Ухвала суду № 45664731, 23.03.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/11608/14 -ц

2/639/903/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Жовтневий районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Срокіної І.І.

за участі секретаря - Макушенко Т.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходів , одержаних без достатньої правової підстави ,-

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеними вимогами.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення клопотання не заперечував.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, приходить до висновку,що клопотання представника відповідача про долучення доказів задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно ст. 131 ЦПК України сторони зобов,зані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання не проводиться,- до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених ч.1 зазначеної статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано не своєчасно з поважних причин.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що до початку розгляду справи по суті сторони до суду із клопотаннями щодо надання, витребування або забезпечення доказів не зверталися, жодних поважних причини щодо неможливості надання доказів у порядку, передбаченому ст. 131 ЦПК України суду не зазначили.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відмова представнику відповідача у задоволенні заяви про залучення доказів , як це передбачено законом, а саме ст. 131 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення доказів, оскільки йогоподано з порушенням вимог, передбачених ст. 131 ЦПК України, тобто під час розгляду справи по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131 ,293 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання про надання доказів.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Срокіна І.І.