Рішення № 45644449, 18.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5183/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства агрофірми «Промінь» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 квітня 2015 року,

встановила:

У лютому 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з приватного підприємства агрофірми «Промінь» (далі Приватне підприємство) на її користь: 1) заборгованість по орендній платі у розмірі 9251,65 грн.; 2) пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 40 938,55 грн.; 3) 3% річних за час несплати орендної плати у сумі 3 364,80 грн.; 4) судові витрати.

ОСОБА_4 в позові посилалася на те, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.02.2002 р. вона є власником земельної ділянки, площею 3,78 га.. За договором оренди земельної ділянки від 09.04.2002 р. вона передала приватному підприємству земельну ділянку в оренду строком на 25 років. Орендна плата за договором становить 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки. Починаючи з 14.04.2004 р. відповідач не сплачує орендну плату. Заборгованість по орендній платі становить 9251,65 грн.. П. 8.3 договору оренди передбачено сплату пені за несвоєчасну сплату орендної плати. Термін прострочення становить 4425 днів, розмір пені за цей період становить 40938,55 грн.. Крім того, відповідач повинен сплатити їй 3% річних від суми заборгованості по орендній платі, що становить 3364,80 грн.. Загалом відповідач повинен сплатити їй 53555,00 грн.. В добровільному порядку спірне питання із сплати вказаних сум не врегульоване.

ОСОБА_5, представник позивачки, в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його повному обсязі.

ОСОБА_6, представник відповідача, в судовому засіданні позов визнав частково, просив застосувати строк позовної давності.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23.03.2015 р. позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з приватного підприємства на користь ОСОБА_4: 1) заборгованість з орендної плати у сумі 9 251,65 грн.; 2) пеню в сумі 40 938,55 грн.; 3) 3% річних у сумі 3364,80 грн.; 4) судовий збір у сумі 535,55 грн..

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.04.2015 р. заяву приватного підприємства від 02.04.2015 р. про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23.03.2015 р. скасовано. Справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.04.2015 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства на користь ОСОБА_4: 1) заборгованість з орендної плати у сумі 3560,00 грн.; 2) пеню в сумі 1299,00 грн.; 3) судовий збір у сумі 243,60 грн..

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позов. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_5, представник апелянта, в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Приватне підприємство в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважало необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Посилалося на те, що заочне рішення від 23.03.2015 р. було ухвалено без повідомлення приватного підприємства, у звязку з чим було скасовано за заявою приватного підприємства. Заява про перегляд заочного рішення була підписана особисто директором приватного підприємства. Рішення суду від 22.04.2015 р. є законним та обґрунтованим.

ОСОБА_6, представник приватного підприємства, в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов укладеного між сторонами 09.04.2002 р. договору оренди з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути орендну плату в розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки в межах строку позовної давності у сумі 3560,00 грн. та пеню, за затримку сплати орендної плати, за один рік у сумі 1299,00 грн. (а. с. 57 59).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про існування між сторонами договірних правовідносин з оренди земельної ділянки, необхідність стягнення з приватного підприємства заборгованості по орендній платі та пені. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам ст. ст. 4, 151, 161, 162 ЦК УРСР, ст. ст. 257, 258, 267, ч. 2 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст. ст. 1, 13, 15, 21, 36 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України.

За правилами, передбаченими ст. ст. 4, 151, 161, 162 ЦК УРСР (чинного на час виникнення правовідносин) зобовязання виникають, зокрема, з договору. Зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту, планування, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, повязані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 13, 15, 21, 36 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору, зокрема, є: - обєкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); - строк дії договору; - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. У разі невиконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ІІ ОД № 017669 від 05.02.2002 р. (а. с. 7) є власником земельної ділянки, площею 3,38 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження земельної ділянки м. Білявка, колишній КСП «Промінь», ділянка № 292 (далі Земельна ділянка).

09.04.2002 р. ОСОБА_4 уклала з приватним підприємством агрофірмою «Промінь» нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки (а. с. 8 10), яким передала належну їй земельну ділянку в оренду приватному підприємству строком на 25 років (п. 1.2). Розмір орендної плати становить 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки, яка сплачується не пізніше 25 грудня поточного року, за який вноситься плата (п. п. 2.1, 2.2). За несвоєчасне внесення орендної плати передбачена пеня у розмірі 1/10 ставки пені, що передбачене діючим законодавством від суми заборгованості або від вартості земельної ділянки. Договір оренди є чинним. Доказів визнання його недійсним повністю або частково не надано.

Приватне підприємство протягом останніх трьох років до звернення позивачки до суду не сплачувало останній орендну плату у встановленому договором розмірі.

Договір оренди було укладено у 2002 р. під час дії ЦК УРСР (1963 р.), земельна ділянка передана в оренду строком на 25 років, тобто по 09.04.2027р.. Відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України (2003 р.) його положення застосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтями 257, 258, 267 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна скорочена позовна давність в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з договору оренди земельної ділянки орендна плата повинна сплачуватися не пізніше 25 грудня поточного року, за який вноситься плата (п. 2.1). Тому з часу несплати кожного платежу з орендної плати відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 р. у справі № 6-53цс14, яка є обовязковою для судів (ст. 360-7 ЦПК України).

Правовий висновок щодо застосування позовної давності викладено у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 р. № 6-152цс14, яка є обовязковою для всіх судів України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Виходячи з вищевказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі за три роки в розмірі 3560,00 грн. та пені за один рік у розмірі 1299,00 грн..

За встановлених обставин, колегія судді вважає неспроможними доводи апелянта про те, що оскільки договір оренди діє, суд помилково застосував позовну давність, не встановив кількість днів прострочення, позовна давність починається тільки після закінчення дії договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності підстав для ухвалення заочного рішення від 23.03.2015 р. та його перегляду, оскільки вони не відповідають матеріалам справи. Предметом апеляційного перегляду є рішення Біляївського районного суду від 22.04.2015 р. (ст. 303 ЦПК України).

Безпідставними є доводи апелянта щодо розписки від 01.08.2002 р. про отримання орендної плати в розмірі - 3000 грн., оскільки вказана орендна плата була сплачена за період, який знаходиться поза межами строку позовної давності.

Доводи апелянта щодо відсутності повноважень директора приватного підприємства ОСОБА_7 підписувати довіреність на імя ОСОБА_6 спростовуються наданим представником приватного підприємства наказом № 1 від 19.02.2000 р. про вступ ОСОБА_7 на посаду директора приватного підприємства (а. с. 86).

Однак, ухвалене судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних вимогам діючого законодавства не відповідає. Погодитися з цим висновком суду не можна. Цього висновку суд дійшов при невідповідності висновків обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. 625 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179 ЦПК України) права. Доводи апелянта щодо безпідставної відмови у стягненні трьох процентів річних є обґрунтованими.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення з приватного підприємства пені за умовами договору не перешкоджає стягненню трьох процентів річних від простроченої суми.

У звязку з невиконанням грошового зобовязання зі сплати орендної плати з відповідача необхідно стягнути три проценти річних за три роки, що становить 106,83 грн. = (3560,70 грн. : 3) х 9%.

Оскільки невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи у частині відмови в стягненні трьох процентів річних, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки трьох процентів річних в сумі 106,83 грн.. В решті рішення необхідно залишити без змін

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в сумі 254,89 грн. = 243,60 грн. + 121,80 грн. х 9,27%.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до приватного підприємства агрофірми «Промінь» про стягнення трьох процентів річних - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства агрофірми «Промінь» на користь ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) три проценти річних в сумі - 106 (сто шість) грн. 83 коп..

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства агрофірма «Промінь» на користь ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) судовий збір в сумі - 254 (двісті пятдесят чотири) грн. 89 коп.,

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. І. Доценко

ОСОБА_3