Ухвала суду № 45676315, 17.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 635/5176/13-ц

Провадження № 22-ц/790/3817/15 Головуючий 1-ї ін-ї. ОСОБА_1

Категорія земельні Доповідач Тичкова О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - ОСОБА_2,ОСОБА_3

при секретарі - Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргоюзаступника прокурора Харківської області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року по цивільній справі за позовом Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління державної інспекції сільського господарства в Харківській області, Дослідного господарства «Мерефа» інституту овочівництва і баштанництва ОСОБА_4 аграрних наук, Національної академії аграрних наук України до Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, третя особа: Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області, Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації права, витребування та повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, після уточнення якого просив визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації №1792 від 10 вересня 2007 року, № 3370 від 29 грудня 2007 року, № 3 від 08 січня 2008 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», №824 від 05 травня 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок на території Мерефянської міської ради», №2799 від 12 серпня 2008 року «Про передачу у власність земельних ділянок», № 291 від 11 лютого 2011 та № 1553 від 19 липня 2011 р.; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки; визнати недійсними договори купівлі-продажу: укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_18 10 квітня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований за № 368; укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_17 18 грудня 2000 року, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований за № 3661; укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 стосовно купівлі-продажу земельної ділянки 18 грудня 2009 року та зареєстрований за № 3658.

Також просив скасувати записи про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, витребувати із незаконного володіння земельні ділянки та повернути їх у постійне користування Дослідного господарства «Мерефа» інституту овочівництва і баштанництва ОСОБА_19 аграрних наук.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до державного акту серії Б №074212 Дослідному господарству "Мерефа" інституту овочівництва і баштанництва ОСОБА_4 аграрних наук (надалі ДГ «Мерефа») було надано в постійне користування земельну ділянку, площею 2104,2 га для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та ведення первинного і елітного насінництва.

Постановою господарського суду Харківської області від 15.04.2004 року ДГ "Мерефа" інституту овочівництва і баштанництва ОСОБА_4 аграрних наук було визнано банкрутом та порушено ліквідаційну процедуру.

На підставі клопотання ліквідатора Дослідного господарства "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН ім. Цімберова Д.І. розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації №1792 від 10.09.2007 року було припинено право постійного користування земельною ділянкою Дослідного господарства "Мерефа" загальною площею 334,00 га, розташованих на території Мерефянської міської ради та Утківської сільської ради Харківського району Харківської області.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №5 від 08 січня 2008 року, №306 від 28 грудня 2008 року було надано дозвіл відповідачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації №824 від 05.05.2008 року "Про передачу у власність земельних ділянок" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано їх у власність відповідачам для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного рішення органу державної влади, відповідачі-фізичні особи отримали у власність відповідні земельні ділянки. На підтвердження чого громадянам були також видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Підставою для визнання незаконними розпоряджень №824 від 05.05.2009 року, №2799 від 12.08.2008 року та визнання недійсними державних актів є те, що у арбітражного керуючого не було відповідних повноважень самостійно підписувати заяву про добровільну відмову від земельної ділянки.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Харківського міжрайонного прокурора, суд першої інстанції керувався ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 110, 111, 328 ЦК України, ст. ст. 118, 140, 143 ЗК України та виходив з того, що відмовляючись від права постійного користування землями ДГ «Мерефа» ліквідатор діяв в межах своїх повноважень, на підставі чого Харківська РДА видала правомірні розпорядження про припинення права постійного користування земельними ділянками, надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення зазначених земель у власність фізичним особам і підстав для припинення права власності громадян на отримані у власність земельні ділянки немає.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою виконавчий комітет Харківської районної (міської) ОСОБА_2 депутатів трудящих у 1993 році передав ДГ «Мерефа» Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області України у безстрокове і безплатне користування 2104, 2 га земля для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та ведення первинного і елітного насінництва (Т.1 а.с. 22-26). З зазначеного Державного акту вбачається, що власником виділених земель була Харківська районна (міська) ОСОБА_2 депутатів трудящих.

Постановою господарського суду Харківської області від 15.04.2004 року по справі № Б-10745/2-19 ДГ "Мерефа" було визнано банкрутом, порушено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначений арбітражний керуючий ОСОБА_20

У 2007 році до Харківської районної державної адміністрації арбітражним керуючим були подані заяви про добровільну відмову від земельної ділянки загальною площею 34, 0 га, розташованої біля м. Мерефа на Оболоні, та земельної ділянки площею 11, 0 га, розташованої на території селища Селекційне, які знаходились у постійному користуванні ДГ.

На підставі цих заяв розпорядженням Харківської районної державної адміністрації №1792 від 10.09.2007 року було припинено право постійного користування земельною ділянкою Дослідного господарства "Мерефа" загальною площею 334,00 га, розташованої за межами населених пунктів на території Мерефянської міської ради та Утківської сільської ради Харківського району Харківської області.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації № 3370 від 29.12.2007 року було припинено право постійного користування земельною ділянкою Дослідного господарства "Мерефа" загальною площею 11,0 га, розташованої за межами населеного пункту на території Мерефянської міської ради (Т.1 а.с. 18).

Розпорядженнями Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 2799 від 12 серпня 2008 року, № 824 від 05 травня 2009 року було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (Т.1 а.с. 19, 27, 28), на підставі чого зазначені особи отримали державні акти на право власності на земельні ділянки (Т.1 а.с. 33-45).

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу заступник прокурора Харківської області посилається на те, що згідно п. а) ч.1 ст. 141, ч.3 ст. 142 ЗК України, у редакції чинній на час винесення зазначених розпоряджень Харківської РДА, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

При передачі цих земель у постійне користування їх власником була Харківська районна (міська) ОСОБА_2 депутатів трудящих, землі розташовані за межами населених пунктів. На час звернення арбітражного керуючого у 2007 році із заявами про добровільну відмову власником земельних ділянок була Харківська районна державна адміністрація.

Згідно п. 2.6. Статуту Дослідного господарства «Мерефа» управління у землекористуванні (збільшення, вилучення, оренда, чи інше відчуження земель) здійснюється тільки президією ОСОБА_4 академії аграрних наук (Т.1 а.с. 10-17).

Згідно абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону України № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закону) арбітражний керуючий (розпорядник майна,керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, повноваження щодо виконання функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута (ч.1 ст. 25 Закону у відповідній редакції).

Частина 2 статті 23 Закону у редакції від 04.06.2008 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання

боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури

припиняються повноваження органів управління банкрута щодо

управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не

було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у

зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його

трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника

(власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Посилання апелянта на ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» не можуть бути враховані, оскільки дослідне господарство, власником майна якого є держава в особі Національної академії наук України, було оголошено банкрутом, і Президія НАНУ вже не мала повноважень щодо вирішення питань стосовно розпорядження земельними ділянками.

Доводи апеляційної скарги стосовного того, що землі ДГ належали до особливо цінних згідно ч.1 ст. 150 ЗК України у редакції чинній на час вирішення ХРДА питання про передачу землі у власність також не є суттєвими.

Згідно частини 1 статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносилися землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Разом з тим, землі, що були надані відповідачам відносилися до земель держави, що розташовані за межами населеного пункту, а не землями, належними науково-дослідній установі.

Інших доказів належності вказаних земель до особливо цінних або зміну їх категорії апелянтом не надано.

Посилання на те, що судом помилково було застосовано Закон України «Про банкрутство» та Закон «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство» не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Закон України «Про банкрутство» є попередньою назвою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Судом було вірно застосовано статті та редакцію цього Закону, але невірно вказано його назву.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими оскільки є похідними від твердження апелянта щодо незаконності розпоряджень ХРДА , що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді колегії -