Ухвала суду № 456102, 14.12.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-11010 Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.

Категорія 21 Доповідач Біляєва О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Висоцької B.C.,

суддів Біляєвої О.М,, Осипчук О.В.,

при секретарі Таранець В.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 28 вересня 2006 року даний позов задоволений частково із відповідача на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням, здоров'я при виконанні трудових обов'язків, стягнуто 15000 гр.

Не погодившись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_2 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки звернулися до Апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами.

Представник позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду, стягнувши на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 гр., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, що привело до необгрунтованого зменшення розміру моральної шкоди, без врахування всіх .істотних моментів, які негативно вплинули на життя потерпілого.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському

районі м. Горлівки в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та

відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і

процесуального права.

В обґрунтування скарги Фонд зазначив, що позивачем не надані докази завдання моральної шкоди; відсутній висновок МСЕК з цього, приводу. Суд не врахував, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена норма Закону України. „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей. Крім цього, вважають, що позивачем при зверненні до суду пропущений строк позовної давності, передбачений для розгляду трудових спорів, і належним відповідачем повинно бути підприємство, на якому ушкодив здоров'я ОСОБА_1

В судовому засіданні апелянти підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити.

Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що позивач тривалий час працював на вугільних підприємствах в шкідливих умовах. 19 квітня 2002 року з ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, що призвело до втрати працездатності. Крім цього, у потерпілого в 2004 році виявлено професійне захворювання - хронічний радикуліт. При черговому переогляді у МСЕК 05 грудня 2005 року, позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% безстроково по сукупності: 20% в зв'язку-з трудовим каліцтвом - та 40% в зв'язку з професійним захворюванням. Ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 завдана моральна шкода, обов'язок по відшкодуванню якої покладено Законом на відповідача.

Апеляційний суд, вислухавши суддю-доповідача Біляєву О.М.,

пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст.21, 28, 34 Закону України «Про загальноо6овязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме на Фонд соціального страхування покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається, у судовому порядку і не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. "Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати.

Визначений судом розмір моральної шкоди 15000 гр.. передбачений матеріальним законом та відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача.

Суд врахував характер та тривалість моральних страждань позивача, право якого на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг виникло з ' настанням страхового випадку; ступінь втрати професійної працездатності внаслідок трудового  каліцтва та професійного захворювання, їх характер і неможливість відновлення здоров'я, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, в достатній мірі компенсує моральні страждання позивача, тому підстави для його збільшення відсутні.

Доводи скарги відповідача про те, що. позивачем не надані докази в

підтвердження позовних вимог, не є переконливими. Сам факт ушкодження здоров'я

свідчить про завдання моральної шкоди.

Посилання на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" , яким зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди та який набрав чинності з 1.01.2006 року, не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2006 р.

Крім цього, відповідно до статті 25 Заксдау України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності" усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, то ці доводи не є обґрунтованими, оскільки спірні правовідносини не

регулюються трудовим законодавством.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що. судом 1 інстанції вірно встановлені обставини справи, дана їм належна правова оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного-судового рішення. -

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги, а рішення - суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.307 ч.І п. 1,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги представника позивача. ОСОБА_2 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м. Горлівки відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 28 вересня 2006 року залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 1 гр. 50 коп. (розрахунок 35228011-000992, ОКПО 02891428, МФО 824016 в УДК в Донецькій області, одержувач - Апеляційний суд Донецької області).

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена

безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання

законної сили.