Ухвала суду № 45598456, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/13848/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 15.08.2013та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014у справі № 815/3188/13-аза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000051701 від 21.01.2013 в частині донарахування суми 11 553 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким справу направити на новий розгляд, оскільки вважає, що оскаржувані рішення судів прийнято з порушенням норм процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб ФОП ОСОБА_4 за період з 01.12.2009 по 08.01.2013, за результатами якої складено акт № 140/17-1/НОМЕР_1/1 від 14.01.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.3, п.1.9, п.1.13, п.1.15 ст.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем не було нараховано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 7 800 грн., та пп.14.1.195, пп.14.1.180, пп.14.1.222 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4 п.168.1, п.168.3 ст.168, п.177.1, п.177.2, п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не було нараховано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 2 310 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051701 від 21.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на суму 12 190,5 грн., (з яких: 10 110 грн. - основний платіж та 2 080,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 № 0000051701 в оскаржуваній частині з огляду на встановлені в ході судового розгляду справи обставини, що громадянин ОСОБА_5 працював у позивача на посаді менеджера з реклами без належного оформлення у період з грудня 2009 року по березень 2011 року та отримував заробітну плату 4000 гривень на місяць, без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем доказана правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000051701 від 21.01.2013 в оскаржуваній частині, прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів касаційної інстанції не може визнати обґрунтованим такий висновок суду апеляційної інстанції, оскільки вважає його передчасними. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Статті 16 вказаного Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції, зокрема, повинна містити:

- описову частину із зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин;

- мотивувальну частину із зазначенням: встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Суд касаційної інстанції вважає, що ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 вказаним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки в її мотивувальній частині суд апеляційної інстанції обмежився виключно цитуванням норм матеріального права, не зазначивши при цьому встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування цим судом окремих доказів.

Тобто, суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку правильності висновків суду першої інстанції по суті спору та не навів мотивів, з яких він виходив при постановленні оскаржуваного судового рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції не перевірив доводів апеляційної скарги позивача, не оцінив їх обґрунтованість та не навів мотивів, з яких вони були відхилені, обмежившись лише твердженням про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000051701 від 21.01.2013 в оскаржуваній частині.

Вищевказані обставини виключають можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та правової оцінки обставин справи.

У відповідності до ч.4 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіІ.О. Бухтіярова І.В. Приходько