Ухвала суду № 45550589, 23.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р.Справа № 820/1945/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/1945/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної екологічної інспекції у Луганській області

про визнання дій неправомірними та стягнення сум і моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Луганській області, в якому просив суд визнати неправомірними дії Державної екологічної інспекції у Луганській області в частині відмови в нарахуванні та виплаті позивачу належних грошових коштів; зобовязати Державну екологічну інспекцію у Луганській області виплатити заборгованість нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за 15 днів відпустки у сумі 2159,62 грн.; зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у сумі 3833,64 грн.; зобов'язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплат у сумі 6085,56 грн.; зобов'язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного простою у сумі 11117,85 грн.; стягнути з відповідача розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивача з 03.01.2012 року прийнято на роботу до Державної екологічної інспекції у Луганській області на посаду головного спеціаліста відділу аналізу і планування інспекційної діяльності, кадрового і документального забезпечення, зв'язків з громадськістю та ЗМІ на підставі наказу №3-о від 03.01.2012, 23.01.2012 переведена на посаду начальника цього ж відділу наказом від 20.01.2012 за №18-о. У зв'язку зі зміною в структурі та штатному розписі 03.12.2012 позивача переведено на посаду головного спеціаліста сектору аналізу і планування інспекційної діяльності, документального забезпечення, звязків з громадськістю та ЗМІ на підставі наказу №208/1-о від 03.12.2012 року. Наказом від 28.11.2014 року за №98-6 позивача було звільнено за угодою сторін відповідно до п.1 КЗпПУ. При звільненні роботодавцем не було виплачена заборгованість по заробітній платі (за час відпустки) у сумі 2159,62 грн, компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки (15 днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років на державній службі за 2014 рік та 11 днів невикористаної частини основної щорічної відпустки) у сумі 3833,64 грн., не оплачено дні вимушеного простою за період у сумі 11117,85 грн та не виплачено заробіток за час затримки виплат. Не виконання відповідачем зобовязань щодо виплати сум завдало моральної шкоди позивачу. На момент звернення до суду відповідачем заборгованість не погашена у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року у справі № 820/1945/15 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення сум і моральної шкоди відмовлено.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, просив суд скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, головний спеціаліст сектору аналізу і планування інспекційної діяльності, документального забезпечення, зв'язків з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 у період з 16.06.2014р. по 03.07.2014р. перебувала у соціальній відпустці (додаткова оплачувана відпустка особі, яка взяла дитину під опіку) за 2014 рік терміном 17 календарних днів згідно наказу від 12.06.2014 року № 83-в. Заробітна плата за час відпустки і 9 (дев'ять) робочих днів виплачена позивачу 16.06.2014 року на картковий рахунок в сумі 2000,00 грн, як заробітну плату за першу половину червня 2014 року і 25.06.2014 року сума 325,01 грн, як заробітна плата за другу половину червня 2014 року. Сума нарахованої відпуски за період з 16.06.2014 року по 03.07.2014 року склала 1768,17 грн: 14 календарних днів за червень 2014 року в сумі 1456,14 грн. та 3 календарних дня за липень в сумі 312,03 грн, про що свідчить звіт до Пенсійного фонду України «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за червень 2014року (а.с.117-118).

У період з 04.07.2014р. по 18.07.2014р. ОСОБА_1 перебувала у додатковій оплачуваній відпустці за вислугу років на державній службі за 2013 рік терміном 15 календарних днів відповідно до наказу від 01.07.2014 р. № 91-в та за графіком відпусток на 2014 рік, затвердженим начальником Державної екологічної інспекції у Луганській області (а.с.105).

Відповідачем у судовому засіданні суду першої інстанції зазначено, що заробітна плата за першу та другу половину липня 2014 року була нарахована, але не виплачена у зв'язку із неприйняттям документів та неможливістю роботи в повному обсязі до управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області у зв'язку із бойовими діями та проведенням антитерористичної операції. Заробітна плата за липень 2014 року була нарахована у листопаді 2014 року, а виплачена у грудні 2014 року у зв'язку із довготривалим процесом надання документів для відкриття карткового рахунку в установі управління АТ «Ощадбанк».

Сума нарахованої відпуски склала 1518,45грн. (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять грн. 45коп.) і розрахована відповідно до Кодексу законів про працю, Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. №504/96-ВР, Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. №108/95-ВР, Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. №100 (далі - Порядок №100).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 розрахунковим періодом для визначення середньої заробітної плати для розрахунку відпускних є 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки.

Сума доходу для розрахунку відпустки ОСОБА_1 з 01.07.2013р. по 30.06.2014р. становить 35936,94 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість грн. 94коп.), кількість календарних днів за цей період за відрахуванням святкових днів становить 355 календарних днів. Згідно пункту 7 Порядку № 100 відпускні розраховуються шляхом ділення сумарного заробітку за розрахунковий період на кількість календарних днів розрахункового періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить: 35936,94 / 355 к.дн. = 101,23грн.

Сума нарахованої відпустки з 04.07.2014р. по 18.07.2014р. становить 101,23*15к.дн.= 1518,45 грн. Сума до видачі за відрахуванням обов'язкових податків із заробітної плати становить 1211,96грн.

За період з 03.01.2014 р. по 28.11.2014 р. кількість днів основної щорічної відпустки позивача склала 27 календарних днів, 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років за 2013 рік, 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років за 2014 рік, 17 календарних днів соціальної відпустки за 2014 рік, з яких було використано:

- 15 календарних днів основної щорічної відпустки з 24.03.2014р. по 08.04.2014р.

(наказ від 18.03.2014р. №41-в);

- 4 календарних дня основної щорічної відпустки з 05.05.2014р. по 08.05.2014р.

(наказ від 29.04.2014р. №67-в);

- 17 календарних днів соціальної відпустки з 16.06.2014р. по 03.07.2014р. (наказ

12.06.2014р. №83-в);

- 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років за 2013

рік з 04.07.2014р. по 18.07.2014р. (наказ від 01.07.2014р. №91-в);

Таким чином, станом на 28.11.2014 рік при звільненні ОСОБА_1 кількість днів невикористаної відпустки становить 23 календарних дня (8 календарних дня невикористаної основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років за 2014 рік).

Сума доходу для розрахунку відпустки позивача з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р. становить 24308,62 грн, кількість календарних днів за цей період за відрахуванням святкових днів становить 355 календарних днів. Відповідно до пункту 7 Порядку № 100 середньоденна заробітна плата становить: 24308,62 / 355 к.дн. = 68.475 грн. Сума компенсації невикористаної відпустки при звільненні становить 68,475 * 23 к. дн. = 1574,93 грн (а.с. 110). Сума до видачі за відрахуванням обов'язкових податків із заробітної плати становить 1233,41грн.

З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата за липень, тобто за час відпустки позивача, та сума компенсації за час невикористаної відпустки при звільненні була виплачена позивачу шляхом нарахування коштів на картковий рахунок № 26254520986598 у сумі 1211,96 грн та 1233,41 грн відповідно, що підтверджено наявними в матеріалах справи зведеними відомостями сум для зарахування на картрахунки за липень та листопад 2014 року (а.с.113-114). Факт отримання зазначених коштів позивачем підтверджується та не заперечується.

Крім того, відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (стаття 113 КЗпП). Разом з тим неможливість повернення працівника на підприємство, яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, не може вважатися простоєм простоєм.

Така позиція узгоджується з позицією Міністерства соціальної політики України викладеною у листах від 08.07.2014 №7302/0/14-14/13 та від 11.08.2014 №8946/0/14-14/13 з метою недопущення порушення бюджетного та трудового законодавства

Також згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивачем не надано доказів нанесення йому відповідачем моральної шкоди.

Враховуючи вище викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/1945/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 25.06.2015 р.