Рішення № 45634561, 15.06.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

15.06.2015 Справа №2/489/1116/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея банк» про визнання кредитного договору частково недійсним, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсним п.1.1 кредитного договору №827.70015 від 29 травня 2008 р. укладеного між ним та відповідачем в частині валюти кредитування та зобовязати відповідача перевести валюту кредитування в гривню по курсу НБУ на час підписання договору.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що кредитний договір було укладено з метою надання позики в іноземній валюті, що суперечить законодавству України, у т.ч. ч. ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, позивачу перед укладанням кредитного договору не надано як споживачу детальні умови кредитування, у т.ч. методика щодо визначення валютного курсу. Порушенням закону було порушені істотні умови договору, а тому він має право звернутися до суду з вимогою про визнання його недійсним.

Ухвалою суду від 15 червня 2015 р. до початку розгляду справи по суті занесеною до журналу судового засідання до розгляду була прийнята уточнена позовна заява з доповненими підставами позовних вимог жодна зі сторін кредитного договору при його укладанні не мала індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення разовою валютної операції. Крім того, умови договору про надання кредиту в іноземній валюту не врахували погіршення економічної ситуації в країні, збільшення гривневого еквівалента валюти кредиту і відповідного погіршення фінансового становища позичальника. Ще зазначив, що умови кредиту не відповідає принципу свободи договору передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки позичальник фактично не отримував кредиту, який був безпосередньо направлений продавцю автомобілю.

В судовому засіданні позивач з представником позовні вимоги підтримали.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надав заяву про розгляд справи без його участі та відмову у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

29 травня 2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Плюс Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №827.70015. За умовами договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 28753 доларів США терміном до 29 травня 2015 р. для придбання автомобілю Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 (п.1.1), кредит надається в безготівковій формі та підлягає конвертації в гривню для чого позичальник доручив банку здійснити продаж кредитних коштів у валюті кредиту, а отримані від продажу гривні перерахувати на рахунок продавця автомобілю, оплату страхування та комісійних виплат (п.3.1), погашення кредиту здійснюється ануїтетними платежами (п.3.4). До кредитного договору додатком №1 є графік сплати ануїтетних платежів.

Додатком №2 від 29 травня 2008 р. до кредитного договору розкривалися додаткова інформація позичальнику як споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (а.с. 12-17).

Згідно договору від 29 травня 2008 р. автомобіль було передано ОСОБА_1 в заставу банку задля забезпечення зобовязань за кредитним договором (а.с.18-21).

За договором від 29 травня 2008 р. №9/00010 ОСОБА_1 уклав із ТДВ «Страхова Компанія «Союз - Дніпро» договір страхування ризиків повязаних з експлуатацією автомобілю придбаного за рахунок ерудитних коштів на користь ВАТ «Плюс Банк» (а.с.67)

У відповідності до довідки банку від 29 травня 2015 р. заборгованість позичальника перед банком складає 173055,51 грн. за курсом 21,0482 грн. (а.с.99).

Згідно виписки зі Статуту ПАТ «Ідея Банк» є правонаступником ПАТ «Плюс Банк» (а.с.93). Станом на 29 січня 2008 р. ПАТ «Ідея банк» мало дозвіл №96-2 на право здійснення операцій визначених п.1-4 ч. 2, 4 ст. 47 Закону України «Про банківську і банківську діяльність» у додатку до дозволу була передбачена операція з залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (а.с.100, 101).

Відповідно до копій довідок про залишок кредиту позивач виконував зобовязання за кредитним договором включно по грудень 2014 р. (а.с.106).

В провадженні Галицького районного суду м. Львів перебуває цивільна справа №461/5233/15-ц за позовом ПАТ «Ідея банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет на автомобіль - предмет застави за кредитним договором від 29 травня 2008 р. №827.70015 для погашення суми заборгованості 157960 грн. станом на 20 квітня 2015 р. (а.с.107-110).

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій із валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Оскільки такий дозвіл у відповідача був на час укладання договору то доводи позивача про недотримання вимог законодавства з валютного регулювання є безпідставними.

Частина 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» була доповнена абзацом про заборону надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України згідно із Законом № 3795-VI від 22 вересня 2011 р. Тому внаслідок неприпустимості зворотної сили закону це положення закону не застосовується до спірного кредитного договору.

Решта підстав позову, на думку суду, є недоведеними - обізнаність позивача зі змістом кредитних зобовязань та їх наслідками, що підтверджується тривалістю їх виконання не дозволяє зробити висновок про наявність порушень при укладанні кредитного договору прав споживача шляхом обмеження його прав.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький