Ухвала суду № 45549663, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/16548/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі №804/16548/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ТОВ «Аукро Україна» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним (скасувати) податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 року №0001672202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року позовні вимоги задоволені.

З постановою суду першої інстанції не погодилась ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом неповно з'ясовано обставини, порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказував, що у ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення підпунктів 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.4 ст.138, п.150.1 ст.150 ПК України завищено валові витрати за 2013 рік на загальну суму 63601780 грн. за рахунок віднесення до їх складу сум витрат на рекламні послуги з популяризації власного web-сайту, ТОВ «Аукро Україна» віднесено рекламні, маркетингові та інформаційні послуги від інших Інтернет-провайдерів до інших витрат (рядок 06 декларації з податку на прибуток), апелянт вважав, що позивач самостійно повинен нести витрати, пов'язані з популяризацією власного web-сайту, оскільки від розміщення на ньому оголошень та реклами отримує доходи, тобто дані витрати є загальновиробничими, які відносять на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що послуги з просування сайта по своїй суті є послугами маркетингу. Суд першої інстанції вказав, що склад доходів і витрат та порядок їх визнання при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств регламентується розділом III Податкового кодексу, відповідно до положень абзацу «г» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, згідно якого до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг). Суд врахував, що віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідає також чинній позиції Міністерства доходів і зборів України, встановленій в листі ДПС України від 08.09.2011 року №16504/6/15-1415 та в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 року №123. Суд погодився з твердженням позивача про те, що укладаючи договори з контрагентами з надання рекламних послуг, організації рекламних та піар кампаній з метою реклами інтернет - аукціону aukro.ua., послуг з виготовлення та розміщення рекламних матеріалів в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України, в засобах масової інформації та на радіо, послуг з розповсюдження, розміщення та показу реклами позивача на веб-сайтах у вигляді банерів, позивач вважав, що таким чином буде оптимізовано його діяльність, оскільки контрагенти мали спеціалізований персонал, напрацьовані зв'язки та могли забезпечити належний рівень якості рекламних та маркетингових послуг. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано необхідні первинні документи, які підтверджують суми витрат, задекларованих у складі витрат на збут за результатами 2013 року. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не ставилось під сумнів реальність надання рекламних та маркетингових послуг, відповідач лише наполягав на необхідність їх декларування у складі собівартості, а не у складі витрат на збут.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з 27.03.2014 року по 08.04.2014 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аукро Україна» з питань правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 15.04.2014 року було складено акт №822/2204/36295991. Перевіркою встановлено, що в порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.4 ст.138, п.150.1 ст.150 ПК України ТОВ «Аукро Україна» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік у сумі 63601780 грн. На підставі акту перевірки 05.05.2014 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0001672202, згідно з яким ТОВ «Аукро Україна» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 63601780 грн.

У ході перевірки було встановлено, що фактичним видом діяльності позивача є надання послуг фізичним та юридичним особам з придбання та продажу товарів через інтернет - аукціони на сайті aukro.ua., який є власністю ТОВ «Аукро Україна» шляхом укладання угоди, текст якої розміщений на сайті.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Аукро Україна» у періоді, який перевірявся отримувало значні обсяги рекламних, маркетингових та інформаційних послуг від інших інтернет-провайдерів, предметом яких було розміщення рекламних матеріалів ТОВ «Аукро Україна» (замовника) з метою забезпечення популяризації та рекламування товарів та послуг, які замовник виробляє або надає в процесі своєї господарської діяльності на різноманітних інформаційних ресурсах, а також рекламних послуг щодо привертання уваги до оголошень інших фізичних або юридичних осіб про продаж їх товару.

В акті перевірки вказано, що позивачем на перевірку були надані акти прийому-здачі наданих послуг з копіями рекламних матеріалів, розміщених на сайтах інших інтернет-провайдерів, згідно яких здійснюється реклама товару з ціновою політикою, який розміщений для продажу на сайті aukro.ua. Відповідач вказував, що ТОВ «Аукро Україна» не було надано документи, які підтверджували зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю позивача, а саме: висновки, звіти, розрахунки, аналітичні таблиці, відповідач вважав, що значні витрати позивача на рекламні та маркетингові послуги є неоправданими, оскільки, у останнього великий штат фахівців у сфері комп'ютерних та інформаційних технологій.

Відповідач вважав, що рекламні послуги є загальновиробничими витратами, які відносяться на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг ТОВ «Аукро Україна», оскільки, позивач виступає лише посередником при наданні послуг з розміщення товарів для придбання - продажу на сайті aukro.ua., послуги є безкоштовними, за виключенням опцій, замовлення яких здійснюється продавцем при розміщенні товару на продаж або при продажі цього товару, отримання рекламних послуг ТОВ «Аукро Україна» не призводить до зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу, угоди не передбачають умову надання ТОВ «Аукро Україна» рекламних послуг розміщеного для продажу товару на сайтах інших інтернет-провайдерів. Відповідач вважав, що здійснюючи господарську діяльність позивач повинен самостійно нести витрати, пов'язані з популяризацією власного веб-сайту, оскільки від розміщення на ньому оголошень та реклами ТОВ «Аукро Україна» отримує доходи. Відповідач прийшов до висновку про те, що операції з придбання рекламних, маркетингових та інших послуг, які отримані у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, при безпосередньому зв'язку з господарською діяльністю повинні відображатися на рахунку 90 «Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг)», а не у складі валових витратна рахунку 92 «Адміністративні витрати»).

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що ТОВ «Аукро Україна» входить до складу світового медіа-холдингу Naspers, основною сферою діяльності якого є надання послуг у сфері цифрового телебачення, преси та електронної комерції. Основними видами діяльності позивача є рекламна діяльність та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечував того, що ТОВ «Аукро Україна» одержувало згідно договорів з іншими контрагентами різного виду рекламні послуги, у тому числі, організації рекламних та піар кампаній з метою реклами інтернет - аукціону aukro.ua., послуг з виготовлення та розміщення рекламних матеріалів в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України, в засобах масової інформації та на радіо, послуг з розповсюдження, розміщення та показу реклами позивача на веб-сайтах у вигляді банерів а, також, маркетингові послуги, тобто послуги з просування сайта.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані договори позивач укладав на свій розсуд з підприємствами, які спеціалізуються у відповідній сфері, вважаючи, що таким чином буде оптимізовано його діяльність, контрагенти здатні забезпечити належний рівень якості рекламних та маркетингових послуг. На підтвердження правомірності здійснення рекламних та маркетингових витрат позивачем було надано акти виконаних робіт/наданих послуг з додатками, податкові накладні, платіжні доручення, звіти про виконані роботи, надані послуги з копіями рекламних матеріалів, ефірні довідки.

Склад доходів і витрат та порядок їх визнання при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств регламентується розділом III ПК України, відповідно до положень абзацу «г» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 якого до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 26.02.2014 року №4132/5/99-19-03-02-16 витрати на просування сайта, який використовується у господарській діяльності платника податку, а також витрати на контекстну рекламу, рекламу в соціальних мережах тощо, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю такого платника податку, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток у складі витрат на збут на підставі первинних документів, складених з деталізацією змісту господарської діяльності. Такої позиції дотримувалась Державна податкова служба України, які вона виклала у листі від 08.09.2011 року №165504/6/15-1415 та в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України від 15.02.2012 року за №123.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що податковий орган не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі №804/16548/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук