Постанова № 45550625, 23.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. Справа № 820/3637/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 820/3637/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод Південкабель"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просив суд: визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "В-4" №0000064000 від 03.04.2015 р. відповідача щодо зменшення ПАТ "Завод "Південкабель" суми від'ємного значення ПДВ за грудень 2014 р. у розмірі 57416,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення за формою "В-4" №0000064000 від 03.04.2015 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо зменшення Публічному акціонерному товариству "Завод "Південкабель" суми від'ємного значення ПДВ за грудень 2014 р. у розмірі 57416,00 грн.

Стягнуто з державного бюджету (платник УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, код ЄДР 37999628, рах. 31217206784011, адреса: 61010, м.Харків, Червоношкільна наб. 16) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" (код ЄДРПОУ 00214534) судові витрати по справі - 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору за подання позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 1 ст. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 23.02.2015 р. №88, виданого СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів, відповідачем проведена документальна позапланова перевірка Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель", код ЄДРПОУ - 00214534, з перевірки законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за грудень 2014 року, та достовірності нарахування бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №51/28-09-40-14/00214534 від 20.03.2015 р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: 1) п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, встановлено порушення при відображенні ПАТ "Завод "Південкабель" (код ЄДРПОУ 00214534) у декларації за грудень 2014 р. від'ємного значення з ПДВ; 2) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), а саме, завищення суми податкового кредиту за грудень 2014 р. на суму 57416,0 грн., що призвело до заниження суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на 57416,00 грн. (а.с.7-22).

На підставі висновків акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000064000 від 03.04.2015 року, яким ПАТ "Завод "Південкабель" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 57416,00 грн. (а.с.6).

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту в грудні 2014 року, що зумовило висновок суду про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовано статтею 198 ПК України, згідно з п. 198.1. якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з Виробничим кооперативом "Практик", ТОВ "Гідропрогрес" та ТОВ "НасосЕлПром".

Так, на підставі договору на постачання №23/01 від 23.01.2012 р., укладеного між ПАТ "Завод "Південкабель" (покупець) та ВК "Практик" (продавець), продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити чушку свинцеву марки С-2 в кількості, вказаній в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту. (а.с.77).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копії: податкової накладної №41 від 23.12.2012 року на загальну суму 320160,00 грн. (в т.ч. ПДВ 53360,00 грн.); (а.с. 24, 84); видаткової накладної №37 від 19.12.2014 р. на загальну суму 320160,00 грн. (в.т.ч. ПДВ 533360,00 грн.); (а.с.81); рахунка-фактури №38 від 18.12.2014 р. на загальну суму 320160,00 грн. (в т.ч. ПДВ 53360,00 грн.), (а.с.82), товаро-транспортної накладної №1912 від 19.12.2014 р. (а.с.83), сертифіката від 19.12.2014 р. на свинець ГОСТ 3778-98 марки С2, дата відвантаження 19.12.2014 р. (а.с.85).

Набутий товар був оприбуткований на складі ПАТ "Завод "Південкабель" 19.12.2014 року, про що свідчить прибутковий ордер №865. (а.с.80)

Наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується факт вибуття з власності субєкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної неповязаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача ВК "Практик", які викладені в податковій інформації Костянтинівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області №434/7/05-14-22-13-2 від 27.02.2015 р. щодо відповідності висновків якого неможливо підтвердити взаємовідносини з ПАТ "Завод "Південкабель" за жовтень 2014 року, суд першої інстанції вірно зазначив, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведені висновки підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02). "Булвес" АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише актах перевірки або на даних комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, є безпідставними.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем - ПАТ "Завод "Південкабель" (покупець), та ТОВ "Гідропрогрес" (постачальник) (код ЄДРПОУ 37659050) укладено договір поставки №7 від 27.06.2013 р.

Згідно даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію електротехнічного та сантехнічного призначення, у кількості, асортименті та номенклатурі, що визначається рахунками-фактурами. Загальна вартість договору визначається як сумарна вартість всіх постачань до договору. (а.с.38).

На підтвердження реального характеру вчинення господарської операції позивач надав суду:

- копії податкових накладних №4 від 01.12.2014 р. на загальну суму 6840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1140,00 грн.), №5 від 01.12.2014 р. на загальну суму 2870,94 грн. (в т.ч. ПДВ 478,49 грн.); №15 від 08.12.2014 р. на загальну суму 3528,00 грн. (в т.ч. ПДВ 588,00 грн.); №16 від 08.12.2014 р. на загальну суму 2616,00 грн. (в т.ч. ПДВ 436,00 грн.); №28 від 15.12.2014 р. на загальну суму 2604,14 грн. (в т.ч. ПДВ 434,04 грн.), (а.с.63-67);

- копії рахунків на оплату: №729 від 14.11.2014 р. на суму 6840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1140,00 грн.), (а.с.60), №731 від 14.11.2014 р. на суму 3528,00 грн. (в т.ч. ПДВ 588,00 грн.), (а.с.49), №733 від 14.11.2014 р. на суму 2870,94 грн. (в т.ч. ПДВ 478,49 грн.), (а.с.56), №745 від 20.11.2014 р. на суму 2616,00 грн. (в т.ч. ПДВ 436,00 грн.), (а.с.53), №787 від 09.12.2014 р. на суму 2604,24 грн. (в т.ч. ПДВ 434,04 грн.) (а.с.41);

- копії видаткових накладних: №462 від 04.12.2014 р. на суму 6840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1140,00 грн.), (а.с.61), №463 від 04.12.2014 р. на суму 2870,94 грн. (в т.ч. ПДВ 478,49 грн.), (а.с.57), №481 від 11.12.2014 р. на суму 3528,00 грн. (в т.ч. ПДВ 588,00 грн.), (а.с.48), №482 від 11.12.2014 р. на суму 2616,00 грн. (в т.ч. ПДВ 436,00 грн.), (а.с.52), №493 від 18.12.2014 р. на суму 1450,32 грн. (в т.ч. ПДВ 241,72 грн.), (а.с.44), №497 від 22.12.2014 р. на суму 1153,92 грн. (в т.ч. ПДВ 192,32 грн.), (а.с.40);

- копії товаро-транспортних накладних: №Р 497 від 22.12.2014 р. (а.с.42), №Р493 від 18.12.2014 р. (а.с.46), № Р 481 від 11.12.2014 р. (а.с.50), №Р482 від 11.12.2014 р. (а.с.54), №Р463 від 04.12.2014 р. (а.с.58), №Р462 від 04.12.2014 р. (а.с.62).

Придбаний у ТОВ "Гідропрогрес" товар був оприбуткований на складі позивача, про що свідчить прибуткові ордери: №950 від 22.12.2014 р. на суму 1153,92 грн. (в т.ч. ПДВ 192,32 грн.), (а.с.39), №942 від 18.12.2014 р. на суму 1450,32 грн. (в т.ч. ПДВ 241,72 грн.) (а.с.43), №913 від 11.12.2014 р. на суму 3528,00 грн. (у т.ч. ПДВ 588,00 грн.), (а.с.47), №914 від 11.12.2014 р. на суму 2616,00 грн. (в т.ч. ПДВ 436,00 грн.), (а.с.51), №885 від 04.12.2014 р. на суму 2870,94 грн. (в т.ч. 478, 49 грн.), (а.с. 55), №884 від 04.12.2014 р. на суму 6840,00 грн. (в т.ч. 1140,00 грн.), (а.с.59).

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо заперечень податкового органу щодо відсутності реальності вчинення господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Гідропрогрес", по причині неналежності транспортного засобу ТОВ "Гідропрогрес", суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п.3.4 договору №7 від 27.06.2013 р., постачальник поставляє товар покупцю своїм транспортом з наданням товарно-транспортної накладної зі складу за адресою: м.Харків, вул. Фронтова, б.1. (а.с.38). Тобто обов'язок доставки товару покладається на постачальника, а не на покупця. З боку ж покупця виконано всі дії по прийняттю товару. Так, працівником заводу ОСОБА_3 прийнято товар від ТОВ "Гідпрогрес" та згідно картки кількісного та сортового обліку матеріалів складу розміщено на складі підприємства позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором, укладеним між позивачем та його контрагентами - ВК "Практик", ТОВ "Гідпрогрес" повністю підтверджені відповідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства України, а у перевіряючих відсутні підстави для формування висновків про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в цій частині.

Відносно господарських взаємовідносин у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ "НасосЕлПром", колегія суддів зазначає наступне.

Як зясовано судом в ході розгляду спору, між позивачем - ПАТ "Завод "Південкабель" (замовник), та ТОВ "НасосЕлПром" (постачальник) укладено договір від 07.10.2014 р. №10041 на поставку обладнання. (а.с.69-70).

За даним договором постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність замовника обладнання, на умовах та в порядку, передбаченому договором та специфікацією №1, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник, зобов'язаний прийняти та оплатити його погоджену вартість.

Згідно вищевказаного договору та акту перевірки, розрахунки за товар здійснюються замовником шляхом: здійснення 70% предоплати та 30% оплати по факту повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, згідно реєстру документів, позивачем через ПАТ "Мегабанк" перераховано предоплату за придбаний насос на загальну суму 18677,00 грн. двома частинами:

- платіжним дорученням №7028 від 01.12.2014 року на суму 5873,90 грн., ПДВ - 978,98 грн.,

- платіжним дорученням №7511 від 22.12.2014 року на суму 12803,10 грн., ПДВ - 2133,85 грн. (а.с.68).

Слід зазначити, що податковим органом не ставиться під сумнів реальність здійснення господарської операції по придбанню позивачем насосу, підставою для донарахування зобов'язань позивачу слугувало те, що податкова накладна № 322 від 01.12.2014 р. на суму 5873,90 грн., в т.ч. ПДВ - 978,98 грн. не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, на думку податкового органу, ПАТ "Завод Південкабель" неправомірно включено ПДВ за податковою накладною, яка не отримана та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у порушення ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 978,98 грн. та до завищення від'ємного значення ПДВ за грудень щ2014 року на суму 978,98 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Так, п. 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1. статті 14 ПК України - Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України - реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 01 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 01 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 01 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 01 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

З аналізу вищезазначених правових норм випливає, що покупець товару має право формувати податковий кредит лише на підставі виданої йому продавцем належним чином оформленої податкової накладної, яка у разі встановлення розміру ПДВ понад 10 тисяч гривень (з 01 січня 2012 року) або, незалежно від розміру ПДВ, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, підлягає обов'язковій реєстрації продавцем товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно до абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України - відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 статті 201 та/або п. 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом 8 п. 201.10. статті 201 ПК України надано право платнику ПДВ звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність з даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У разі виникнення необхідності у покупця товару перевірити факт реєстрації податкової накладної, на підставі якої ним формується податковий кредит, такий платник може отримати відповідну інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 року № 1246.

ПК України в абз. 9 п. 201.10. статті 201 встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що у разі нездійснення продавцем товару реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних покупець (з 01 січня 2012 року на підакцизні товари), покупець для отримання права на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту за вказаною податковою накладною повинен подати скаргу на продавця товару, яка додається до податкової декларації за звітний податковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна від 01 грудня 2014 року № 322 на товар - Насос ВНН 1-12 за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1 на суму 5873,90 в т.ч. ПДВ 978,98 грн., яка виписана ТОВ "Насоселпром", що у правовідносинах з позивачем виступає продавцем товару, не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів подання позивачем заяви із скаргою на ТОВ "Насоселпром" разом з декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року суду надано не було.

Необхідно зазначити, що подання позивачем вказаної заяви із скаргою, не зважаючи на порушення його контрагентом податкового законодавства, стало б підставою для включення в декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року суми кредиту на підставі податкової накладної від 01 грудня 2014 року № 322.

Оскільки п. 198.6 статті 198 ПК прямо передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, а судом встановлено факт порушення позивачем вимог п. 201.10 статті 201 ПК України, підстави для включення до складу податкового кредиту суми, визначеної в даній податковій накладній, у ПАТ "Завод "Південкабель" були відсутні.

Висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних лежить на продавцеві, а не на покупцеві товару, а тому позивач мав право на формування податкового кредиту за вказаною податковою накладною колегія суддів вважає помилковим.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за формою "В-4" №0000064000 від 03.04.2015 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо зменшення Публічному акціонерному товариству "Завод "Південкабель" суми від'ємного значення ПДВ за грудень 2014 р. у розмірі 978,98 грн. є правомірним та відповідає вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про його скасування в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Завод Південкабель" про скасування податкового повідомлення-рішення за формою "В-4" №0000064000 від 03.04.2015 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо зменшення Публічному акціонерному товариству "Завод "Південкабель" суми від'ємного значення ПДВ за грудень 2014 р. у розмірі 978,98 грн., через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. п. 1, 3 ст. 198, ст. 200, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 820/3637/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Завод Південкабель" про скасування податкового повідомлення-рішення за формою "В-4" №0000064000 від 03.04.2015 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо зменшення Публічному акціонерному товариству "Завод "Південкабель" суми від'ємного значення ПДВ за грудень 2014 р. у розмірі 978,98 грн.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 820/3637/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 24.06.2015 р.