Ухвала суду № 45625663, 18.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/1518/14 Головуючий у І інстанції Клочко В.М.Провадження № 22-ц/780/1888/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 18.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

18 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.

при секретарі: Петленко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповітів недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати недійсними:

заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, посвідчений 11 серпня 2008 року секретарем Пустоварівської сільської ради ОСОБА_7 та заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2, посвідчений 11 серпня 2008 року секретарем Пустоварівської сільської ради ОСОБА_7

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що складені заповіти порушують права, як спадкодавців так і спадкоємців, оскільки майно було набуто подружжям ОСОБА_6 і ОСОБА_8 за час шлюбу і є їх спільною сумісною власністю, а тому спадкодавці не могли заповідати майно яке було у спільній сумісній власності без визначення відповідних часток кожного з них. Договір, щодо поділу спільно нажитого майна між ними не укладався та частки у спільному майні подружжям самостійно не визначались.

Крім цього, позивач зазначав, що дані заповіти були складені з порушенням вимог ст. 1257 ЦК України, а саме: секретарем Пустоварівської сільської ради ОСОБА_7 не зазначено адреси вчинення нотаріальних дій, причин вчинення нотаріальних дій за межами сільської Ради, не перевірено відповідність змісту заповіту вимогам закону.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із відсутності підстав для визнання заповітів недійсними. В рішенні зазначено, що оскаржувані заповіти відповідають вимогам закону і спадкоємці за цими заповітами прийняли спадщину.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно із ст..1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1247 Цивільного кодексу України визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Відповідно до ст..1251 Цивільного кодексу України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно із ч.1 ст.1257 Цивільного кодексу України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, згідно правовстановлюючих документів належало наступне майно:

- житловий будинок № 45-А по вул. Щорса в с. Пустоварівка Сквирського району Київської області з господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20 лютого 1990 року виданим Виконавчим комітетом Пустоварівської сільської ради (а.с. 11);

- земельна ділянка площею 0,6876 га для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована по вул. Щорса, 45-А в с. Пустоварівка Сквирського району Київської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю Серія ІV-КВ № 021441 від 16 жовтня 2001 року (а.с. 12);

- земельна ділянка площею 3,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №227414 від 25 жовтня 2004 року (а.с. 13);

- майновий пай у розмірі 9710,16 грн. або 0,2703 відсотків у колективній власності КСП «Колос» с.Пустоварівка Сквирського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай серія КИ-ХХ №1914215 від 04 лютого 2004 року (а.с. 14).

ОСОБА_8 за життя належало наступне майно:

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта серії ЯА №227417 від 25 жовтня 2004 року;

- майновий пай у колективній власності КСП «Колос» с.Пустоварівка Сквирського району Київської області, що визначений майновим сертифікатом серія КИ-ХХ № 1914214 від 04 лютого 2004 року.

11 серпня 2008 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів своїй дочці ОСОБА_3 належне йому майно, а саме: житловий будинок № 45-А по вул. Щорса в с. Пустоварівка Сквирського району Київської області, земельну ділянку площею 0,6876 га по вул. Щорса, 45-А в с. Пустоварівка Сквирського району Київської області, земельну ділянку площею 3,29 га, що розташована на території Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області і майновий пай у розмірі 9710,16 грн. або 0,2703 відсотків у колективній власності КСП «Колос» с.Пустоварівка Сквирського району Київської області (а.с. 16).

11 серпня 2008 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким заповіла своєму синові, ОСОБА_2 належне їй майно, а саме: земельну ділянку, згідно державного акта серії ЯА №227417 від 25 жовтня 2004 року і майновий пай, що визначений майновим сертифікатом серія КИ-ХХ № 1914214 від 04 лютого 2004 року.

Заповіти складені на дому за місцем проживання заповідачів майна в с.Пустоварівка Сквирського району Київської області і посвідчені секретарем Пустоварівської сільської ради ОСОБА_7

08 вересня 2008 року помер ОСОБА_6 і після його смерті відкрилась спадщина за заповітом.

Спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_3, подавши 18 березня 2009 року заяву про прийняття спадщини в Сквирську районну державну нотаріальну контору. (а.с.129).

18 грудня 2011 року померла ОСОБА_8 і після її смерті відкрилась спадщина за заповітом.

2 лютого 2012 року ОСОБА_6 подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 (а.с.124).

При апеляційному розгляді встановлено, що спадкодавці ОСОБА_6 і ОСОБА_8 проживали в зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 1958 року.

Обгрунтованими є посилання позивача на те, що спадкове майно, зазначене в оспорюваних заповітах, було набуто ними за час сумісного проживання у шлюбі і відповідно до ст..22 Кодексу про шлюб та сім»ю України, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, є спільною сумісною власністю подружжя.

Проте колегія суддів не може погодитись із посиланням позивача як на недійсність заповітів з тих підстав, що спадкодавці, не визначивши частки майна дружини та чоловіка, не мали права на вчинення заповітів.

Відповідно до ч.1 ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

2. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

ОСОБА_6 і ОСОБА_8 не скористались правом на складання спільного заповіту подружжя, що регулюється ст..1243 ЦК України.

Та обставина, що на час складання заповітів подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_8 не визначили частки кожного із подружжя у спільній сумісній власності подружжя не свідчить про те, що кожен із них не мав право на складання заповіту від свого імені.

Встановлено, що на час складання заповітів згідно правовстановлюючих документів житловий будинок № 45-А по вул. Щорса в с. Пустоварівка Сквирського району Київської області, земельна ділянка площею 0,6876 га, що розташована по вул. Щорса, 45-А в с. Пустоварівка Сквирського району Київської області, земельна ділянка площею 3,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і майновий пай у розмірі 9710,16 грн. у колективній власності КСП «Колос» належали ОСОБА_6, а земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і майновий пай у колективній власності КСП «Колос» с.Пустоварівка Сквирського району Київської області належали на праві власності ОСОБА_8

Тому при складанні заповітів були дотримані вимоги ч.1 ст.1236 ЦК України і кожен із заповідачів склав розпорядження на випадок своєї смерті відносно майна, яке йому належало на праві власності.

Колегія суддів враховує також ту обставину, що заповіти були складені в один день. Після смерті ОСОБА_6І життя його дружина ОСОБА_8 . за свого не оспорила недійсність заповіту, складеного її покійним чоловіком ОСОБА_6 на користь дочки ОСОБА_3

Обгрунтовано судом також відхилено посилання позивача як на недійсність заповітів правові підстави, визначені ч.1 ст..1257 ЦК України.

Встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 мали право кожен окремо один від одного на складання заповіту.

Особа, яка посвідчила заповіти, ОСОБА_7 мала право на вчинення нотаріальних дій відповідно до рішення Пустоварівської сільської ради від 13.04.2006 року. (а.с.77-78).

Про те, що заповіти посвідчені не у приміщенні виконавчого комітету Пустоварівської сільської ради, а за місцем проживання заповідачів майна, зазначено у тексті заповітів.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що визнання заповіту недійсним як складеного особами, які не мали права на це майно, суперечить визначеним судом нормам матеріального і процесуального права частково заслуговують на увагу.

За змістом ст..16 ЦК України позивач має право на захист цивільного права в обраний ним спосіб, а саме визнання правочину (заповіту) недійсним.

Вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим, проте він не спростовує законність і обґрунтованість рішення.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апелянта про неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме, що ОСОБА_3 не звернулась в нотаріальну контору за отриманням свідоцтва про право на спадщину і за нею це право визнано в судовому порядку, що секретар сільської Ради ОСОБА_7 порушила норми законодавства щодо процедури посвідчення заповітів є необґрунтованими із таких підстав.

Дійсно позивачем до поданої позовної заяви надано ксерокопію листа ОСОБА_2 про те, що після померлого ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась (а.с.18) та ксерокопія рішення Сквирського районного суду від 16 грудня 2009 року, яким за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_6 визнано право власності на спадкове майно. (а.с.19).

Судом першої інстанції витребувано копію спадкової справи після померлого ОСОБА_6, з якої встановлено, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк, а саме 18 березня 2009 року подала заяву про прийняття спадщини в Сквирську районну державну нотаріальну контору. (а.с.129).

Посилання апелянта на рішення Сквирського районного суду від 16 грудня 2009 року не спростовують висновків суду і не позбавляють позивача права на оскарження вказаного рішення суду в апеляційному порядку.

Мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду не в повній мірі відповідає вимогам ст..215 ЦПК України, проте вбачається, що суду перевірив наявність правових підстав, визначених ч.1 ст.1257 ЦК України, для визнання заповітів недійсним.

В заповітах зазначено, що вони складені «на дому», тобто за місцем проживання заповідачів майна в с. Пустоварівка, вул. Щорса-45-а Сквирського району Київської області.

Не зазначення у заповіті та реєстрі нотаріальних дій причини вчинення нотаріальної дії за місцем проживання заповідачів майна на думку колегії суддів не свідчить про нікчемність заповітів.

Посилання апелянта на те, що секретар Пустоварівської сільської Ради ОСОБА_7 не перевірила відповідність змісту заповітів вимогам закону є недоведеними.

Інші доводи апеляційної скарги на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не впливають на законність і обґрунтованість рішення.

Керуючись ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: