Ухвала суду № 45598354, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/1863/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області та зобов'язати відповідача провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату з 1 липня 2014 року пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 80 % заробітної плати з урахуванням усіх складових: посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років у розмірі 40%, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, пенсії, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі довідки Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 4 квітня 2014 року № 5999/10/1716-05-33.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області та в частині зобов'язання відповідача провести позивачці перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 80 % заробітної плати відповідно до довідки Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 4 квітня 2014 року № 5999/10/1716-05-33 з включенням до її складу матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань в сумі 1202 грн. 00 коп. та матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1202 грн. 00 коп., починаючи з 1 липня 2014 року та в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області та з 11 жовтня 2006 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

23 червня 2014 року позивачка звернулась до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, винагороди за вислугу років, надбавку за високі досягнення у праці. Проте, відповідач відмовив їй у вказаному перерахунку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за високі досягнення у праці та інші виплати повинні бути враховані при обчисленні пенсії державного службовця, оскільки вони входять до системи оплати праці державного службовця і на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача при перерахунку пенсії позивачки враховувати матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки станом на 1 лютого 2008 року матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань головному державному податковому ревізору - інспектору не виплачувалася і з них не сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то суми таких допомог не можуть бути враховані при перерахунку пенсії позивачки.

Проте, повністю погодитися з висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону України «Про державну службу» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що допомога на оздоровлення, грошова винагорода державного службовця за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, матеріальна допомога при вирішенні соціально-побутових питань, індексація заробітної плати входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 14 та 28 травня 2013 року, 4 березня 2014 року (справи № № 21-125а13, 21-97а13, 21-3а14), а тому в силу положень абзацу 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України мають враховуватися судами при застосуванні вказаних норм права.

Однак, суд апеляційної інстанції вказаного не врахував та всупереч вимог ст. 159 КАС України належним чином не перевірив чи отримувала позивачка перед виходом на пенсію матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу на вирішення соціально-побутових питань, а якщо отримувала, то в якому розмірі і чи сплачувались з вказаних допомог страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що станом на 1 лютого 2008 року матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань особі, яка обіймала посаду головного державного податкового ревізора-інспектора не виплачувалась, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачка вийшла на пенсію ще у жовтні 2006 року.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судом апеляційної інстанції допущено порушення вищенаведених норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судове рішення суду апеляційної інстанції не може залишатися без змін і підлягає скасуванню на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк