увійти
УКР
1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| 26 серпня 2009 р. | м. Полтава | Справа № 2-а-8298/09
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Ф.Ф. Соколенко При секретарі - Н.С.Саченко За участю: представника позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень від ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - В С Т А Н О В И В:
02 жовтня 2008 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання не чинними та скасування податкового повідомлення НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та податкового повідомлення НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав у спадщину земельну ділянку розміром ІНФОРМАЦІЯ_4 вартістю 66407,66 грн. після смерті батька ОСОБА_3. Отриманий ним дохід задекларував у податковій декларації за 2006 рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 податкова інспекція прийняла податкові повідомлення з вимогою сплатити податкове зобов'язання в сумі 8633,00 грн. Позивач вважає, що відповідач діяв протиправно визначаючи позивачу обов'язок сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13%, а не за нульовою ставкою як на це вказує ст.13 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», адже спадщина отримана ним від спадкодавця першого ступеня споріднення - батька. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов. Відповідач з позовом не погодився. Вказував, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду визначений ст. 99 кодексу адміністративного судочинства України, оскільки звернувся до суду 02.10.2008 року, в той час коли, спірні податкові повідомлення прийняті та отримані позивачем ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2. З цих підстав відповідач, керуючись ч.1 ст. 100 КАС України, просив суд відмовити у адміністративному позові.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 в наслідок чого відкрилася спадщина на земельну ділянку розміром ІНФОРМАЦІЯ_4 в умовах кадастрових гектарах межі якої в натурі не визначені. ОСОБА_1 (далі-позивач) успадкував вищезазначену земельну ділянку на підставі ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року якою визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. №3). Після отримання ОСОБА_1 документації на право власності на зазначену земельну ділянку, останній склав та подав до органів ДПІ податкову декларацію про свої доходи одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року (а.с. 47-49 декларація з додатками). У податковій декларації за 2006 рік позивач задекларував отриманий ним дохід у вигляді спадщини земельного паю, в сумі 66407,66 грн., визначивши своє податкове зобов'язання в сумі 8633,00 грн. В зв'язку із самостійним декларуванням позивачем свого податкового зобов'язання за 2006 рік в сумі 8633,00 грн. та не сплатою його у встановлені строки, відповідачем було направлено ОСОБА_1 податкові повідомлення з вимогою сплатити податкове зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III (далі-Закон № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації . Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Згідно із п.п5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Також нормою п.п.19.1 «є» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку. Виходячи із вищенаведених норм законів, податкове зобов'язання ОСОБА_1 за отримання у спадщину земельної ділянки розміром ІНФОРМАЦІЯ_4 у ІНФОРМАЦІЯ_6 в сумі 8633,00 грн. є узгодженим. Відповідно до п.п.6.2.1. п. 6.2 ст.6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Таким чином, Лубенською об'єднаною державної податковою інспекцією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято податкове повідомлення НОМЕР_1 яким встановлено позивачу обов'язок сплатити податкове зобов'язання в сумі 8633,00 грн. В зв'язку із апеляційним узгодженням суми податкового зобов'язання податковим органом ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято податкове повідомлення НОМЕР_2 із визначенням суми податкового зобов'язання в розмірі 8633,00 грн. Таким чином, суд вважає, що Лубенська державна податкова інспекція діяла в межах Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону №2181 та правомірно визначаючи позивачу у спірних податкових повідомленнях податкове зобов'язання в сумі 8633,00 грн. яке узгоджено ним самостійно у податковій декларації за 2006 рік.
Разом з тим суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання в розмірі 8633,00 грн., (13% від отриманої спадщини у 2006 році.) визначено позивачем, як об'єкт комерційної власності помилково. Згідно із п.п. «в» п.13. ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею. Статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» визначено вичерпний перелік документів що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Вказаною статтею не визначено свідоцтво про право власності на земельну ділянку (пай) як цінний папір. Відповідно до ч.1 ст.167 господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Сертифікат на право власності на земельну ділянку (пай) не надає його власнику можливості брати участь в управління господарською організацією, отримувати певну частку прибутку (дивідендів) даної організації, активів у разі її ліквідації та не встановлює для позивача жодних прав та обов'язків корпоративного права. Указом Президента України від 08.08.95 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (ст. 1) визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельний пай засвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою. Відповідно до ст. 17 Розділу X Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Таким чином, сертифікат на земельну ділянку (пай) породжує лише майнові права та обов'язки та не встановлює для позивача жодних прав та обов'язків комерційної власності. Відповідно до п.п. 1.20.4. п. 1.20 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення. Згідно із п.п.13.2.1 п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції від 09.02.2006 року) об'єкти спадщини оподатковуються при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б" пункту 13.1 цієї статті, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення. Аналізуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що земельна ділянка розміром ІНФОРМАЦІЯ_4 яка знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_6 та отримана ОСОБА_1 у власність як спадщину не є об'єктом комерційної власності та повинна оподатковуватися за нульовою податковою ставкою.
Крім того, при розгляді скарги платника податків ОСОБА_1 Державна податкова адміністрація в Полтавській області не повно перевірила законність і обґрунтованість податкового повідомлення НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 яке оскаржував платник податків ОСОБА_1 виходячи з наступного. Статтею 9 « Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 93 від 03.03.1998 р. визначено, що Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення), що оскаржується . Підпунктом 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань , заявлених у податкових деклараціях. Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Державна податкова адміністрація в Полтавській області при перевірці податкового повідомлення НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 за скаргою позивача, порушила вищенаведені норми закону. Оскільки не врахувала вимог п.п.13.2.1 п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не встановила завищення ОСОБА_1 податкового зобов'язання на суму 8633,00 грн.
Відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у адміністративному позові з підстав пропуску останнім строку звернення до адміністративного суду. Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України а дміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що позивач оскаржує податкові повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 які він отримав у день їх прийняття, що не заперечується сторонами в судовому засіданні. ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду оскаржуючи вищенаведені податкові повідомлення 02.10.2008 року, тобто пропустивши річний строк звернення до суду. Доказів в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 не надав. Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Враховуючи, що відповідач наполягає на відмові у адміністративному позову з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до суду, у позовних вимогах про визнання не чинними та скасування податкового повідомлення НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та податкового повідомлення НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно відмовити з цих підстав.
На підставі викладеного, керуючись , ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити. Копію постанови направити сторонам.
Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2009 р.
Суддя (підпис) Ф.Ф. Соколенко З оригіналом згідно Суддя Ф.Ф.Соколенко Постанова не набрала законної сили. Секретар судового засідання
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69 E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510 |
