Рішення № 45644214, 16.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5406/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 року м. Одеса

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, про стягнення шкоди, заподіяної підприємству у звязку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу,

встановила:

01 квітня 2014 року позивач ОСОБА_4 підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (далі - ДП «Чоразморшлях») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 працював в ДП «Чоразморшлях» з 12.09.2011 року на посаді заступника начальника з безпеки.

Т.в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» ОСОБА_3 наказом №182/к від 06.12.2011 року було звільнено з роботи ОСОБА_5 за пунктом 1 статті 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

ОСОБА_5 звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до ДП «Чоразморшлях» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 03.07.2012 року зазначений позов ОСОБА_5 був задоволений частково. Суд визнав незаконним наказ ДП «Чоразморшлях» № 182/к від 06.12.2011 року, згідно з яким позивача звільнено з посади заступника начальника з безпеки ДП «Чоразморшлях» з 06.12.2011 року за пунктом 1 статті 41 КЗпП України, поновив ОСОБА_5 на посаді заступника начальника з безпеки ДП «Чоразморшлях», стягнув з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_5 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі46 512,10 грн.без врахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню з заробітної плати, моральну шкоду в розмір1000 грн.,а також судовий збір у дохід держави в сумі572,42 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.11.2012 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 03.07.2012р. було залишено без змін.

ДП «Чоразморшлях» було оскаржено зазначені вище судові рішення до суду касаційної інстанції. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.01.2013 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Чоразморшлях» було відмовлено.

Виконавчий лист від 06.02.2013 року №1527/3170/12 виданий Суворовським районним судом міста Одеси був фактично виконаний ДП «Чоразморшлях».

Таким чином, незаконність звільнення ОСОБА_5 встановлено судовим рішенням, а службовою особою, винною у незаконному звільненні ОСОБА_5 є ОСОБА_3, оскільки він виконував обов'язки начальника ДП «Чоразморшлях» та видав наказ про звільнення, який було визнано судом незаконним та скасовано.

Крім того, у зв'язку з тим, що у суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_5 у розмірі 46512,10 грн. Суворовським районним судом м. Одеси не було включено податки та обов'язкові платежі, то ДП «Чоразморшлях» здійснило перерахування до державного бюджету нарахування податків та обов'язкових платежів на сплачену середню заробітну плату за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_5 у розмірі 31617,7 грн.

Таким чином, матеріальна шкода, завдана ДП «Чоразморшлях» незаконним звільненням ОСОБА_5, всього складає79 129,80 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви, з підстав викладених у запереченнях наданих до суду.

Представник третьої особи в судове засідання не заявився, належним чином про дату та місце судового засідання повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2015 року позовні вимоги ДП «Чоразморшлях» були задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується сторонами т.в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» ОСОБА_3 своїм наказом №182/к від 06.12.2011 року звільнив з роботи ОСОБА_5, який працював у вказаному ДП з 12.09.2011 року на посаді заступника начальника з безпеки, за п. 1 ст. 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 03.07.2012 року позовна заява ОСОБА_5 задоволена частково, визнано незаконним вищевказаний наказ та поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника начальника з безпеки ДП «Чоразморшлях», стягнуто з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_5 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі46512,10 грн.без врахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, моральну шкоду в розмір1000 грн.,а також судовий збір у дохід держави в сумі572,42 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.11.2012 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 03.07.2012 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.01.2013 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Чоразморшлях» було відмовлено.

Наказом ДП «Чоразморшлях» №154-О від 06.08.2012 року ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади в порядку п.1 ст.36 КЗпП України.

Постановою старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 27.02.2013 року на підставі виконавчого листа від 06.02.2013 року №1527/3170/12 було відкрито виконавче провадження про стягнення з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з грудня 2011 року по липень 2012 року в розмірі46 512,10 грн.без врахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню з заробітної плати та 1000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до платіжної вимоги №ДВ-1/1 від 11.04.2013 року з рахунку ДП «Чоразморшлях» у АТ «ОТП Банк» м. Київ17.04.2013 року на підставі,в тому числі, і виконавчого листа Суворовського районного суду міста Одеси від 06.02.2013 року №1527/3170/12, було списано 171840,14 грн., із яких на користь ОСОБА_5 було стягнуто 46512,10 грн. коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди.

Крім того, до державного бюджету України були перераховані податки та обовязкові платежі на сплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_5, в розмірі 31617,70грн.

Виконавчий лист від 06.02.2013 року №1527/3170/12, виданий Суворовським районним судом міста Одеси був фактично виконаний ДП «Чоразморшлях» 11.04.2013 року.

Всі вищевикладені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнані сторонами, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Таким чином, всього з рахунку ДП «Чоразморшлях» у звязку з незаконним звільненням ОСОБА_5 з роботи було перераховано 79129,80 грн. (а.с.19), що є прямою матеріальною шкодою вказаного ДП, яка підлягає відшкодуванню винною особою відповідачем ОСОБА_3

Спірним є питання про те, чи має ДП «Чоразморшлях» право регресної вимоги до ОСОБА_3, в якій сумі, та чи не пропущений строк стягнення з робітника завданої підприємству матеріальної шкоди.

Так, у відповідності до ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно до п.8 ст. 134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу відповідно до законодавства несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству, установі, організації.

Порушення ОСОБА_3 законодавства про працю при звільненні ОСОБА_5 було встановлено рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.07.2012 року, залишеного без змін ухвалоюапеляційного суду Одеської області від 01.11.2012 року.

Оскільки відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, то вина відповідача ОСОБА_3 є встановленою.

У звязку з цим, суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що накази про звільнення з роботи працівників готувалися начальником відділу кадрів і юридичним відділом, а він як директор підприємства їх підписував, оскільки лише директор наділений правом прийому і звільнення працівників.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що твердження відповідача про те, що в порядку ч.4 ст.136 КЗпП України позов предявлений не тією особою, з посиланням на те, що право вимоги має лише вищестоящий орган в порядку підлеглості, в даному випадку Міністерство інфраструктури України чи прокурор, є безпідставними.

Такого висновку суд дійшов, виходячи з того, що вищезазначена норма трудового законодавства може бути застосована, коли особа, яка виконує функції керівника державного підприємства, завдала шкоди такому підприємству.

Оскільки згідно Наказу ДП «Чоразморшлях» №154-О від 06.08.2012 року ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади в порядку п.1 ст.36 КЗпП України та на момент предявлення позову, трудові правовідносини між ДП «Чоразморшлях» та ОСОБА_3 були припинені, то ДП «Чоразморшлях» є належним позивачем у справі.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, яке набрало законної чинності, встановлено незаконне звільнення ОСОБА_5 за Наказом ДП «Чоразморшлях», який був підписаний т.в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» ОСОБА_3, то у звязку з цим підприємству було завдано матеріальної шкоди з вини ОСОБА_3 на загальну суму в розмірі 79129 грн., яка підлягає стягненню з нього на користь ДП «Чоразморшлях» у повному обсязі.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем дотриманий річний строк звернення до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди, який передбачений ч. 3 ст. 233 КЗпП України, оскільки грошові кошти з рахунку ДП «Чоразморшлях» були перераховані на кисть ОСОБА_5 11.04.2013 року, а з даним позовом до суду позивач звернувся 01.04.2014 року.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального права.

Разом з тим, ухвалюючи судове рішення, суд стягнув з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 791,30 грн., в той час коли відповідач ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи (а.с.120), а тому у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

У відповідності до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що рішення ухвалено на користь ДП «Чоразморшлях», а ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, останній має бути компенсований ДП «Чоразморшлях» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У звязку з викладеним, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити та виключити із його резолютивної частини абзац третій, в якому йдеться про стягнення із ОСОБА_3 на користь ДП «Чоразморшлях» судового збору в сумі 791,30 грн.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2015 року змінити, виключивши абзац третій із резолютивної частини рішення, в якому йдеться про стягнення із ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» судового збору в сумі 791,30 грн. (сімсот девяносто одна гривня 30 копійок).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_6

ОСОБА_2