Постанова № 4554936, 27.05.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

27 травня 2009 р.                                                                                    Справа № 2-а-1327/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі:                                                                   головуючого –судді Сапальової Т.В.

  при секретарі Балан М.А.

за участю:

представників позивача – Романюк К.О., Колєснікова А.В.,

представників відповідача  –Македонського О.В., Парандюк О.В., Лукашика О.В.,

представника 3-ї особи  - Іскри С.М.,

прокурора  Гембери С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовами товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Альянс”та приватного підприємства “Екатерина”до Вінницької митниці, 3 –особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області, за участю прокурора,  про визнання протиправними та скасування карток відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску транспортних засобів ТОВ “Авто-Альянс”№№ 000201 від 16.09.2008 р., 000231 від 22.09.2008 р., 000373 від 16.10.2008 р., 000238 від 23.09.2008 р., 000383 від 20.10.2008 р., 000204 від 17.09.2008 р., 000208 від 17.09.2008 р., 000206 від 17.09.2008 р., 000209 від 17.09.2008 р.,  000239 від 23.09.2008 р., 000385 від 20.10.2008 р., 000374 від 16.10.2008 р., 000384 від 20.10.2008 р., 000325 від 10.10.2008 р., 000420 від 24.10.2008 р., 000426 від 27.10.2008 р., 000234 від 22.09.2008 р. та про визнання протиправними та скасування карток відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску транспортних засобів  ПП “Екатерина”№№ 000417 від 23.10.2008 р., 000440 від 30.10.2008 р., 000247 від 25.09.2008 р., 000244 від 24.09.2008 р., 000195 від 11.09.2008 р., №123 від 11.09.2008 р., №№ 000188 від 11.09.2008 р., 000255 від 22.09.2008 р., 00023 від 22.09.2008 р., 000212 від 18.09.2008 р., 000220 від 22.09.2008 р., № 140 від 23.10.2008 р., №000216 від 19.09.2008 р., №48 від 11.09.2008 р., №№000192 від 11.09.2008 р., 000203 від 17.09.2008 р., 000296 від 03.10.2008 р., 000218 від 22.09.2008 р., 000223 від 22.09.2008 р., 000421 від 27.10.2008 р., 000243 від 24.09.2008 р., 000255 від 29.09.2008 р., 000236 від 23.09.2008 р., 000229 від 22.09.2008 р., 000248 від 25.09.2008 р., 000210 від 18.09.2008 р., 000202 від 16.09.2008 р., 000207 від 17.09.2008 р., 000205 від 17.09.2008 р., 000224 від 22.09.2008 р., 000241 від 24.09.2008 р., 000386 від 20.10.2008 р.;  №47 від 11.09.2008 р.; №№ 000228 від 22.09.2008 р., 000315 від 07.10.2008 р., 000237 від 23.09.2008 р.. 000232 від 22.09.2008 р., 000214 від 19.09.2008 р., 000215 від 19.09.2008 р., 000211 від 18.09.2008 р., 000387 від 20.10.2008 р., 000213 від 18.09.2008 р.. 000411 від 23.10.2008 р., 000413 від 23.10.2008 р., 000412 від 23.10.2008 р., 000404 від 22.10.2008 р., 000198 від 12.09.2008 р., 000242 від 24.09.2008 р., 000336 від 13.10.2008 р., 000189 від 11.09.2008 р., 000254 від 29.09.2008 р., 000190 від 11.09.2008 р., 000337 від 13.10.2008 р., 000335 від 13.10.2008 р., 000240 від 23.09.2008 р., 000235 від 23.09.2008 р., 000250 від 25.09.2008 р., 000196 від 11.09.2008 р., 000191 від 11.09.2008 р., 000418 від 23.10.2008 р.. 000399 від 21.10.2008 р., 000249 від 25.09.2008 р.. 000222 від 22.09.2008 р., 000227 від 22.09.2008 р., 000187 від 11.09.2008 р., 000487 від 26.11.2008 р., 000230 від 22.09.2008 р., 000221 від 22.09.2008 р., 000226 від 22.09.2008 р., 000451 від 05.11.2008 р., 000403 від 22.10.2008 р., 000308 від 06.10.2008 р., 000425 від 27.10.2008 р., 000378 від 17.10.2008 р., 000178 від 08.09.2008 р., 000175 від 09.09.2008 р., 000168 від 05.09.2008 р., 000174 від 09.09.2008 р., 000176 від 09.09.2008 р., 000182 від 09.09.2008 р., 000377 від 17.10.2008 р., 000382 від 17.10.2008 р., 000163 від 02.09.2008 р., 000309 від 06.10.2008 р., 000164 від 03.09.2008 р., 000360 від 17.10.2008 р., 000434 від 28.10.2008 р., 000173 від 05.09.2008 р., 000359 від 14.10.2008 р., 000450 від 05.11.2008 р.; визнання протиправними та скасування рішень Вінницької митниці про визначення митної вартості товарів ТОВ “Авто-Альянс”№№ 186 від 18.09.2008 р., 276 від 16.10.2008 р, 275 від 16.10.2008 р., 176 від 17.09.2008 р., 175 від 17.09.2008 р., 174 від 17.09.2008 р., 180 від 17.09.2008 р., 190 від 18.09.2008 р., 253 від 09.10.2008 р., 274 від 15.10.2008 р.; скасування рішення Вінницької митниці про визначення митної вартості товарів №207 від 19.09.2008 р. та  ПП “Екатерина”№№ 194 від 19.09.2008 р., 197 від 19.09.2008 р., 193 від 19.09.2008 р., 216 від 23.09.2008 р., 185 від 18.09.2008 р., 213 від 19.09.2008 р., 229 від 26.09.2008 р., 181 від 17.09.2008 р., 205 від 19.09.2008 р., 203 від 19.09.2008 р., 242 від 03.10.2008 р., 199 від 19.09.2008 р., 277 від 16.10.2008 р., 204 від 19.09.2008 р., 178 від 17.09.2008 р., 284 від 17.10.2008 р., 177 від 17.09.2008 р., 173 від 17.09.2008 р., 192 від 19.09.2008 р., 179 від 17.09.2008 р., 212 від 22.09.2008 р., 208 від 19.09.2008 р., 272 від 15.10.2008 р., 201 від 19.09.2008 р.; скасування рішення Вінницької митниці про визначення митної вартості товарів №№ 137 від 23.10.2008 р., 102 від 2.09.2008 р., 138 від 23.10.2008 р., 195 від 19.09.2008 р., 202 від 19.09.2008 р., 206 від 19.09.2008 р., 191 від 18.09.2008 р., 152 від 05.09.2008 р., 200 від 19.09.2008 р., 188 від 18.09.2008 р., 183 від 17.09.2008 р., 182 від 17.09.2008 р., 211 від 22.09.2008 р., 189 від 18.09.2008 р.; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість,

 ВСТАНОВИВ :

первинно до суду звернулися товариство з обмеженою відповідальністю “Авто-Альянс”та приватне підприємство “Екатерина”з позовами до Вінницької митниці та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області з вищезазначеними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 19.05.2009 р. за клопотанням відповідача справи за позовами позивачів об’єднано в одне провадження з метою процесуальної економії, оскільки доводи сторін виявилися тотожними, а до спірних правовідносин застосовується одне законодавство   (а.с.213-214, т.с.2).

Позовні вимоги з урахуванням клопотань про їх уточнення (а.с.204-205 т.с.8) мотивовані тим, що Вінницькою митницею неправомірно відмовлено у прийнятті первинно поданих  декларантами –ТОВ “Авто-Альянс”та ПП “Екатерина” митних декларацій та у зв’язку з  відмовою при  митному оформленні транспортних засобів у застосуванні ввізного мита за пільговою ставкою 10%, а також визначенні митної вартості в більшому, ніж підтверджується поданими декларантами документами розмірі. Позивачі вважають прийняті Вінницькою митницею рішення необґрунтованими, просять їх скасувати та стягнути з Державного бюджету надмірно сплачене ввізне мито та податок на додану вартість у розмірі: на користь ТОВ “Авто-Альянс”54946,03 грн. та 110672,26 грн., на користь ПП “Екатерина” - 304984,41 грн. та 401796,86 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити. Надали  додаткові письмові пояснення до позовних заяв (а.с.161-179 т.с.2, а.с.1-51 т.с.8), на які посилалися в судовому засіданні в обґрунтування поданих позовів.  Представники позивачів пояснили суду, що подали всі необхідні документи для визначення країни походження товару, зокрема, декларації про походження товару, а згодом витребувані митним органом сертифікати про походження товару, подання яких при встановлені ставки ввізного мита враховано не було. Таким чином, декларанти, маючи право на застосування 10% ставки при визначенні ввізного мита, підтверджене відповідними документами,   при митному оформленні сплатили ввізне мито за ставкою 20%. Також підставою для звернення до суду з вищезазначеними позовними вимогами позивачі зазначають необґрунтоване з боку митного органу завищення митної вартості товарів, встановленої у відповідних рішеннях, які також просили визнати протиправними та скасувати.

Щодо визначення митної вартості товарів представники позивачів пояснили, що враховували вартість автомобілів, встановлену згідно з висновками автотоварознавчого дослідження, та вартість їх транспортування. При проведенні митного оформлення митний орган, не погоджуючись з даними поданих декларацій, визначив митну вартість товарів у відповідних рішеннях, що згідно з розрахунками позивачів  призвело до надмірної сплати ввізного мита та податку на додану вартість. Щодо надання додаткових документів представники позивачів зазначили, що виконання вимог митного органу вимагало додаткових зусиль та часу, що унеможливило б включення товарів в обіг. Крім того, позивачі вважають, що згідно з чинним законодавством України поданих митному органу документів достатньо для підтвердження сумнівів, які в нього виникли під час проведення митного оформлення.

 Відповідач не погодився з заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с.1-12, 210-212 т.с.2, а.с.41-79 т.с.7). Зазначив, що всі дії посадових осіб митного органу вчинено у чіткій відповідності до вимог Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження від 20.12.2006р. № 1766. Окрім того, звернув увагу суду на той факт, що дії митниці відносно видачі карток відмови позивачами не оскаржувались, останні самостійно заявили митному органу відомості щодо митної вартості товарів при поданні митних декларацій. Представники митного органу пояснили суду, що декларантам було надано можливість подати додаткові документи, необхідні для підтвердження зазначених в митних деклараціях відомостей, від чого останні відмовилися. Щодо визначення митної вартості представники відповідача суду пояснили, що в обох випадках був застосований 6 резервний метод визначення митної вартості: в 1- му випадку декларант та митний орган дійшли згоди в результаті проведення консультацій, в 2-му –відповідач обґрунтовано застосував 6 резервний метод визначення митної вартості, оскільки щодо застосування попередніх 5  підстав не встановлено. Крім того, митний орган, зважаючи на подані декларантами документами, та керуючись інформацією бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, а також міжнародними довідниками hwackeliste”, дійшов висновку про суттєве заниження декларантами вартості товару, що підлягав розмитненню за процедурами, встановленими Митним кодексом України, та підзаконними нормативно-правовими актами, якими керуються митні органи.

Щодо винесених рішень про визнання країни походження невідомою представники відповідача пояснили, що для застосування ставки 10% при визначенні розміру ввізного мита у митного органу не було підстав, оскільки і з поданих декларантами документів не було можливості встановити країну походження.

Щодо поданих позивачами розрахунків представники відповідача зазначили, що останні є необґрунтованими, оскільки підстав для стягнення з Державного бюджету митного збору немає у зв’язку з тим, що позивачі його не сплачували при митному оформленні через його скасування. В іншій частині Відповідач також не визнає розрахунки, оскільки при їх обчисленні позивачі користувалися необґрунтовано визначеним розміром митної вартості товарів.    

В судовому засіданні представники відповідача підтримали в повному обсязі подані заперечення та в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Ухвалою суду від 27.03.2009 р. Головне управління державного казначейства у Вінницькій області залучене до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (а.с.9-11 т.с.7)

Представник третьої особи в судовому засіданні позов не визнав та в цілому погодився з тим, що Вінницькою митницею не було допущено порушень прав та законних інтересів позивачів.

На підставі  ч. 2 ст. 60 КАС України у справу вступив прокурор. В судовому засіданні підтримав заперечення відповідача та доводи третьої особи, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі контрактів № 2/41 від 01.10.2007 р. та №0111/07-1-1 від 01.10.2007 р. з німецькою фірмою “Петер Дерксен”(а.с.209-212, 215-218 т.с.8) позивачі придбали автомобілі іноземного виробництва загальною кількістю 79 шт. за цінами, вказаними у комерційних рахунках (інвойсах).

Судом встановлено, що первинно з метою проведення митного оформлення даного товару  декларантами –ТОВ “Авто-Альянс”і ПП “Екатерина”Вінницькій митниці були надані вантажно-митні декларації, декларації визначення митної вартості, де заявлено митну вартість з урахуванням витрат на транспортування відповідно по ТОВ “Авто-Альянс”677355,00 грн.  та по ПП “Екатерина”2746630,64 грн., а також комерційні рахунки (інвойси) із зазначенням країни –виробника та походження, висновки автотоварознавчого дослідження.

Маючи сумніви у заявленій митній вартості, керуючись чинним законодавством щодо  декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, і визначення країни походження товару, та подання відомостей для їх підтвердження, митним органом запропоновано декларантам –ТОВ “Авто-Альянс”і ПП “Екатерина”надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості та країни походження товару, внаслідок чого Вінницькою митницею видані оскаржувані картки відмови.

Позивачами на вимогу митного органу подані сертифікати відповідності, видані державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, копії сертифікатів, виданих Німецькою торгово-промисловою палатою.

Посилаючись на ту обставину, що декларантами надані не всі витребувані документи, відділом контролю митної вартості та номенклатури з подальшим аналізом митної вартості товарів, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби, винесені рішення про визначення митної вартості, згідно з якими загальна визначена митна вартість товару позивачів склала по ТОВ “Авто-Альянс”821561,22 грн., по ПП “Екатерина”3321209,22 грн.  При цьому, до уваги було взято митне оформлення по первинно поданих декларантами ВМД.

Крім того, як вбачається  з пояснень сторін та оглянутих в судовому засіданні документів та матеріалів, митним органом при встановленні ставки ввізного мита не були враховані додаткові документи, подані декларантами для визначення країни походження товару.

У зв’язку з зазначеним декларантам було відмовлено у митному оформленні транспортних засобів за пільговою ставкою ввізного мита у розмірі 10% у зв’язку з ненаданням всіх витребуваних документів, їх неадекватністю та недостовірністю, і визначено розмір ввізного мита, виходячи із встановленої митним органом  шляхом застосування 6 резервного методу та проведення спільних консультацій митної вартості.

В судовому засіданні були досліджені подані сторонами письмові докази, на які представники сторін посилалися в обґрунтування позицій по спору.

Перевіряючи дані дії митного органу на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  погоджується з твердженням позивачів про їх протиправність з огляду на наступне.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 273 МК. Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком  декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766.

Відповідно до статті 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом подаються документи, передбачені пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766., зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Крім зазначених документів за вимогою митного органу можуть надаватися і інші документи, зазначені в пункті 11 Порядку.

Відповідно до згаданої норми, посадова особа митного органу у графі "Для відміток  митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

З пояснень представників сторін та наявних у справі доказів судом встановлено, що позивачами  для підтвердження митної вартості товару при його розмитненні були надано всі наявні у них докази.

Окрім того, посадовою особою митного органу у графі декларації митної вартості "Для відміток митниці" зобов’язано позивачів надати наступні додаткові документи, підтверджуючі митну вартість:

- прайс-листи фірми-виробника товару;

- копію ВМД країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- калькуляцію фірми-виробника товару;

- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару.

Згідно з пунктом 13 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, декларант  зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

На виконання даних вимог декларантами –ТОВ “Авто-Альянс”і ПП “Екатерина”подані наведені вище витребувані документи, які, як вбачається з пояснень відповідача, не були прийнятті до уваги митним органом.

З’ясовуючи підстави неподання декларантами таких документів як калькуляція фірми виробника товару, судом встановлено, що вони є поважними, оскільки калькуляція фірми - виробника відносно товару, що підлягає розмитненню, є інформацією закритого типу, так як визначає собівартість всіх складових виробленої продукції і покупцям не видається. З наведеним погодились і представники митниці в судовому засіданні.

У відповідності до пункту 14 Порядку якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 МК.

Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:

- метод оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

- метод оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2);

- метод оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

- метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);

- метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);

- резервний метод (метод 6).

Відповідно до частин другої - п’ятої статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Як свідчать матеріали справи, декларанти при митному оформлені товару застосували саме метод 6 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України. При цьому декларанти правомірно застосували 6 резервний метод, оскільки вартість автомобілів знайшла своє підтвердження  в експертних висновках автотоварознавчих досліджень про зазначення ціни даних транспортних засобів з урахуванням витрат на транспортування.

Суд враховує, що згідно з вимогами чинного законодавства декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування методів 2-6, передбачених ст.ст. 268-273 МК України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантами подаються документи, передбачені п.п. 7, 8 Порядку №1766, які підтверджують витрати, визначені у ст. 267 МК України. Згідно з Порядком №1766 перелік таких документів не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати й інші докази, які підтверджують вартість товару.

Оцінюючи доводи сторін, зокрема щодо достовірності даних висновків авто товарознавчого дослідження та застосованих митним органом актів митного огляду суд бере до уваги наступне.

При визначенні вартості товару спеціалістом використовувались Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджена Мін’юстом України, Національний стандарт  №1. Загальні принципи оцінки майна та майнових прав, затверджений Кабінетом Міністрів України, міжнародні довідники, а також рекомендований Методикою   товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів програмний комплекс DAT II –Російська версія”. При цьому, з оглянутих судом  висновків авто товарознавчого дослідження транспортного засобу встановлено, що експертом перевірявся та  брався до уваги його технічний стан, додаткове обладнання та наявність пошкоджень, оскільки ТЗ були у вжитку.

Оцінюючи обґрунтованість застосування митним органом відомостей з  бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, суд враховує, що така інформація носить загальний характер, а не несе в собі детальний опис та технічні характеристики транспортних засобів з урахуванням їх зносу та додаткового обладнання. Враховуючи встановлені висновком автотоварознавчого дослідження   переваги та недоліки товару, що базувалося на проведенні технічного огляду, суд вважає, що дані, якими керувався митний орган, не є об’єктивними по відношенню до висновку експерту.

При цьому суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вважає, що зауваження представника відповідача щодо висновків автотоварознавчого   дослідження нічим не підтверджується, крім усних доводів відповідача.

Таким чином суд дійшов висновку, що  позивачі –декларанти  надали митному органу достатньо доказів, що підтверджують заявлену у декларації митну вартість, а відтак визначення відповідачем митної вартості без врахування такого джерела інформації не можна вважати обґрунтованим та неупередженим.

Щодо застосування митним органом 6 резервного методу при самостійному визначенні митної вартості товарів представник відповідача пояснила, що метод 1 не прийнятий до застосування, оскільки у митного органу є довідкова інформація про ціни на товар, метод 2 неприйнятий для застосування через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, метод 3 неприйнятий через відсутність інформації про подібні товари, метод 4 неприйнятий через відсутність основи для віднімання вартості, метод 5 неприйнятий через відсутність основи для додавання вартості. Частиною 5 ст.266 МК України (в редакції, що діяла на момент існування правовідносин) передбачено, що кожний наступний метод застосовується послідовно, якщо основний метод не може бути використаний.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митний орган безпідставно не врахував надані декларантом докази в підтвердження розміру митної вартості, визначеної декларантом, як і митним органом, за 6 резервним методом.

Оцінюючи правомірність доводів відповідача щодо неможливості визначення країни походження товарів, суд вважає необґрунтованим відхилення митним органом поданих декларантами доказів на підтвердження країни походження товарів. Оскільки, що не заперечується поясненнями представників відповідача, з поданих декларантами сертифікатів походження  встановлено, що товари походять з країн, щодо яких при визначенні ставки ввізного мита застосовуються встановлені Законом України “Про Єдиний митний тариф”тарифні преференції у розмірі 10%.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення Вінницької митниці про визначення митної вартості товару та картки відмови суд вважає протиправними, у зв’язку з чим їх слід скасувати.

Окрім того суд вважає за необхідним зазначити, що Вінницькою митницею були винесені картки відмови в прийнятті митних декларацій,  за умов яких проведення митного оформлення товару могло мати місце лише в разі виконання умов вищезгаданих рішень. 

Необхідність подальшого збуту придбаних транспортних засобів підприємствами, зумовила позивачів здійснити їх митне оформлення за новими вантажно-митними деклараціями, із зазначенням тієї митної вартості товару, на якій наполягав митний орган. А тому такі дії позивачів суд не може розцінювати як власне виправлення помилки чи підтвердження протиправності попередніх заходів по наданню недостовірних даних митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного, заперечення відповідача щодо неоскарження декларантом дій митниці по винесені карток відмови та правомірність самостійного обрахування митної вартості товару із застосуванням  резервного методу не заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому чи іншому захисту, є диспозитивним правом позивача. І проведення розмитнення придбаного позивачем товару на підставі нової вантажно-митної декларації з врахуванням рішення митного органу про визначення митної вартості виходячи зі змісту п. 17 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766, не позбавляє декларанта на оскарження такого рішення про визначення митної вартості в судовому порядку, що і було  здійснено позивачем.

Визначаючись щодо поданих позивачами розрахунків суми надмірно сплачених митних платежів, в т.ч. ввізного мита та податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні при дослідженні поданих позивачами розрахунків судом встановлено, що відповідач підтвердив та не заперечує розміру сплачених декларантами ввізного мита та податку на додану вартість, вказаних у ВМД, за якими було здійснено митне оформлення товарів.

Разом з тим, перевіривши заявлені до стягнення позивачами суми, суд встановив, що останні безпідставно визначили їх у розмірі по ТОВ “Авто-Альянс”54946,03 грн. та 110672,26 грн., а по ПП “Екатерина” - 304984,41 грн. та 401796,86 грн.

Зазначене підтверджується наступним.

Здійснюючи розмитнення придбаних транспортних засобів декларанта –ТОВ “Авто-Альянс”за визначеною митницею митною вартістю в 821561,22 грн., ТОВ “Авто-Альянс”сплачено мита та податку на додану вартість до бюджету в сумі 329722,86 грн. (137102,16 грн. мито та 191732,67 грн. ПДВ).

В той же час, при обґрунтованому  застосуванні методів визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну, основою повинна бути ціна, визначена експертом, що складає 677355,00 грн. Мито та податок на додану вартість із цієї суми мали б складати 216753,60 грн. (67735,50 грн. мито та 149018,10 грн. ПДВ). Таким чином переплата складає 110672,26 грн.,  які підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача (а.с.214 т.с.8).

Здійснюючи розмитнення придбаних транспортних засобів декларанта –ПП “Екатерина”за визначеною митницею митною вартістю в 3321209,22 грн., ПП “Екатерина”сплачено мита та податку на додану вартість до бюджету в сумі 1429878,05 грн. (637105,11 грн. мито та 790235,39 грн. ПДВ).

В той же час, при обґрунтованому застосуванні методів визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну, основою повинна бути ціна, визначена експертом, що складає 2746306,40 грн. Мито та податок на додану вартість із цією суми мали б складати 878818,05 грн. (274630,64 грн. мито та 604187,41 грн. ПДВ). Таким чином переплата складає 401796,86 грн., які підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача (а.с.207-208 т.с.8).

Що стосуються стягнення суми 54946,03 грн. на користь ТОВ “Авто-Альянс”та 304984,41 грн. на користь  ПП “Екатерина”, суд встановив, що в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки визначені позивачами, виходячи з розміру  митної  вартості, встановленої митним органом, яка позивачами оспорюється, що суперечить доводам позовних заяв.

Оцінюючи позовні вимоги на предмет їх обгрунтованості, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а саме правомірним є позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування карток відмови та рішень про визначення митної вартості та стягнення на користь позивачів ТОВ “Авто-Альянс”надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість у сумі  110672,26 грн. та на користь  ПП “Екатерина”надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість у сумі  401796,86 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити у зв’язку з необгрунтовано визначеними позивачами сумами, які стягненню не підлягають.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 122,  128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску транспортних засобів ТОВ “Авто-Альянс”№№ 000201 від 16.09.2008 р., 000231 від 22.09.2008 р., 000373 від 16.10.2008 р., 000238 від 23.09.2008 р., 000383 від 20.10.2008 р., 000204 від 17.09.2008 р., 000208 від 17.09.2008 р., 000206 від 17.09.2008 р., 000209 від 17.09.2008 р.,  000239 від 23.09.2008 р., 000385 від 20.10.2008 р., 000374 від 16.10.2008 р., 000384 від 20.10.2008 р., 000325 від 10.10.2008 р., 000420 від 24.10.2008 р., 000426 від 27.10.2008 р., 000234 від 22.09.2008 р.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про визначення митної вартості товарів ТОВ “Авто-Альянс”№№ 186 від 18.09.2008 р., 276 від 16.10.2008 р, 275 від 16.10.2008 р., 176 від 17.09.2008 р., 175 від 17.09.2008 р., 174 від 17.09.2008 р., 180 від 17.09.2008 р., 190 від 18.09.2008 р., 253 від 09.10.2008 р., 274 від 15.10.2008 р., 207 від 19.09.2008 р.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску транспортних засобів ПП “Екатерина”№№ 000417 від 23.10.2008 р., 000440 від 30.10.2008 р., 000247 від 25.09.2008 р., 000244 від 24.09.2008 р., 000195 від 11.09.2008 р., №№ 000188 від 11.09.2008 р., 000255 від 22.09.2008 р., 00023 від 22.09.2008 р., 000212 від 18.09.2008 р., 000220 від 22.09.2008 р., №000216 від 19.09.2008 р., №№000192 від 11.09.2008 р., 000203 від 17.09.2008 р., 000296 від 03.10.2008 р., 000218 від 22.09.2008 р., 000223 від 22.09.2008 р., 000421 від 27.10.2008 р., 000243 від 24.09.2008 р., 000255 від 29.09.2008 р., 000236 від 23.09.2008 р., 000229 від 22.09.2008 р., 000248 від 25.09.2008 р., 000210 від 18.09.2008 р., 000202 від 16.09.2008 р., 000207 від 17.09.2008 р., 000205 від 17.09.2008 р., 000224 від 22.09.2008 р., 000241 від 24.09.2008 р., 000386 від 20.10.2008 р.;  №№ 000228 від 22.09.2008 р., 000315 від 07.10.2008 р., 000237 від 23.09.2008 р.. 000232 від 22.09.2008 р., 000214 від 19.09.2008 р., 000215 від 19.09.2008 р., 000211 від 18.09.2008 р., 000387 від 20.10.2008 р., 000213 від 18.09.2008 р.. 000411 від 23.10.2008 р., 000413 від 23.10.2008 р., 000412 від 23.10.2008 р., 000404 від 22.10.2008 р., 000198 від 12.09.2008 р., 000242 від 24.09.2008 р., 000336 від 13.10.2008 р., 000189 від 11.09.2008 р., 000254 від 29.09.2008 р., 000190 від 11.09.2008 р., 000337 від 13.10.2008 р., 000335 від 13.10.2008 р., 000240 від 23.09.2008 р., 000235 від 23.09.2008 р., 000250 від 25.09.2008 р., 000196 від 11.09.2008 р., 000191 від 11.09.2008 р., 000418 від 23.10.2008 р.. 000399 від 21.10.2008 р., 000249 від 25.09.2008 р.. 000222 від 22.09.2008 р., 000227 від 22.09.2008 р., 000187 від 11.09.2008 р., 000487 від 26.11.2008 р., 000230 від 22.09.2008 р., 000221 від 22.09.2008 р., 000226 від 22.09.2008 р., 000451 від 05.11.2008 р., 000403 від 22.10.2008 р., 000308 від 06.10.2008 р., 000425 від 27.10.2008 р., 000378 від 17.10.2008 р., 000178 від 08.09.2008 р., 000175 від 09.09.2008 р., 000168 від 05.09.2008 р., 000174 від 09.09.2008 р., 000176 від 09.09.2008 р., 000182 від 09.09.2008 р., 000377 від 17.10.2008 р., 000382 від 17.10.2008 р., 000163 від 02.09.2008 р., 000309 від 06.10.2008 р., 000164 від 03.09.2008 р., 000360 від 17.10.2008 р., 000434 від 28.10.2008 р., 000173 від 05.09.2008 р., 000359 від 14.10.2008 р., 000450 від 05.11.2008 р.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про визначення митної вартості товарів ПП “Екатерина”№№ 194 від 19.09.2008 р., 197 від 19.09.2008 р., 193 від 19.09.2008 р., 216 від 23.09.2008 р., 185 від 18.09.2008 р., 213 від 19.09.2008 р., 229 від 26.09.2008 р., 181 від 17.09.2008 р., 205 від 19.09.2008 р., 203 від 19.09.2008 р., 242 від 03.10.2008 р., 199 від 19.09.2008 р., 277 від 16.10.2008 р., 204 від 19.09.2008 р., 178 від 17.09.2008 р., 284 від 17.10.2008 р., 177 від 17.09.2008 р., 173 від 17.09.2008 р., 192 від 19.09.2008 р., 179 від 17.09.2008 р., 212 від 22.09.2008 р., 208 від 19.09.2008 р., 272 від 15.10.2008 р., 201 від 19.09.2008 р.,137 від 23.10.2008 р., 102 від 2.09.2008 р., 138 від 23.10.2008 р., 195 від 19.09.2008 р., 202 від 19.09.2008 р., 206 від 19.09.2008 р., 191 від 18.09.2008 р., 152 від 05.09.2008 р., 200 від 19.09.2008 р., 188 від 18.09.2008 р., 183 від 17.09.2008 р., 182 від 17.09.2008 р., 211 від 22.09.2008 р., 189 від 18.09.2008 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Альянс”(24320, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Базарна, 11, р/р 26006055301256, ВФКБ “Приватбанк”, МФО 302689, код ЄДРПОУ 32704323) надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 110672,26 грн. та 1700 грн. судових витрат.

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства “Екатерина”(24320, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Карла Маркса, 2а, р/р 26003301135 в Ладижинському відділенні Промінвестбанк, МФО 302485, код ЄДРПОУ 20090761) надмірно сплачених митних платежів на загальну суму 401796,86 грн. та 1700 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

 Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова згідно з ч. 3 ст. 160,  ч. 4 ст. 167 КАС України  виготовлена в повному обсязі 30.05.2009 року.

Суддя/підпис/                                                        Сапальова Тетяна Валентинівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: