Ухвала суду № 45597913, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/9991/81203/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року

у справі № 2а/1570/2186/2011

за позовом Приватного підприємства «Одеса Арго»

до Державної податкової інспекції у Рейнінському районі Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Одеса Арго» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Рейнінському районі Одеської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2011 року № 0000982301 та № 0000992301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рейнінському районі Одеської області від 02 березня 2011 року №0000982301 та №0000992301 скасовано.

В касаційній скарзі ДПІ у Рейнінському районі Одеської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Одеса Арго», посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Рейнінському районі Одеської області провела невиїзну планову перевірку ПП «Одеса Арго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року року, за результатами якої був складений акт № 39/23/33650688 від 16 лютого 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пунктів 1.31, 1.32 статті 1, пунктів 5.1, 5.9 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування підприємств», частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 130686,00 грн. (у тому числі: 11 місяців 2007 року - 2152,00 грн., 2007 рік - 2770,00 грн., 1 квартал 2008 року - 766,00 грн., півріччя 2008 року - 2984,00 грн., 9 місяців 2008 року - 11712,00 грн., 11 місяців 2008 року - 4737,00 грн., 11 місяців 2008 року - 4737,00 грн., 2008 рік - 352,00 грн., 1 квартал 2009 року - 1256,00 грн., півріччя 2009 року - 472,00 грн., 9 місяців 2009 року - 404,00 грн., 2009 рік - 1755,00 грн., 1 квартал 2010 року - 72645,00 грн., півріччя 2010 року - 116723,00 грн., 9 місяців 2010 року - 126513,00 грн.); пункту 1.4 статті 1, статей 3, 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 101210,00 грн. (загальна декларація) (у тому числі: лютий 2010 року - 40693,00 грн., березень 2010 року - 17422,00 грн., квітень 2010 року - 6761,00 грн., травень 2010 року - 11661,00 грн., червень 2010 року - 16841,00 грн., липень 2010 року - 7832,00 грн.).

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ПП «Інтер-Білд» (згідно договору поставки від 01 березня 2010 року №К01/03), ПП «Мет -Профіль» (згідно договору поставки від 01 травня 2010 року № К05/04), ПП «Дім послуг Центуріон» (згідно договору поставки від 01 жовтня 2009 року № 01/10), ПП «Рейсмет - Юг» (згідно договору від 01 серпня 2009 року № ТР1/8-12) товарів (робіт, послуг), а суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості таких товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що при проведенні зустрічних перевірок контрагентів встановлено, що: місцезнаходження вказаних суб'єктів господарювання не встановлено, у підприємств відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, до податкового органу вказані суб'єкти господарювання не звітують; первинних бухгалтерських та податкових документів, які б підтверджувати оприбуткування та зберігання товару (цегли) позивачем надано не було, з урахуванням того, що умовами договорів, укладених між позивачем (покупцем) та ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон» (продавцями), обов'язок щодо транспортування вантажу було покладено на продавців, з огляду на що витрати, понесені позивачем з оплатою ПП «Рейсмет - Юг» послуг транспортування не відносяться до господарської діяльності позивача. Також, в акті перевірки було вказано, що при перевірці кількісно-вартісного обліку товарно-матеріальних цінностей на підставі документів бухгалтерського обліку (прибуткові та видаткові накладні) було встановлено, що фактично на кінець кожного місяця у підприємства обліковувались залишки цегли, в результаті чого позивачем були занижені показники у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 18094,00 грн. При цьому, в акті перевірки було вказано, що місце зберігання цегли не встановлено, оскільки складські приміщення у позивача відсутні, як і договори оренди складських приміщень та договори зберігання товарно-матеріальних цінностей.

На вказаний акт перевірки ПП «Одеса Арго» було подане заперечення за вих. № 22/02 від 22 лютого 2010 року, до якого були додані документи згідно вказаного переліку (т.1 арк. справи 176-190).

За результатом розгляду поданих позивачем заперечень ДПІ у Рейнінському районі Одеської області надала відповідь від 01 березня 2011 року № 2005/8/23, згідно якої висновки акту перевірки залишені без змін. При цьому, податковий орган вказав, що позивачем до заперечень на акт перевірки були надані договори, укладені з ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон», які містять такі ж номери та дати укладення, проте відрізняються за змістом від договорів, які були надані підприємством до перевірки та завірені директором ПП «Одеса Арго» у приміщенні ДПІ у Рейнінському районі Одеської області та у присутності працівників ВПМ Ізмаїльської ОДПІ, а також товарно-транспортні накладні, виписані на підставі договору, укладеного з ПП «Рейсмет - Юг», в яких змінений маршрут перевезень, вказані інші транспортні засоби та прізвища водіїв, ніж в тих, що були надані підприємством до перевірки та завірені директором ПП «Одеса Арго» у приміщенні ДПІ у Рейнінському районі Одеської області та у присутності працівників ВПМ Ізмаїльської ОДПІ, з огляду на що вказані документи не підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами (т.1 арк. справи 191-199).

02 березня 2011 року ДПІ у Рейнінському районі Одеської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000982301, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила ПП «Одеса Арго» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 163357,50 грн., в тому числі 130686,00 - за основним платежем, 32671,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

02 березня 2011 року ДПІ у Рейнінському районі Одеської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000992301, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила ПП «Одеса Арго» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 126512,50 грн., в тому числі: 101210,00 - за основним платежем, 25302,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій за правочинами, укладеними з ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон», ПП «Рейсмет - Юг», оскільки не надано належних та допустимих доказів транспортування та зберігання товару, з урахуванням того, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні містять розбіжності між пунктом навантаження та фактом отримання вантажу. Також, суд виходив з того, що податковий орган правомірно не прийняв у якості доказів первинні бухгалтерські документи, додані позивачем до заперечень на акт перевірки, оскільки такі документи за своїм змістом відрізняються від документів, які були надані позивачем до перевірки та засвідчені підписом директора ПП «Одеса Арго».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що збільшення податковим органом позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень є безпідставним, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, перевіркою відображених у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток підприємства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року було встановлено, що позивач декларував вказані показники у розмірі 0,00 грн. При цьому, відповідно до даних бухгалтерського обліку ПП «Одеса Арго», зокрема, показників головної книги, додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток підприємства, первинних бухгалтерських документів (прибуткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт тощо) було встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 18094,00 грн. Вказані обставини також підтверджені реєстрами показників валових доходів та валових витрат відповідно до первинних документів, наданих ПП «Одеса Арго» до перевірки, які були підписані директором ПП «Одеса Арго» (т.2 арк. справи 6-32).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність висновків податкового органу стосовно заниження позивачем валових доходів на загальну суму 18094,00 грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою товарів (які були предметом оспорюваних договів купівлі-продажу, укладених з ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон»), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання його контрагентами умов пунктів 5.3 статей 5 договорів, якими було передбачено, що продавець доставляє товар на територію, вказану покупцем.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час проведення перевірки позивач на підтвердження реальності господарських операцій з поставки товарів ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон», крім податкових та видаткових накладних та платіжних доручень, надав органу державної податкової служби товарно-транспортні накладні, виписані ПП «Рейсмет - Юг», про перевезення товарно-матеріальних цінностей від продавців до покупця.

Разом з цим, положеннями пунктів 5.4 статей 5 договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон», було встановлено, що вартість доставки входить у вартість поставленої цегли, з огляду на що документами, які підтверджують поставку цегли від вказаних суб'єктів господарювання до позивача, повинні бути товарно-транспортні накладні, виписані саме ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон», або підприємствами-перевізниками, з якими саме продавцями позивача (ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон») були укладені договори перевезення, тобто, замовниками транспортних послуг значилися б саме ці особи, а не позивач.

Між тим, документів, які б свідчили про виконання сторонами вказаних умов договору матеріали справи не містять.

Крім іншого, з урахуванням вказаних положень пунктів 5.4 статей договорів купівлі-продажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача була відсутня необхідність укладення з ПП «Рейсмет - Юг» договору про перевезення вантажів та надання транспортних послуг автомобільним транспортом, з огляду на що понесені позивачем витрати у зв'язку з оплатою вартості послуг транспортування (у тому числі податок на додану вартість) не відносяться до господарської діяльності позивача.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив як безпідставні посилання позивача на договори та первинні бухгалтерські документи, подані позивачем до податкового органу разом із запереченнями, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у абзаці 2 пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 2 грудня 2010 року № 984 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 2 грудня 2010 року № 984 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до абзаців 9, 10 пункту 1 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 2 грудня 2010 року № 984 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання; опис отриманих копій документів.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 6 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 2 грудня 2010 року № 984 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Податкового кодексу України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

За приписами абзаців 1, 3 пункту 8 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 2 грудня 2010 року № 984 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до органу державної податкової служби, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом посадових осіб платника податків або його законних представників). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта документальної перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Такі документи надаються платником податків до органу державної податкової служби разом із супровідним листом та відповідним описом, у якому зазначаються: назви, номери та дати, кількість аркушів наданих документів. Такий опис засвідчується (скріплюється) підписами посадових осіб платника податків або його законних представників та печаткою платника податку (за наявності).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при підписанні акту перевірки директор ПП «Одеса Арго» підтвердила, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, є достовірними, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Також, судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час проведення перевірки директор підприємства, в присутності працівників відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Ренійському районі, співробітника ВПМ Ізмаїльської ОДПІ, на підтвердження виконання господарських зобов'язань між ним та ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон», ПП «Рейсмет - Юг» та на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними суб'єктами господарювання, надав органу державної податкової служби копії договорів та товарно-транспортних накладних, які були завірені підписом Гамової Т.Ф. (директора ПП «Одеса Арго»), пронумеровані та їх кількість відображена в описі наданих документів до перевірки (т. 2 арк. справи 4-5).

При цьому, у запереченнях, поданих до податкового органу 22 лютого 2010 року №22/02, позивач посилався на те, що до початку перевірки ним не були подані та, як наслідок, не були враховані документи, що підтверджують реальність виконання умов договорів, товарність операцій між та ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон», ПП«Рейсмет - Юг», з огляду на що він надає відповідні документи.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, подані позивачем разом із запереченнями документи не являються іншими документами, які не були надані до перевірки, а є документами з тими ж реквізитами, проте іншими за змістом, а саме: договори, укладені з ПП «Інтер-Білд», ПП «Мет -Профіль», ПП «Дім послуг Центуріон», які містять такі ж номери та дати укладення, проте відрізняються за змістом від договорів, які були надані підприємством до перевірки та завірені директором ПП «Одеса Арго» у приміщенні ДПІ у Рейнінському районі Одеської області та у присутності працівників ВПМ Ізмаїльської ОДПІ, а також товарно-транспортні накладні, виписані на підставі договору, укладеного з ПП «Рейсмет - Юг», в яких змінений маршрут перевезень, вказані інші транспортні засоби та прізвища водіїв, ніж в тих, що були надані підприємством до перевірки та завірені директором ПП «Одеса Арго» у приміщенні ДПІ у Рейнінському районі Одеської області та у присутності працівників ВПМ Ізмаїльської ОДПІ.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган правомірно не прийняв у якості доказів первинні бухгалтерські документи, з урахуванням викладених вище обставин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган правомірно збільшив позивачу грошові зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим ухвалене у даній справі судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу приватного Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна