Постанова № 45705953, 25.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 червня 2015 року 08:15 справа №826/5809/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Даском"до1. Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави Вячеславівни 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновичатреті особи1. Державний реєстратор реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Крилова Галина Анатоліївна 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" 3. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк"проскасування рішеньВ С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" (далі по тексту - позивач , ТОВ "Даском") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави Вячеславівни (далі по тексту - відповідач 1) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновича (далі по тексту - відповідач 2, Приватний нотаріус Юр-Капінос А.Є.), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить: 1) скасувати рішення відповідача 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року індексний №14395431, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем, щодо реєстрації іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" на будівлю складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2678,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; 2) скасувати рішення відповідача 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року індексний №14395643, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем, щодо реєстрації заборони Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" на будівлю складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2678,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5809/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21 травня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача 2 та третьої особи 3 проти задоволення позовних вимог заперечили; представники відповідача 1, третіх осіб 1, 2 своїх представників у судове засідання не направили.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача 1 та третіх осіб 1, 2, положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 21 травня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юр-Капіноса А.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року №14395643 за результатами розгляду заяви ОСОБА_5, прийнятої 11 липня 2014 року за реєстраційним №7360775, на підставі частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, проведено державну реєстрацію обтяження заборони на нерухоме майно: будівля з реєстраційним номером НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ПАТ "Діамантбанк" (обтяжувач), податковий номер НОМЕР_1.

Відповідно до рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юр-Капіноса А.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року №14395431 за результатами розгляду заяви ОСОБА_5, прийнятої 11 липня 2014 року за реєстраційним №7360144, на підставі частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, проведено державну реєстрацію іншого речового права, іпотека на будівлю, склад бланків та квитків (літ. Б) з реєстраційним номером НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ПАТ "Діамантбанк", податковий номер НОМЕР_1.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями, оскільки їх прийнято на підставі договору іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, який є нікчемним відповідно до повідомлення про нікчемність всіх іпотечних договорів, укладених як забезпечення виконання кредитного договору від 11 липня 2014 року №1007/14-1.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що оскаржувані рішення не порушують права та інтереси позивача.

Треті особи письмових заперечень проти позову до суду не надали.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частина перша статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.

Згідно частини другої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію обтяжень приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Таким чином, в межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність підстав для державної реєстрації обтяження на об'єкт нерухомого майна: на будівлю складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2678,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, подання необхідних документів та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

У відповідності до пунктів 74-76 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі по тексту - Порядок) для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікат; 6) закон, яким встановлено заборону на користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Слід звернути увагу на те, що оскаржувані рішення прийнято державним реєстратором, керуючись пунктом 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, однак вимоги Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 станом на день прийняття оскаржуваних рішень втратили чинність, а тому застосуванню у межах спірних правовідносин не підлягають.

Судом встановлено, що державну реєстрацію обтяження на будівлю складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2678,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, проведено на підставі договору іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є.

Зі змісту карток прийому заяв від 11 липня 2014 року №14394187 та №14395595 та документів, копії яких надано Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві, вбачається, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано договір іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2.

Так, 11 липня 2014 року між ПАТ "Діамантбанк" (іпотекодержатель) та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №1007/14-1-2.

Позивач зазначає, що вказаний договір є нікчемним відповідно до повідомлення про нікчемність всіх іпотечних договорів, укладених як забезпечення виконання кредитного договору від 11 липня 2014 року №1007/14-1, яке направлено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" до ПАТ "Діамантбанк" листом від 05 лютого 2015 року №1101/611.

Згідно повідомлення про нікчемність від 05 лютого 2015 року №1101/611, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ "ЕКСПОБАНК", зокрема повідомлено ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп", що договір іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, укладений між ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", посвідчений приватним нотаріусом Юр-Капінос А.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1790 є нікчемним на підставі пунктів 1, 2, 3, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та про відсутність у ПАТ "Діамантбанк" права задовольнити свої вимоги за рахунок вартості предметів іпотеки, що належать ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" за вказаним договором.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на нікчемність вказаного договору, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, а в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що зазначений договір є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, суд звертає увагу, що на момент прийняття оскаржуваних рішень, ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" не було віднесено до категорії неплатоспроможних та не було введено тимчасову адміністрацію чи розпочато процедуру його ліквідації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юр-Капінос А.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року №14395643 та №14395431 прийняті у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, враховуючи, що оскаржувані рішення прийнято за результатами розгляду заяви представника ПАТ "Діамантбанк", а підставою для їх прийняття є договір іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, укладений між ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", то учасниками у сфері публічно-правових відносин можуть бути відповідач, ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", а тому суд приходить до висновку, що порушене право позивача у межах даного спору відсутнє.

При цьому, суд звертає увагу на те, що посилання позивача на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2014 року, як на факт підтвердження порушеного права не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2014 року частково задоволено заяву ТОВ "Даском" та в порядку повороту виконання заочного рішення Ірпінського міського суду від 13 грудня 2012 року, повернуто у власність ТОВ "Даском" нерухоме майно, що складається з будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2015 року скасовано ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2014 року, та відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено факту протиправності рішень відповідача, а також враховуючи, відсутність порушеного права позивача в межах спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Даском" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Даском" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов