Рішення № 45663882, 23.06.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1273/14-ц

Провадження № 2/638/392/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого ,судді: РУДНЄВОЇ О.О.

При секретарі КАЛІНОВІЙ А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME 701 /118/2008 від 04.04.2008 року, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами 30.01.2014 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тими обставинами, що ТОВ «ОТП Факторинг» 10.12.2010 року придбало кредитний портфель у Публічного Акціонерного товариства «ОТП Банк». Також позивач вказав, що згідно з законом він є фінансовою установою, що внесена до Державного реєстру фінансових установ України (реєстраційне свідоцтво №241 від 03.12.2009 року) та має право на придбання права вимоги до боржників(їх Поручителів ) щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, процентів, нарахованих на суму такого боргу та усіх штрафних санкцій при їх наявності, а також всі права, які визначені умовами кредитних договорів. В Додатку №1 до Кредитного портфелю за № 189 зазначено відповідача по справі ОСОБА_1, як боржника за кредитним договором № СМ-SME 701 /118/2008 від 04.04.2008 року. Позивач придбав кредитний портфель за наявності у боржника ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в сумі 126616,80 доларів США, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом на день придбання кредитного портфелю 10.12.2010 року в сумі 10681,21 доларів США, також позивач вказав, що придбавши право на стягнення штрафних санкцій, просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання боргових зобовязань.

27.01.2015 року позивач свої позовні вимоги уточнив, збільшивши суму для стягнення з урахуванням курсу гривні України до долару США та проси стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по тілу кредиту в сумі 126616,80 доларів США, що дорівнює станом на день уточнення позовних вимог 27.01.2015 року за курсом 15,784755 гривень за долар США в сумі 1914399,17 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом на день придбання кредитного портфелю 10.12.2010 року в сумі 10681,21 долари США що дорівнює станом на день уточнення позовних вимог 27.01.2015 року за курсом 15,784755 гривень за долар США в сумі 168284 ,59 гривень, пеню за несвоєчасне виконання боргових зобовязань,за період з 22.01.2014 року по 22.01.2015 року в сумі 501137,74 долари США за курсом 15,784755 гривень за долар США в сумі 7910336,45 гривень.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні, 21.06.2015 року звернувся до суду з клопотанням про можливість розгляду справи за відсутність представника.

Представник відповідача за угодою, адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, проти позову заперечувала, звернулася до суду, спочатку, з клопотанням про застосування до правовідносин строку позовної давності, потім просила в позові відмовити, бо позивач не довів суду належними доказами обґрунтованості своїх вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, судом встановлені наступні обставини та правовідносини:

Відповідач по справі ОСОБА_1 04.04.2008 року уклав с Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») кредитний договір № СМ-SME 701 /118/2008 на підставі якого отримав споживчий кредит в розмірі 140000 доларів США. До 13.04.2010 року відповідач сплачував за кредитним договором і тіло кредиту і відсотки, що нараховані за користування кредитом. Проти цього сторони не заперечували. На підставі проведених виплат сума заборгованості за тілом кредиту зменшилася до 126616,80 доларів США.

10.12.2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» уклало договір купівлі - продажу кредитного портфелю з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», на підставі з яким ТОВ «ОТП Факторинг» придбало право вимоги до боржників(їх Поручителів» )щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, процентів, нарахованих на суму такого боргу та усіх штрафних санкцій при їх наявності (арк. справи 13-25 том 1). В статті 1 вищевказаного договору ВИЗНАЧЕННЯ вказано, що кредитний портфель права вимоги до боржників (їх Поручителів» ) щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, процентів, нарахованих на суму такого боргу та усіх штрафних санкцій при їх наявності на Дату набрання чинності , а також права зазначені у ст.ст.3.3 цього договору.

Ст.3.3 вищевказаного договору передбачає наступне:

Права, що переходять до ОСОБА_4 за кредитними договорами у звязку з продажем кредитного портфелю:

ОСОБА_4 набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до Боржників щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, процентів, нарахованих на суму такого боргу та усіх штрафних санкцій при їх наявності.

Б. право нараховувати проценти на штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з Дня набрання чинності.

В. на умовах, передбачених договором комісії, право вимагати від Продавця перерахування будь-яких та всіх коштів , отриманих ним від Боржників в результаті реалізації заставного майна.

Дата набрання чинності договором визначена п. а) п.6.2 ,як день передачі Продавцем Покупцеві усіх кредитних документів та підписання акту прийому-передачі.

В Додатку №1 до Кредитного портфелю за № 189 зазначено відповідача по справі ОСОБА_1, як боржника за кредитним договором № СМ-SME 701 /118/2008 від 04.04.2008 року. Позивач придбав кредитний портфель за наявності у боржника ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в сумі 126616,80 доларів США, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом на день придбання кредитного портфелю 10.12.2010 року в сумі 10681,21 доларів США (арк..42 т1).

01.07.2011 року Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором (арк..88-90 том1).

У відповідності з ч 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з п.1.9.1 Кредитного договору № СМ-SME 701 /118/2008 від 04.04.2008 року зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно буди проведене позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. У звязку з настання такого зобовязання у боржника у кредитора, одночасно, виникає право вимагати його виконання.

На підставі чого, суд не може погодитися з тими обставинами, що позивачем пропущено строк позовної давності в вважає доводи представника відповідача в цій частині безпідставними.

Суд приходить до висновку, що доводи відповідача в тій частині, що позивач не має права вимагати погашення заборгованості, в тому числі і в іноземній валюті є хибними, та такими, що не засновані на вимогах діючого законодавства, а позивач має право здійснювати фінансові операції, бо згідно з законом він є фінансовою установою, що внесена до Державного реєстру фінансових установ України (реєстраційне свідоцтво №241 від 03.12.2009 року).

Частиною 2 ст. 192 Цивільного кодексу України визначено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ч.З ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Основним нормативним актом, яким банки користуються при здійсненні своєї діяльності, є Закон України "Про банки і банківську діяльність".

Так, вищезазначений закон дає визначення банківського кредиту, як будь-якого зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність" - як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини другої статті 47 цього Закону.

В свою чергу у відповідності з нормами статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, операції з валютними цінностями.

Таким чином згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність", банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, отримання відсотків від позичальників за такими кредитами на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Такої ж позиції і дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі № 12187/7/17-5717 від 13.06.2008 року.

Таким чином з огляду на те, що нормами чинного законодавства дозволено надання банками кредитів в іноземній валюті, вважаємо, що при укладенні спірного договору, сторонами не було допущено порушення норм чинного законодавства, а доводи представника відповідача з цього приводу є безпідставними.

Так, п. 1 ст. 1049 ЦК України регламентує, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої речі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Враховуючи, що до відносин за кредитним договором застосовуються ті ж положення, що і за договором позики ( ч. 2 ст. 1054 ЦК України), позичальник зобовязаний повернути кредит в тій самій валюті, в якій ним отримано кредит.

Таким чином, право банку здійснювати кредитування в іноземній валюті та, відповідно, обовязок позикодавця повернути кошти в такій самій валюті встановлені діючим законодавством.

Також, на підтвердження правової позиції банку наводимо також лист Національного банку України від 07.12.2009. № 13-210/7871-22612 про правомірність укладення кредитних договорів в іноземній валюті.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі Закон про банки) кошти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки та банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет).

Одночасно зазначаємо, що нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 №279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 №406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо.

На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання/ кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

П.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що:

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.»

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача, адвоката ОСОБА_3 в тій частині, що вимоги позивача в іноземній валюті сплатити заборгованість не засновані на вимогах Закону, бо її довіритель отримував саме споживчий кредит.

Дійсно, п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачає , що - Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У звязку із зазначеним суди повинні виходити з того, що договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним, але відповідач ОСОБА_1 з позовними вимогами про визнання договору недійсним не звертався, доказів тим обставинам, що кредитний договір від 04.04.2008 року № СМ-SME 701 /118/2008 визнаний судом недійсним і це рішення суду набрало законної сили , суду також не надав.

Суд приходить до висновку, що право вимоги до боржників(їх Поручителів» )щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, процентів, нарахованих на суму такого боргу та усіх штрафних санкцій при їх наявності придбано на законних підставах.

Суд погоджується з доводами представника відповідача в тій частині, що сума основного боргу підлягає зменшенню на 84216,00 гривень, які платіжним дорученням № 1від 17.02.2012 року перераховані арбітражним керуючим ОСОБА_5 на рахунок позивача (том 1 арк.123).

Таким чином, сума основного боргу, що підлягає стягненню становить по тілу кредиту 126616,80 доларів США , що дорівнює станом на день уточнення позовних вимог 27.01.2015 року за курсом 15,784755 гривень за долар США, тобто 1 998615,17гривень 84216,00 гривень = 1914399,17 гривень (один мільйон девятсот чотирнадцять тисяч триста девяносто девять гривень 17 копійок).

Сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом на день придбання кредитного портфелю 10.12.2010 року в сумі 10681,21 долари США що дорівнює станом на день уточнення позовних вимог 27.01.2015 року за курсом 15,784755 гривень за долар США в сумі 168284 ,59 гривень (тисяч сто шістдесят вісім двісті вісімдесят чотири гривень 59 копійок).

Стосовно стягнення суми пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 501137,74 долари США , що дорівнює 7 910336,45 гривень за період з 22.01.2014 року по 22.01.2015 року, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими , що підлягають частковому задоволенню з наступного:

В статті 1 вищевказаного договору ВИЗНАЧЕННЯ вказано, що кредитний портфель права вимоги до боржників(їх Поручителів» )щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, процентів, нарахованих на суму такого боргу та усіх штрафних санкцій при їх наявності на Дату набрання чинності , а також права зазначені у ст.ст.3.3 цього договору.

Таким чином ,на день придбання кредитного портфелю 10.12.2010 року пеня може бути нарахована тільки за період з 11.12.2010 року до 10.12.2010 року за 365 календарних днів з розрахунку курсу валюти на 10.12.2010 року 7,9993гривень за 1 долар США з суми заборгованості за тілом кредиту 126616,80 доларів США в сумі 1011668,20 гривень ( один мільйон одинадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 20 копійок).

В іншій частині суд вважає за доцільне відмовити, бо позовні вимоги безпідставно збільшені та необґрунтовані.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України ,суд розглядає заяву виключно в її межах, тому , не зважаючи на ті обставини, що на день постановлення судом рішення курс долара США до Гривні України складає 21,635 гривень за 1 долар ,суд виходить саме з курсу, який надано позивачем.

п.1 та п.11 ст.11 Закону України «Про захист парв споживачів» передбачає, що :

1. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобовязання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитодавцю забороняється:

1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;

2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;

3) зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;

4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;

5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які повязані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;

6) вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;

7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає , що умови договору є несправедливими , якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

У відповідності з п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Суд приходить до висновку, що при перевірці розрахунків пені, суд не зменшує розмір пені (неустойки), але суд вирахував пеню у відповідності з вимогами договору про купівлю - продаж кредитного портфелю та згідно з вимогами діючого законодавства.

Ст.16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до правопорушення і інше

На підставі ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі ч 3 ст.61 ЦПК України обставини ,встановлені судовим рішенням в цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом в судовому засіданні були розяснені сторонам вимоги ст..ст.10,11,60 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтованість своїх доводів доведена частково, відповідачем обґрунтованість доводів не доведена.

На підставі ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання є неприпустимою.

Згідно вимог ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору або згідно вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На підставі вимог ч 2 ст.530 ЦК України , якщо в зобовязанні встановлено термін його виконання, то вона підлягає виконанню в цей строк.

На підставі ч1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності на неможливість виконання ним грошового зобовязання, на підставі ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані та доведені частково, у звязку з чим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Також з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 3441,00 гривень.

Керуючись ст.ст.10,11,57,58,60,61,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст. 16,192,525,526, 533,625,610,1049,1054 ЦК України, п.10,13,27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» , ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,

СУД ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME 701 /118/2008 від 04.04.2008 року визнати частково обґрунтованими та задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» заборгованість за кредитним договором № СМ-SME 701 /118/2008 від 04.04.2008 року по тілу кредиту в сумі 126616,80 доларів США , що дорівнює станом на день уточнення позовних вимог 27.01.2015 року за курсом 15,784755 гривень за долар США в сумі 1914399,17 гривень (один мільйон девятсот чотирнадцять тисяч триста девяносто девять гривень 17 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» заборгованість за кредитним договором № СМ-SME 701 /118/2008 від 04.04.2008 року за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом на день придбання кредитного портфелю 10.12.2010 року в сумі 10681,21 долари США що дорівнює станом на день уточнення позовних вимог 27.01.2015 року за курсом 15,784755 гривень за долар США в сумі 168284 ,59 гривень (тисяч сто шістдесят вісім двісті вісімдесят чотири гривень 59 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» заборгованість за кредитним договором № СМ-SME 701 /118/2008 від 04.04.2008 року пеню за несвоєчасне повернення кредиту на день придбання кредитного портфелю 10.12.2010 року пеню за період з 11.12.2010 року до 10.12.2010 року за 365 календарних днів з розрахунку курсу валюти на 10.12.2010 року 7,9993гривень за 1 долар США з суми заборгованості за тілом кредиту 126616,80 доларів США в сумі 1011668,20 гривень ( один мільйон одинадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» судові витрати в сумі 3441,00 гривень (три тисячі чотириста сорок одна гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення, а стороною, що не приймала участі у судовому засіданні в той же строк після отримання копії судового рішення.

Рішення суду з мотивувальною частиною виготовлене судом у 5-ти денний термін після проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення,26.06.2015 року.

Головуючий суддя О.О. РУДНЄВА

Рішення виготовлено суддею власноруч в нарадчій кімнаті.

Суддя О.О.РУДНЄВА