Ухвала суду № 45550349, 15.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Справа № 876/12271/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

від позивача Ковалець Л.П.

від відповідача Слесарчук Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 803/1914/13-а за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби про визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В :

Державна судова адміністрація України звернулася з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні №37552342 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680 грн.; скасування постанови про накладення штрафу ВП №37552342 від 21.08.2013 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника. Як вбачається з постанови про накладення штрафу та вимоги старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Кушнір Л.В. від 30.07.2013 року №768/6, строк виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року у справі № 2-а/0370/1198/11 був встановлений державним виконавцем до 05.08.2013 року. У той же час зазначена вимога від 30.07.2013 року №768/6 до позивача надійшла лише 05.08.2013, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції. Позивач зазначає, що він був позбавлений можливості виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк - до 05.08.2013 року, а тому й накладення на нього штрафу за порушення строку виконання рішення, встановленого вимогою від 30.07.2013 року № 768/6 є необґрунтованим.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 803/1914/13-а адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні №37552342 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680 грн. Визнано незаконною та скасовано постанову про накладення штрафу ВП №37552342 від 21.08.2013 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Державна виконавча служба Україна подала апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таку скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує.

Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Матеріалами справи доведено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. 12.04.2013 року було відкрито виконавче провадження №37552342 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а/0370/1198/11 виданого Волинським окружним адміністративним судом 11.10.2012 року, яким було зобов'язано Державну судову адміністрацію України розглянути звернення ОСОБА_4 від 23.03.2011 року та прийняти щодо цього звернення обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, станом на 30.07.2013 року рішення суду виконано не було. Також судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. було направлено на адресу позивача вимогу №768/6, якою зобов'язано позивача виконати рішення суду до 05.08.2013 року. Вказана вимога була отримана позивачем 05.08.2013 року.

Частинами 1, 2 та 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наданий державним виконавцем строк був явно недостатнім для виконання вимог державного виконавця, що унеможливило їх виконання позивачем у вказаний строк.

Частиною 1 статті 12 Закону передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, надавши позивачу необґрунтовано короткий строк, відповідач позбавив позивача можливості скористатись правами наданими йому Законом, що істотно вплинуло на охоронювані Законом права позивача як учасника виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 803/1914/13-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.