по даному договору за 1000 куб.м. складає 4 815,67 грн. Крім того ПДВ 20% - 963,13 грн. Всього, за 1000 куб.м. разом з ПДВ - 5 778,80 грн.

Розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем на умовах:

- 20% оплати вартості необхідного обсягу газу до 01 жовтня 2014 року;

- 20% оплати вартості необхідного обсягу газу до 05 жовтня 2014 року;

- 20% оплати вартості необхідного обсягу газу до 10 жовтня 2014 року;

- 20% оплати вартості необхідного обсягу газу до 19 жовтня 2014 року, виключно грошовими коштами в національній валюті України (гривнях) шляхом їх перерахування на розрахунковий (поточний) рахунок Продавця, вказаний у Договорі або на будь-який інший розрахунковий рахунок в Україні, який відкритий на ім'я Продавця, про реквізити якого Продавець зобов'язаний своєчасно письмово (листом або у рахунку-фактурі на оплату за газ) повідомити Покупця (п. 6.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору за жовтень 2014 року, позивач здійснив постачання природного газу на користь відповідача загальною кількістю 192 984 куб.м. на суму 1 115 216,71 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками.

За твердженням позивача, у порушення умов Договору відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором, що підтверджується, карткою рахунку, випискою про рух грошових коштів на рахунку позивача, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 43 116,71 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово направлені на адресу відповідача листи щодо сплати заборгованості (№557 від 24.02.2015, №571 від 11.03.2015, №579/15 від 23.03.2015), у відповідь на які відповідачем 20.03.2015 за вих..№20/03-4 направлено гарантійний лист, в якому ТОВ «Фірма «Альтаір-Груп» гарантує повну оплату заборгованості до 13.04.2015 року.

Так, оскільки у вказаний строк відповідачем не здійснено погашення наявної суми заборгованості, ТОВ «ГК «Промгаз України» звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просить стягнути з відповідача 43 116,71 грн. основного боргу, 7 542,84 грн. пені, 632,77 грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 10 391,14 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Норми статті 265 Господарського кодексу України кореспондуються із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином за Відповідачем рахується заборгованість, яка на час прийняття рішення у справі становить 43 116,71 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.2. договору, передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 7 542,84 грн. пені, 632,77 грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 10 391,14 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 43 116,71 грн. основного боргу, 7 542,84 грн. пені, 632,77 грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 10 391,14 грн., обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМГАЗ УКРАЇНИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АЛЬТАІР-ГРУП" про стягнення заборгованості у розмірі 61 683,46 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Альтаір-Груп" (01023, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 11, офіс7; ідентифікаційний код 39051104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Газопостачальна компанія "Промгаз України" (01014, місто Київ, вулиця Верхня, будинок 3-5; ідентифікаційний код 37044939) 43 116 (сорок три тисячі сто шістнадцять) гривень 71 копійку основного боргу, 7 542 (сім тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 84 копійки пені, 632 (шістсот тридцять дві) гривні 77 копійок - 3% річних, інфляційні втрати у розмірі 10 391 (десять тисяч триста дев'яносто одну) гривню 14 копійку та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок. судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 11.06.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 16.06.2015 року

Суддя К.В. Полякова