Постанова № 45636359, 30.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 469/531/14-п 30.07.2014 30.07.2014 30.07.2014

Номер провадження: 33/784/174/14

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/784/174/14 Суддя суду першої інстанції:

Категорія: ст. 172-4 ч. 1 КУпАП Дорошенко А.В.

Суддя апеляційного суду:

Маркова Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

судді - Маркової Т.О.,

за участю секретаря - Гергици Г.В.

прокурора - Кременцова А.В.

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3

розглянув апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2014 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ташино Березанського району Миколаївської області, з вищою освітою, одружений, утриманців не має, начальник відділу державної охорони РЛП «Тилігульський», з 19.03.2014 року мобілізований та проходить службу в Збройних Силах України за спеціальністю військовий психолог, проживає в АДРЕСА_1, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 ч. 1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн. в дохід держави з конфіскацією отриманої винагороди в сумі 1921 грн. 49 коп. в дохід держави.

Згідно постанови суду, ОСОБА_3 на підставі виданого директором РЛП «Тилігульський» наказу № 24-к від 05.10.2009 року займав посаду начальника відділу державної охорони РЛП «Тилігульський».

Тобто, займаючи вищезазначену посаду, ОСОБА_3 являвся службовою особою державного органу, оскільки на постійній основі здійснював функції представника влади та був наділений державними владними адміністративними та організаційно-розпорядчими повноваженнями, у зв'язку із чим відносився до категорії осіб, передбаченої п.п. «ж» п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією України або законами України.

Проте, ОСОБА_3 в період з 08.11.2010 року по 29.11.2013 року займався іншою оплачуваною діяльністю, а саме працював начальником охорони ТОВ «Тилігульська вітрова електростанція», за що отримав заробітну плату за травень 2013 року в сумі 1921 грн. 49 коп.

ОСОБА_3, займаючи посаду начальника відділу державної охорони РЛП «Тилігульський» та являючись службовою особою державного органу, діючи умисно з метою одержання матеріальних благ, в період з 08.11.2010 року по 29.11.2013 року одночасно був працевлаштований в ТОВ ««Тилігульська вітрова електростанція», за що у якості заробітної плати у травні 2013 року отримав грошові кошти в сумі 1921 грн. 49 коп., тобто займався іншою оплачуваною діяльністю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», за що, в свою чергу, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, обмежившись менш суворим адміністративним покаранням.

Вказує, що під час розгляду справи суд 1 інстанції неповно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалам справи доказам, суд підійшов до розгляду справи упереджено, що потягло за собою необґрунтоване притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення стягнення.

Зазначає, що протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення відносно нього складений 13.05.2014 року за дії, які ним скоєні в травні 2013 року, а постанова суду винесена 18.06.2014 року, тобто з моменту скоєння адміністративного правопорушення пройшло більше 1 року.

Апелянт не заперечує можливість наявності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст. 172-4 ч. 1 КУпАП, проте заперечує наявність прямого умислу, оскільки не мав на меті незаконного особистого збагачення.

Посилається на те, що не вважає себе державним службовцем, тому що присягу не приймав, рангу не має, відповідний запис до трудової книжки не вносився.

Вказує, що при прийнятті на роботу до РЛП «Тилігульський» йому не роз'яснювався зміст ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» та наслідки, які можуть наступити за недотримання норм цього закону, а тому працюючи на 0,5 ставки в ТОВ «Тилігульська вітрова електростанція» він вважав, що не порушує законодавство.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правильними і обґрунтованими є викладені в постанові суду першої інстанції висновки судді про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП та про доведеність його вини у його вчиненні.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 05 жовтня 2009 року працює на посаді начальника відділу державної охорони РЛП «Тилігульський» (а.с.35).

Стаття 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI (в ред. від 08.06.2014 року, далі - Закон) містить перелік суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення.

Відповідно до цієї норми закону ОСОБА_3, перебуваючи на посаді начальника відділу державної охорони РЛП «Тилігульський» та відповідно до виконуваних ним службових обов'язків, відносився до категорії осіб, передбаченої підпунктом «ж» пункту 1 частини першої статті 4 Закону (а.с. 36-37).

Статтею 7 Закону встановлюється обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, працюючи на посаді начальника відділу державної охорони РЛП «Тилігульський», в період з 08.11.2010 року по 29.11.2013 року одночасно був працевлаштований в ТОВ ««Тилігульська вітрова електростанція», за що у якості заробітної плати у травні 2013 року отримав грошові кошти в сумі 1921 грн. 49 коп. (а.с. 9, 10)

Таким чином, являючись службовою особою державного органу, ОСОБА_3 у вищезазначений період часу займався іншою оплачуваною діяльністю, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 є суб'єктом відповідальності за вчинене корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.

Твердження апелянта про необізнаність зі змістом Закону спростовуються щорічним поданням ОСОБА_3 декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, яка є додатком до Закону.

Доводи ОСОБА_3 про закінчення строків накладення адміністративного стягнення при перевірці матеріалів справи свого підтвердження не знайшли.

Так, згідно ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом 3-х місяців з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення.

З протоколу № 1 про вчинення адміністративного правопорушення від 13.05.2014 року, вбачається, що правопорушення скоєне 08.11.2010 - 29.11.2013 року, виявлено правопорушення 30.04.2014 року (а.с. 1-4).

Таким чином, на час винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративне правопорушення строк накладення стягнення, передбачений ч. 3 ст. 38 КУпАП, не закінчився.

Разом з тим, у відповідності зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа) уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що з 19 березня 2014 року ОСОБА_3 призваний на військову службу та виконує обов'язки на посаді старшого офіцера відділу по роботі з особовим складом Миколаївського обласного військового комісаріату. (а.с. 66)

Таким чином, хоча в діях ОСОБА_3 містяться ознаки правопорушення, однак беручи до уваги характер та обставини адміністративного правопорушення, дані про особу правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, характеризується виключно позитивно, а також враховуючи клопотання колективу Миколаївського обласного військового комісаріату, апеляційний суд вважає можливим на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення і обмежитись усним зауваженням.

За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення з прийняттям нової постанови, якою провадження по справі слід закрити за малозначністю.

Керуючись ст.ст. 284, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2014 року відносно ОСОБА_3 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 на підставі ст. 22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Провадження по справі закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області Т.О. Маркова