Ухвала суду № 45625842, 08.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/791/15-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є. Провадження № 22-ц/780/2353/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 08.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С. , Журби С.О.,

При секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся в Ірпінський міський суд Київської області з вказаним позовом, який мотивував тим, що 25 жовтня 2010 року між ним та ТОВ «Аверс-Сіті» було укладено договори купівлі-продажу майнових прав № 1/394 ИП № 220/264/1 ИП, відповідно до яких він набув право власності еа квартири № 267, № 394 в корпусі 1, будинку № 26 по вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське, Київської області.

Відповідно дп п. 3.1 вище вказаних договорів купівлі-продажу майнових прав він набув право власності на квартири після введення обєкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення ним оплати 100% вартості майнових прав. Він сплатив відповідачу повну вартість майнових прав на квартири.

16 вересня 2011 року будинок, складовою частиною якого є спірні квартири, введено в експлуатацію.

Він неодноразово усно та у письмовому вигляді звертався до відповідача із вимогою щодо виконання умов договорів, однак відповіді не отримав.

В звязку з вище викладеним, просив визнати за ним право власності на обєкти нерухомості, а сааме: квартири № 267, № 394, що знаходяться у будинку № 26 корпус 1 по вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське, Київської області та стягнути судові витрати в розмірі 2 805,35 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2015 року, ТОВ «Аверс-Сіті» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просило, скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2015 року, ухвалити по справі нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. Зазначило, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з»ясовано обставини справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2015 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, ТОВ «Аверс-Сіті» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Аверс-Сіті» було укладено договори купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП, № 220/264/1_ИП, відповідно до якого він набув право власності на квартири № 267, № 394 в корпусі 1, будинку № 26 по вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське, Київської області.

Відповідно до п. 3.1 вказаних Договорів купівлі-продажу майнових прав, позивач набуває право власності на квартири після введення обєкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення ним оплати 100% вартості майнових прав.

ОСОБА_2 сплатив відповідачу повну вартість майнових прав на квартири, що підтверджується довідкою відповідача від 29 жовтня 2010 року.

16 вересня 2011 року будинок, складовою частиною якого є спірні квартири, введено в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом серії КС № 16411043016.

За правилами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно зі ст. 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

Статтями 181 та 182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, що розташовані на земельній ділянці, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 316-323, 325, 328, 331, 334, 379-382 ЦК України передбачено загальні засади права власності. Зокрема: передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва; житлом фізичної особи є квартира.

В ч. 2 ст. 386 ЦК України вказано, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду із вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або із вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтями 526, 527, 530-532 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 610-612, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Так, відповідач ТОВ «Аверс-Сіті» у порушення умов попереднього договору купівлі-продажу не виконав своїх зобов'язань щодо оформлення права власності на спірні квартири.

Стаття 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлює, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.

У ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» зазначено, що інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 проінвестував будівництво відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», позивач має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, тобто - об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.

За таких обставин, є правильним висновок суду першої інстанції про визнання за позивачем право власності на спірні обєкти нерухомості.

Також є правильним висновок Ірпінського міського суду Київської області про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 2805,35 грн., так як відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позивачем до суду були надані оригінал квитанції про сплату судового збору, то суд першої інстанції на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 805,35 грн.

Так як Ірпінський міський суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Авер-Сіті» необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого

2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: