Ухвала суду № 45597911, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. Київ К/800/32318/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Сіроша М.І.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013

у справі 2а-6298/09/1770

за позовом Приватного підприємства фірми "Інтерекопласт"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма "Інтерекопласт" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 позов задоволено частково.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства фірми "Інтерекопласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 23.06.2009 № 797/23-400/30461096.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пп. 1.20.1, пп. 1.20.2, пп. 1.20.3 п. 1.20 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, абз. "в", "д" пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

На підставі вищезазначеного акта відповідачем винесено податкові повідомлення рішення № 0003002342/0 від 06.07.2009 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 75403,5 грн., № 0003012342/0 від 06.07.2009 про донарахування податку на додану вартість в сумі 149898 грн., № 0000692240/0 від 06.07.2009 про донарахування податку на прибуток підприємств іноземних осіб в сумі 22643,91 грн. та № 0003022342/0 від 06.07.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 78897 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Як вбачається з матеріалів справи 21.12.2005 між ТОВ «Рівнеміськбуд» та ППФ «Інтерекопласт» укладено договір б/н інвестиційного фінансування будівництва житлового будинку. На підставі акту приймання-передачі ППФ «Інтерекопласт» 20.07.2007 було отримано квартири, згідно з переліком, у новозбудованому будинку від ТОВ "Рівнеміськбуд". Позивачем на підставі договору № 02/06-08 від 02.06.2006 дві однокімнатні квартири було реалізовано ТОВ "Альянс Престиж Буд" за загальною ціною 152 787,60 грн. Квартира загальною площею 52.3 кв. м. на підставі договору від 11.03.2008 була реалізована по ціні 103 370,00 грн. Балансова вартість даної квартири відповідно становить 78603,00 грн. Квартира загальною площею 41,5 кв. м. на підставі договору від 27.05.2008 була реалізованапо ціні 82 024,00 грн. Балансова вартість даної квартири становить 62403 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підпунктом.7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» положення підпункту 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до 1.20.51 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом при визначенні звичайної ціни не був проведений повний аналіз цін договорів з ідентичними квартирами у співставних умовах на момент продажу спірної квартири, не були використані статистичні дані внутрішнього ринку, не були дотримані вимоги щодо пояснення звичайної ціни та не була досліджена маркетингова політика по продажу даного виду продукції.

Таким чином, при визначенні рівня звичайних цін для продажу нерухомості податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законом при визначенні такої ціни, обов'язок щодо доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін Державною податковою інспекцією в місті Суми не виконано.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність рішень відповідача від 06.07.2009 № 0003002342/0, 0003012342/0 від є правильними.

Стосовно порушення позивачем п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів зазначає наступне

Згідно п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» cума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

З матеріалів справи вбачається, що за наданні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом було здійснено виплату доходів фірмі Zaklad Transporty Energryki Lublin в сумі 3000 Євро та фірмі "Inprosped Polska Sp.z.o.o." в сумі 14 000 Євро.

Відповідно до ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, дата підписання 12.01.93 p., дата набуття чинності 11.03.94 р. - прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що згідно з приписами ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень доходи отримані фірмою Inprosped Polska Sp.z.o.o." повинні оподатковуватися в Республіці Польща, а виплачуючи фірмі Zaklad Transporty Energryki Lublin дохід в сумі 3000 Євро позивач зобов'язаний був утримати та перерахувати до бюджету 6 відсотків податку на прибуток підприємств від суми виплаченого доходу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі 2а-6298/09/1770 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі 2а-6298/09/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді М.І. Сірош Ю.І. Цвіркун