Рішення № 45554224, 16.04.2015, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/25144/13-ц

Провадження № 2/0202/497/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.

при секретарі - Галаган А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № IFDWAK30050059 від 16.08.2005 року у розмірі 65613,10 грн., стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 10 000 грн., а також з ОСОБА_1 стягнутисудові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що між Публічним акціонерним товариством «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № IFDWAK30050059 від 16.08.2005 року, згідно до якого Банк зобовязався надати відповідачу у строкове платне користування грошові кошти у сумі 39033,00 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 13,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.08.2010 року. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ А-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за предявленим до стягнення боргом.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2012 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була задоволена.

Ухвалою суду від 07 травня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2012 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

При новому розгляді справи представник позивача відповідно до заяви від 16.04.2015 року просив суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання у справі не з'явився.Про час і місце судового засідання був повідомлений відповідно до ч. 2, ч.5 ст.74, ч.1 ст.76 ЦПК України.

Представник відповідача ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Представник позивача не заперечував щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № IFDWAK30050059 від 16.08.2005 року, згідно до якого Банк зобовязався надати відповідачу у строкове платне користування грошові кошти у сумі 39033,00 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 13,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.08.2010 року.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 20 жовтня 2010 року між ПАТ «Акцент Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки №167, за умовами якого ПАТ «Акцент Банк» взяв на себе зобовязання у випадку неналежного виконання боржником зобовязань за зазначеними кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником як солідарні боржники (п.4 договору поруки), з розміром відповідальності поручителя перед кредитором 10000 грн.

Як вказує у своїй позовній заяві позивач, у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору № IFDWAK30050059 від 16.08.2005 року заборгованість за ним станом на 15.08.2012 року склала 66 613,10 грн., де: 21980,91 грн. основний борг за кредитом; 24028,48 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 215,14 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 19388,57 грн. пеня по простроченій заборгованість за кредитом.

Як вказує в своїх заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 ( а.с. 73-79) на момент вилучення автомобіля заборгованість за кредитним договором становила 26080 грн. 19.04.2007 року представником Банку в нього було вилучено автомобіль ВАЗ-21099, 2005 року випуску, тип т/з: легковий автомобіль, № кузова/шасі Y6D21099050014430, державний номер АТ 1133АС, який він придбав за кредитні кошти. Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2008 року звернено стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ-21099, 2005 року випуску, тип т/з: легковий автомобіль, № кузова/шасі Y6D21099050014430, державний номер АТ 1133АС, що належить на праві власності ОСОБА_1 і автомобіль був реалізований. Він тривалий час не мав жодної інформації про хід реалізації заставного майна і лише в вересня 2009 року йому повідомили про реалізацію автомобіля за 25500 грн. Проте, реалізація автомобіля не врахована при розрахунку суми заборгованості. Звернув увагу, що автомобіль було реалізовано по значно нижчій ціні, ніж коли він коштував у момент вилучення 2- роки назад, та падіння вартості автомобілів на ринках України у звязку з фінансово-економічною кризою, то після 19.04.2007 року у нього фактично не залишилося заборгованості перед відповідачем.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено в судовому засіданні, Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2008 року по цивільній справі №2-34/2008 року за позовною заявою ЗАТ КБ « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, звернуто стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ-21099, 2005 року випуску, тип т/з: легковий автомобіль, № кузова/шасі Y6D21099050014430, державний номер АТ 1133АС, що належить на праві власності ОСОБА_1. В ході розгляду справи встановлено, що заборгованість за кредитним договором станом на 21.02.2008 року складала 35896,87 грн. Рішення набрало законної сили (а.с.53,54).

Згідно до листа ПАТ КБ « ПриватБанк» легковий автомобіль ВАЗ-21099, 2005 року випуску, тип т/з: легковий автомобіль, № кузова/шасі Y6D21099050014430 було реалізовано 3.10.2009 року за 25500 грн. Кошти за реалізацію направлено на погашення кредитних зобовязань. Станом на 15.09.2009 року загальний розмір заборгованості за кредитно-заставним договором № IFDWAK30050059 від 16.08.2005 року складає 28504 грн.( а.с.55).

З урахування вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач в порушення вимог ст. 131 ЦПК України не надав належних доказів на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, беручи до уваги суперечливі дані розміру заборгованості згідно з розрахунком долученим до позовної заяви та інформацією наданою ПАТ КБ «ПриватБанк» позичальнику після реалізації автомобіля, та реалізацію предмета застави - автомобіля ВАЗ-21099, 2005 року випуску, тип т/з: легковий автомобіль, № кузова/шасі Y6D21099050014430, державний номер АТ 1133АС через два роки після його вилучення. Отже, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 549, 551, 554, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 208, 209, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П.Слюсар