Ухвала суду № 45583483, 23.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/8180/14 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/1041/К/14 суддя Попов В.В.

Категорія - 57 ( І ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі: Трофименко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживачів, стягнення суми банківського вкладу.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (надалі ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») про захист прав споживачів, стягнення суми банківського вкладу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 04 квітня 2014 року між нею та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» було укладено договір банківського вкладу №301571 (вклад «Доступний NEW), відповідно до якого банк відкрив ОСОБА_3 вкладний рахунок на вимогу для обліку коштів і здійснення операцій відповідно до вимог чинного законодавства України.

На момент предявлення позову до суду на вкладному рахунку у банку перебувають грошові кошти у розмірі 13371,34 доларів США, з вимогою про повернення яких вона звернулася до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» 09 вересня 2014 року, однак відповіді не отримала.

Посилаючись на порушення її права, як споживача, просила суд: стягнути з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на свою користь суму банківського вкладу у розмірі 13371,34 доларів США та суму процентів у розмірі 243,88 доларів США за договором банківського вкладу №301571 від 04 квітня 2014 року.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_3 за Договором банківського вкладу №301571 (Вклад «Доступний NEW) від 04.04.2014 року суму банківського вкладу у розмірі 13371,34 доларів США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в дохід держави 1803,75 грн. в рахунок сплати судового збору.

Ухвалою суду від 30 березня 2015 року заяву відповідача ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення суми вкладу та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не зясовано суттєві обставини справи та не взято до уваги останні політичні події в країні, що потягли за собою відтік депозитних вкладів та погіршення фінансового стану банку, а також не враховано, що платіжною валютою України є гривня і стягнення грошової суми в іноземній валюті суперечить ст.ст. 192, 193 ЦК України та розясненням, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі».

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення процентів у розмірі 243,88 доларів США відповідачем не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в цій частині, адже згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», будучи завчасно (11.06.2015 року) належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи за його апеляційною скаргою (про що свідчить телефонограма-повідомлення про призначення справи до розгляду на 23.06.2015 року - а.с. 67), в судове засідання не з'явився і про причини своєї неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не зявились, однак ОСОБА_4 надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, що не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» був укладений договір банківського вкладу № 301571 (вклад «Доступний NEW), відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику вкладний рахунок на вимогу №26207001104319 в Доларах США для обліку коштів і здійснення операцій відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативних актів НБУ, з нарахуванням процентів у розмірі 8,00% річних щомісячно, шляхом зарахування суми процентів на вкладний рахунок на вимогу №26207001104319 в перший банківський день місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Відповідно до виписки по особовому рахунку, сума належного позивачу вкладу станом на 10 вересня 2014 складає 13871,34 доларів США (а.с. 5-7).

09 вересня 2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою про повернення залишку суми банківського вкладу та нарахованих відсотків, однак відповідач не повернув суму вкладу (а.с. 8,9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача ґрунтуються на визначених законом засадах охорони права власності та обовязковості договірних зобовязань і звернення позивача 09 вересня 2014 року означало, що належні їй кошти підлягали поверненню без будь-яких обмежень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання.

Договір у силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до положень ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Характер правовідносин сторін такий, що клієнт передає банку суму грошей, які є обєктом права власності, та кореспондує банку право можливості користування ними для отримання певної вигоди на ринку фінансових послуг. Одночасно банк приймає на себе зобовязання зберігати суму коштів та повернути вкладнику еквівалентну їх суму за умовами договору.

За змістом ст.41 Конституції України право власності є непорушним. Це означає, що воно за будь-яких умов повинно бути захищено, крім випадків коли таке право допускається звуженню, що обґрунтовано законом.

Таким чином, ОСОБА_3, звернувшись до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» із заявою про повернення грошових коштів залучених банком на підставі Договору банківського вкладу № 301571 (вклад «Доступний NEW) від 04 квітня 2014 року, діяла у відповідності до вищезазначених положень Цивільного кодексу України, та відповідач був зобовязаний повернути кошти та нараховані відсотки за вкладом.

Доводи апеляційної скарги про неможливість повернути депозит у звязку із останніми політичними подіями у країні, що потягли за собою відтік депозитів та погіршення фінансового стану банку не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки, укладаючи договір банківського вкладу, банк брав на себе певні ризики, а тому погіршення економічної ситуації в країні не є підставою для невиконання ним своїх договірних зобов'язань.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ» зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини нагадав, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (NejdetSahin і PerihanSahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності ОСОБА_3, ПАТ «КБ «Фінанси та Кредит» порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. В абз.1 ст.1 протоколу вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При перевірці доводів апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення судом суми вкладу у валюті відмінній від національної валюти України колегією суддів встановлено наступне.

Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2003 у за № 1256/8577 (далі - Положення).

Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п.1.2. Положення).

У пункті 1.6. Положення передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Враховуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, а також ту обставину, що предметом укладеного між сторонами договору банківського вкладу є сума коштів визначена в іноземній валюті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення коштів саме в іноземній валюті.

Крім цього, пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Це роз'яснення стосується як кредитних, так і депозитних коштів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на законі.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» - відхилити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: