Ухвала суду № 45549750, 23.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року справа №805/1772/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по адміністративній справі №805/1772/15-а за позовом ОСОБА_3 до Слідчого СВ Димитровського Міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з цим позовом, в я кому просив визнати неправомірними дії відповідача по огляду місця події та збирання доказів, що відбулись 05.03.2015 року по кримінальному провадженню №12015050490000292 від 06.03.2015 року до відкриття кримінального провадження та внесення відомостей в ЄРДР;

визнати неправомірними дії відповідача по втручанню в сімейне особисте і життя позивача, збиранню, поширенню зібраної особистої, сімейної та приватної інформації про позивача без його згоди; використання інформації не для виконання завдань кримінального провадження;

визнати неправомірними дії відповідача по визнанню доказів, на підставі яких викладена інформація у постанові про закриття кримінального провадження без попереднього дослідження цих доказів судом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Слідчого СВ Димитровського Міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування зазначив, що висновки суду першої інстанції в ухвалі порушують права позивача, визначені ст.55 Конституції України. Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги практику Верховного суду України, відповідно до якої оскільки КПК України не передбачає можливості розгляду в порядку кримінального судочинства спорів про бездіяльність субєктів владних повноважень, то такі спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглядаючи справу в межах апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, котрий здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з позову про визнання дій посадової особи неправомірними, ОСОБА_3 фактично оскаржуються дії слідчого, що, відповідно п. 5.1 гл. V Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2012 року № 686, має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями в кримінальному провадженні, а, відповідно, здійснює свою діяльність зокрема в межах кримінальної справи.

На підставі ч.1 ст.1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.1 ст.24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.

Отже, кримінальне судочинство це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

У звязку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обовязковості дотримання вимог частини третьої статті другої Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.

Отже, повноваження слідчого за цією справою регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що з урахуванням предмету позову виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

На підставі п.2 ч.2 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження по адміністративній справі прийнята з дотриманням процесуального законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі ст.ст.87,94, 98, 187, 206 КАС України підлягає стягненню з ОСОБА_3 до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 60,90 грн.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по адміністративній справі №805/1772/15-а залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по адміністративній справі №805/1772/15-а залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) гривень 90 копійок. (отримувач коштів Краматор.УК/м Краматорськ/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944338; банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій обл.; код банку отримувача (МФО) 834016; рахунок отримувача 31211206781059; код класифікації бюджету 22030001; призначення платежу судовий збір, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, Донецькій апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 34511611).

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді Д.В.Ляшенко

ОСОБА_5