Ухвала суду № 45598336, 15.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Київ К/9991/20781/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-13367/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТОРГ СЕРВІС ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №0001002302 від 20.06.2011, №0001532302 від 01.09.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мостплюс», за результатами якої складено акт від 08.06.2011 №1765/23/30291373.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.3 ст.198, Податкового Кодексу України , що полягало у заниженні податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 всього на суму 222565,00 грн.

Підставою для таких висновків стало твердження відповідача про неможливість фактичного здійснення контрагентом позивача господарських операцій через відсутність ТОВ «Мостплюс» за юридичною адресою, відсутність складських приміщень, відсутність власних вантажних транспортних засобів трудових ресурсів виробничої потужності для здійснення діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують податкові зобов'язання, та відсутності реального товарного характеру.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 №0001002302, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 222565,00 грн.

За наслідками адміністративного узгодження скарга позивача залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001532302 від 01.09.2011 на туж суму.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що між ТОВ фірма «Торгсервіс ЛТД» та ТОВ «Мостплюс» було укладеного договір № 0501/1 від 05.01.2011 на підставі якого ТОВ фірма «Торгсервіс ЛТД» віднесло до складу податкового кредиту ПДВ сплачений в ціні придбання товарів (послуг, робіт) отриманих від ТОВ «Мостплюс» у загальній сумі 222565,00 грн.

Реальність договору підтверджує наявна у позивача первинна документація, а саме: податкові накладні, акти прийому виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та виписки з банку про фактичний розрахунок з ТОВ «Мостплюс», оформлена з додержанням вимог п.9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4 ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

На момент проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Мостплюс», контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо нікчемності вищезазначеного договору, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірна угода та/або її виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що господарські операції з ТОВ «Мостплюс» не мали реального характеру, з огляду на відсутність у останнього достатніх трудових ресурсів, оскільки відсутність трудових ресурсів, не спростовує реальності зазначених операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання передбачених договором послуг; податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору. До того ж, податкова інспекція не довела невиконання, передбачених договором, робіт.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції позивача з ТОВ «Мостплюс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун