Рішення № 45707353, 18.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015Справа №910/11194/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» провідшкодування шкоди в розмірі 22 095 грн. 34 коп.

Представники:

від Позивача: Герасименко Р.І. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування шкоди в розмірі 22 095 грн. 34 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №1530156-02-09-01 від 16.09.2014 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер АТ 2245 ВК, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АТ 9059 ВС, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4955990, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов»язань, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 3% річних у розмірі 36 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 2 150 грн. 19 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/11194/15, судове засідання призначено на 04.06.2015 р.

04.06.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін.

В судовому засіданні представник позивача подав Акт виконаних робіт СА00008012 від 17.12.2014 року для долучення до матеріалів справи, а представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.05.2015 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 18.06.2015 р., у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду.

08.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

10.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Відповідача, а також просив Суд відмовити Позивачу в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

12.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.05.2015 року.

12.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові заперечення на відзив Відповідача.

12.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла уточнена позовна заява, якою просив Суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» страхове відшкодування в розмірі 19 909 грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 135 грн. 82 коп. та інфляційні у розмірі 5 238 грн. 50 коп.

В судовому засіданні 18.06.2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав Заяву про розгляд справи за відсутності представника Відповідача, яка Судом розглянута та задоволена.

Суд зазначає, що згідно із п. 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

В даному випадку Заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про уточнення позовних вимог, фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до розгляду.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18 червня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16 вересня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (Страховик) та Сенів Віталієм Романовичем (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №1530156-02-09-01, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АТ 2246 ВК.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2014 року на дорозі Н-10 Стрий - Івано - Франківськ - Чернівці - Мамалига 82 км. 90 м відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АТ 2246 ВК, під керуванням Сенів Віталія Романовича, та транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АТ 9059 ВС, під керуванням Базюк Сергія Володимировича, що підтверджується Довідкою №9444752 про дорожньо - транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер АТ 2246 ВК.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 28.10.2014 року у справі №345/4164/14-п Базюк Сергія Володимировича, водія транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АТ 9059 ВС, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до Страхового акту № 4650-02 від 27.11.2014 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ «Классик - Авто» в розмірі 19 909 грн. 15 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 13551 від 27.11.2014 року із призначенням платежу: «страх. відшкодування за.дог.№ 1530156-02-09-01 від 16.09.14р. Страх. Сенів В.Р.».

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АТ 9059 ВС, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4955990, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 19 909 грн. 15 коп. відповідно до встановлених Полісом № АС/4955990 лімітів відшкодування по майну. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов»язань, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 3% річних у розмірі 135 грн. 82 коп. та інфляційні у розмірі 5 238 грн. 50 коп. з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.06.2015 р., яка прийнята Судом до розгляду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту №1530156-02-09-01 від 16.09.2014 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АТ 2246 ВК, було відшкодовано на користь Страхувальника 19 909 грн. 15 коп.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «ВАЗ», державний реєстраційний номер АТ 9059 ВС, встановлена у судовому порядку Постановою Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 28.10.2014 року у справі №345/4164/14-п, якою Базюк Сергія Володимировича, водія транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АТ 9059 ВС, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що Позивач має право звернутись до суду з вказаним позовом тільки після прийняття Страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування відповідно до статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Після виплати страхового відшкодування позивач отримав право вимоги потерпілої особи, але не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище правових норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України по справі №23/279 від 28.08.2012 року.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до вимог 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо відсутності порушеного права Позивача й відсутності підстав для задоволення позовних вимог з цих підстав з огляду на вищевикладене.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4955990 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 19 909 грн. 15 коп.

При зверненні до суду, з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.06.2015 р., яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.03.2015 р. по 01.06.2015 р. у розмірі 135 грн. 82 коп. та інфляційні у розмірі 5 238 грн. 50 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що в даному випадку цивільні права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах виникли з позадоговірних відносин, які регулюються, зокрема, нормами права, закріпленими в главі 82 Цивільного кодексу України та законодавством про страхування, що виключає застосування до спірних правовідносин норм зобов'язального права, зокрема, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 135 грн. 82 коп. та інфляційних у розмірі 5 238 грн. 50 коп. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 25, ідентифікаційний код юридичної особи 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31, ідентифікаційний код юридичної особи 31650052) 19 909 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 червня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин