Постанова № 45703786, 25.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року № 813/2700/15

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

секретар судового засіданняФуртак А.В.

за участі представників:

позивачаОСОБА_1,

відповідачаОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Державного підприємства «Львіввугілля» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

в с т а н о в и в :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу відповідача в сумі 18075596,00 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача є податковий борг по сплаті податку на додану вартість на суму 18075596,00 грн., який виник внаслідок несплати до бюджету самостійно задекларованих зобовязань за названим видом платежу. Відповідно до п.32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято рішення від 13.05.2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків. На підставі вищевказаного рішення контролюючим органом скеровано інкасові доручення в банки, які обслуговують відповідача, для стягнення з його рахунків коштів для погашення податкового боргу, однак платіжні вимоги повернено без виконання у звязку з відсутністю коштів. Позивачем також проведено опис активів боржника та зроблено відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У звязку з тим, що відповідачем самостійно борг не сплачено, вжиті податковим органом заходи погашення податкового боргу не дали позитивних результатів, просить суд надати дозвіл на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна Державного підприємства «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі.

Додатково пояснив, що згідно із Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств ДП «Львіввугілля» не являється обєктом приватизації, а тому на нього не розповсюджується положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просить позов задовольнити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що передумовою для звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна. що перебуває в податковій заставі є недостатність у платника коштів. Зазначена обставина, на думку відповідача, має бути підтверджена наступними доказами: постановою суду про стягнення коштів, яка набрала законної сили; документами, що свідчать про відсутність або недостатність на рахунках платника коштів для погашення податкового боргу, що свідчать про неможливість виконання постанови суду про стягнення коштів, а також витягом з Єдиного реєстру застав з відомостями про перебування майна платника у податковій заставі. Зважаючи на відсутність рішення суду про стягнення коштів для погашення податкового боргу відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі. Крім цього, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 року №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» затверджено, зокрема, перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, до складу якого входять відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Степова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна». Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. З огляду на те, що підприємство відповідача перебуває в стадії приватизації, відчужувати майно боржника відповідно до норм діючого законодавства заборонено.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов, та просять відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» зареєстроване, як юридична особа, 17 січня 2003 року (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; код ЄДРПОУ: 32323256), що підтверджується копією ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідача взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 28.01.2003 року за №02-215, що підтверджується довідкою позивача №1528061400095 від 19.05.2015 року.

Згідно з довідкою СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів податковий борг відповідача по податку на додану вартість за період з 30.04.2015 року по 01.05.2015 року становить 18075596,00 грн. Вказаний борг виник у зв'язку з несплатою у встановлений законом строк самостійно визначеного ДП «Львіввугілля» податкового зобов'язання згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року у сумі 18075596,00 грн.

13.05.2015 року відповідно до п.32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято рішення №6949/25-00/379 про погашення усієї суми податкового боргу платника податків шляхом стягнення безготівкових коштів ДП «Львіввугілля».

На підставі ст.95 Податкового кодексу України позивачем надсилались у банки, які обслуговують відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків товариства податкового боргу: №2183/05, 2184/05,2175/05, 2176/05, 2189/05, 2190/05, 2177/05, 2178/05 від 13.05.2015 року, які повернено без виконання.

СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів складено акти опису майна від 19.02.2015 року №4, від 22.10.2014 року №15, від 20.10.2014 року №13 та від 20.10.2014 року №14. На підставі цих актів зареєстровано право податкової застави, що підтверджується наступними Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: № 46393009 від 19.02.2015 року, № 45444265 від 23.10.2014 року, № 45422576 від 21.10.2014 року та №45422640 від 21.10.2014 року.

Позивачем надіслано на адресу відповідача податкові вимоги форми «Ф» від 17.06.2003 року №1/171 на суму податкового боргу 10398,98 грн. та від 22.07.2003 року №2/173 на суму податкового боргу 9293317,82 грн. Враховуючи те, що податковий борг, визначений у податкових вимогах у повному обсязі не погашався, а тому у відповідності до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України нова вимога не надсилалася (не вручалася).

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів добровільної сплати податкового боргу в сумі 18075596,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платник податків зобовязаний сплачувати податки і збори в строки, та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобовязання.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобовязання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України вказано, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п.88.1 ст.88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обовязків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з п.89.3 ст.89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Відповідно до п.95.1 і п.95.2 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно із нормою п.95.3 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби повинен звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Відтак, лише рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм Податкового Кодексу України та передбачено додатковий механізм стягнення коштів (безготівкових і готівкових) у рахунок погашення податкового боргу платників податків.

Відповідно до п.32 підроз.10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до 01.07.2015 р., встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобовязання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобовязання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобовязань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обовязковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобовязання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобовязання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобовязань.

Наказом ДФС України від 20.02.2015 року №106 затверджено Методичні вказівки щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при здійсненні заходів з погашення податкового боргу платників податків за судовими рішеннями, абз.5 р.IV яких передбачено, за зазначених умов податковий керуючий готує проект рішення керівника ДПІ (заступника керівника) про стягнення коштів платника податків, що має податковий борг, і надає його на підпис керівнику ДПІ (заступнику керівника) за формою, встановленою наказом №23, та здійснює весь комплекс заходів, направлений на стягнення такої заборгованості, у порядку, передбаченому розділом 9 Кодексу. Прийняття керівником відповідного рішення не потребує звернення до суду з цього приводу.

Системний аналіз положень наведених норм дає підстави вважати, що контролюючим органом дотримано встановлений порядок звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі. Однак, суд звертає увагу, що відокремлені підрозділи підприємства відповідача перебувають в стадії приватизації, а відповідно до норм чинного законодавства відчужувати майно боржника, який перебуває на стадії приватизації, - заборонено.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» №2163-XII від 04.03.1992 року (далі Закон України №2163-XII) передбачено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ДП «Львіввугілля» є добування камяного вугілля.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.12 цього ж Закону, з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності. Зазначене обмеження діє до завершення приватизації об'єкта.

Строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.

Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.

Прийняття рішення про приватизацію відповідними суб'єктами є однією із стадій, визначених цим законом порядку приватизації державного майна (стаття 11 Закону України №2163-XII).

Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» №4650-VI від 12.04.2012 року (далі Закон України №4650-VI) визначено особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період. Згідно з п.1 ст.1 цього ж Закону вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України №4650-VI приватизація об'єктів, зазначених у ст.4 цього Закону, здійснюється такими способами: визначення способу приватизації об'єкта приватизації, включеного до переліку об'єктів приватизації, здійснюється державними органами приватизації спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 вказаного Закону передбачає, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4650-VI дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 року №987 було затверджено перелік обєктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації, серед яких, відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна».

У відповідності до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості №240 від 14.03.2014 року здійснення передприватизаційної підготовки об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2015 році, а також відповідальність за здійснення такої підготовки, покладено на керівників державних вугледобувних підприємств.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 року №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» затверджено, серед іншого, перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, до складу якого входять відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Степова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна». На виконання цієї постанови Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №344 від 08.06.2015 року «Про передприватизаційну підготовку підприємств» відповідальність за здійснення передприватизаційної підготовки вугледобувних об'єктів приватизації покладено на керівників державних вугледобувних підприємств, зокрема і на керівника ДП «Львіввугілля».

Суд встановив, що позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП «Львіввугілля» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з актами опису перелік яких наведено вище. Відповідно до цих актів, в податкову заставу передано лише майно (в даному випадку ним є вугілля, порода) відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля», а саме: ВП шахта «Червоноградська» (акт №13 від 20.10.2014 року); ВП шахта «Лісова» (акт №4 від 19.02.2015 року); ВП шахта «Відродження» (акт № 15 від 22.10.2014 року); ВП шахта «Зарічна» (акт №14 від 20.10.2014 року). Усі перелічені вище відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля» згідно з постановою Кабінету Міністрів України №271 від 12.05.2015 року включено до переліку обєктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році.

В силу вимог Закону України №4650-VI включення до переліку об'єктів приватизації відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля» надає їм статусу об'єкта приватизації, на який розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно підприємства відповідно до норм чинного законодавства заборонено.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27.05.2015 (№5006/33/70/2012).

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.