Постанова № 4563852, 10.07.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

10 липня 2009 р.                                                                                     Справа № 2-а-2378/09/0270

                                                                                                                             м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Паламар І.І., представник на підставі довіреності

відповідача :   Тишківський С.Л., представник на підставі довіреності

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК"  

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці 

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транссигнал ОЛК”звернулосьз позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень №№ 0002312310/0, 0002302310/0 від 22.04.2009 року.

Позов мотивовано наступним.

Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання ТОВ “Транссигнал ОЛК”вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт № 1025/2310/32054869 від 13.04.2009 року. На підставі даного акту ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення –рішення № 0002302310/0 від 22.04.2009 року, яким позивачу нарахована сума податку на додану вартість 119000 грн., з яких основний платіж –79333 грн., штрафні (фінансові) санкції –39667 грн. Прийнято податкове повідомлення –рішення № 0002312310/0 від 22.04.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі по декларації № 226147 за 10 міс. 2008 р., зареєстрованої 20.11.2008 року на 11057 грн., по декларації № 272220 за 12 міс. 2008 р., зареєстрованої 20.01.2009 року на 33365 грн., а всього на загальну суму 44422 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач вважає їх протиправними. Відповідно до п. 3.2.3 акту перевірки підставою донарахування податку на додану вартість, являється те, що підприємство при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість імпортованих товарів не вірно визначало звичайну ціну отриманого товару, і, відповідно, занижувало податкові зобов'язання. Так, ДПІ у м. Вінниці, на підставі п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”самостійно перерахувало ціну товару, встановлену митницею при перетині митного кордону і встановило її як звичайну до даної категорії товару (транспортні засоби). Проте, на думку позивача вищевказана норма не дає права органам державної податкової служби на здійснення такого перерахунку та визначення звичайної ціни товару. Також відсутні інші нормативно-правові акти, які б надавали право податковим органам самостійно визначати звичайну ціну товару. Позивач вважає, що ним абсолютно вірно розраховано звичайну ціну товару, яка дорівнює визначеній митній вартості, як це передбачає п.4.3 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Крім того, відповідач невірно трактує названу норму Закону України “Про податок на додану вартість”з огляду на те, що п.4.3 ст.4 даного Закону чітко визначено, що базою оподаткування операцій з поставки товарів для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податків є договірна вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації. База оподаткування за даною статтею визначається  для операцій імпорту товарів, тобто є необхідною для сплати податку на додану вартість при перетині митного кордону, але не є обов’язковою для визначення ціни продажу товару вже на території України. Вказане позивач підтверджує посиланням на Митний кодекс України, Закон України “Про ціни і ціноутворення”.

За таких підстав, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення №№ 0002312310/0, 0002302310/0 від 22.04.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з наступних підстав. Позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки нових та бувших у використанні автотранспортних засобів використано вартість поставки автотранспортних засобів, встановлену на основі договорів з покупцем, проте не враховано при цьому абз. 2 п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Так, відповідно до вказаної статті, у разі якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20% база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.  Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (роботи, послуги), обчислена відповідно до положень даного кодексу. Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, що переміщаються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Відповідно до п. 18 “Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003 року, у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви  щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним Кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним кодексом. Відповідно до п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Принцип такого регулювання у випадку імпорту  товарів міститься в п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати акцизних зборів, ввізного мита тощо. Враховуючи викладене, перевіркою з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію і в подальшому реалізовані застосовано звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплачених митних платежів. Тому, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію  Серії А 00 № 825359, ТОВ “Транссигнал ОЛК”04.06.2002 року зареєстроване як юридична особа.

Відповідно до довідки № 992 від 27.03.2003 року ТОВ “Транссигнал ОЛК”включене до ЄДРПОУ.

У своїй діяльності товариство керується Статутом ТОВ “Транссигнал ОЛК”, затвердженого зборами засновників ТОВ “Транссигнал ОЛК”протоколом № 1 від 20.05.2002 року, зареєстрованого Реєстраційною палатою Вінницької міської ради наказ № 327-Р від 04.06.2002 року, з подальшими змінами затвердженими зборами засновників протоколом № 3 від 24.03.2003 року, протоколом № 54 від 10.06.2009 року.

Відповідно до акту перевірки № 1025/2310/32054869 від 13.04.2009 року ДПІ у м. Вінниці проведена виїзна планова перевірка ТОВ “Транссигнал ОЛК”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, з податку на додану вартість за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого  підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 44422 грн., в т.ч.: за жовтень 2008 року –11057 грн., за грудень 2008 року –33326 грн.; п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду по податковій декларації з ПДВ на 79333 грн. за червень 2008 року; п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого підприємством завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року у розмірі 2261 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення –рішення:

№ 0002302310/0 від 22.04.2009 року, яким позивачу нарахована сума податку на додану вартість 119000 грн., з яких основний платіж –79333 грн., штрафні (фінансові) санкції –39667 грн.;

№ 0002312310/0 від 22.04.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі по декларації № 226147 за 10 міс. 2008 р., зареєстрованої  20.11.2008 року на 11057 грн., по декларації № 272220 за 12 міс. 2008 р., зареєстрованої 20.01.2009 року на 33365 грн., а всього на загальну суму 44422 грн.

Як слідує з акту перевірки № 1025/2310/32054869 від 13.04.2009 р. дані порушення виникли внаслідок того, що, на думку відповідача, платником при визначені бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки автотранспортних засобів, нових та бувших у використанні  на митній території України використано продажну вартість автотранспортних засобів, встановлену на основі договорів з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, який доповнено абзацом наступного змісту: “у разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами”.

Відповідач, посилаючись на ст.ст. 259, 261 Митного кодексу України, Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору, що включаються у  ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Однак з таким висновком суд не може погодитись, та вважає прийняті на підставі зазначеного вище акту перевірки податкові повідомлення-рішення №№ 0002312310/0, 0002302310/0 від 22.04.2008 року протиправними, з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України  Митний кодекс визначає засади   організації  та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.  А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу  порядок переміщення  через  митний  кордон  України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та  справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України  не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і  транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у   повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю  товарів,  які  переміщуються  через   митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, всі нові та бувші у використанні автомобілі, в зв’язку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу цих автомобілів, що підтверджується і актом перевірки і поясненнями представників сторін у судовому засіданні. Таким чином митну вартість до них не можна застосовувати.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1  Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",  звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями,  виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Посилання відповідача на п.п.1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі,  коли  ціни  на  товари   (роботи,   послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.  Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 559 встановлено перелік об’єктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік, до якого нові та вживані автомобілі не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін  на автомобілі.

Також  безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв’язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. ТОВ “Транссигнал ОЛК”сплатило ПДВ при розмитнені імпортованих товарів.

Крім того,  у відповідності до п. 1.20.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”обов'язок  доведення  того,  що  ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізовані позивачем транспортні засоби більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати за звичайними цінами. В акті перевірки  № 1025/2310/32054869 від 13.04.2009р.  відсутні розрахунки визначення звичайних цін на нові та бувші у користуванні автотранспортні засоби, будь-які відомості щодо них, обґрунтованість визначення такої ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України  оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірність своїх рішень, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки платіжним дорученням № 173 від 12.05.2009 року  підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн.,  дана сума підлягає стягненню  на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0002312310/0 від 22.04.2008 року, № 0002302310/0 від 22.04.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Транссигнал ОЛК" документально підтверджений розмір судових витрат - 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  15.07.09 

Суддя/підпис/            Мельник-Томенко Жанна Миколаївна