Постанова № 45548911, 24.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2015 року 11:45 № 826/3144/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімарі Білдінг"

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання дій протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Прімарі Білдінг” з позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо невнесення показників податкової звітності з податкової декларації з ПДВ, наданих ТОВ “Прімарі Білдінг” (код ЄДРПОУ 39241252) за грудень 2014 року;

- зобов’язати ДПІ відобразити показники податкових декларацій з ПДВ, додатків №5 до них – розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ “Прімарі Білдінг” (код ЄДРПОУ 39241252) за грудень 2014 року в картці особового рахунку;

- зобов’язати ДПІ внести показники податкових декларацій з ПДВ, додатків №5 до них – розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ “Прімарі Білдінг” (код ЄДРПОУ 39241252) за грудень 2014 року, в тому числі зобов’язати відобразити в електронній базі даних “Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, автоматизованих інформаційних систем АІС “Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПІ України”, АІС “Податковий блок” та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2014 року.

Позивач зазначає, що декларація з ПДВ за грудень 2014 року була подана засобами телекомунікаційного зв’язку та відповідно до наявних квитанцій була доставлена до районного рівня, тобто до ДПІ. Натомість, як зазначає позивач, товариство перебуває в реєстраційному стані « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а тому дані податкової звітності, які були направлені та прийняті податковим органом, не внесено до податкових баз. Таким чином, як зазначено у позові, на сьогодні існує розбіжність у показниках позивача з його контрагентами.

Позивач вважає, що такі дії ДПІ протиправними з підстав, визначених у позовній заяві. Зазначає, що звітність складена з дотриманням встановлених вимог. Звертає увагу, що ДПІ не висловила жодних претензій до форми поданої декларації та її реквізитів, натомість зазначила про невідповідність реєстраційного стану платника податків (стор. 5 позову). Таким чином, як вказується у позові, контролюючий орган фактично вигадав нову, не передбачену законодавством підставу для невизнання звітності податковою.

Підсумовуючи наведене, позивач зазначає, що єдиним фактичним результатом протиправних дій відповідача щодо невизнання звітності позивача податковою є зменшення розміру податкового кредиту в автоматизованих базах даних ДФС України, що тим самим створює негативні наслідки для господарської діяльності позивача та порушує його права

Відтак, враховуючи викладене у позовній заяві, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач у свою чергу зазначив, що позивачу направлено рішення у формі повідомлення про невизнання вказаної декларації податковою звітністю із пропозицією надати нову декларацію, оформлену згідно вимог законодавства. Вказане рішення у формі повідомлення ґрунтується на тому, що в декларації було зазначено недостовірні відомості (обов’язкові реквізити) щодо місцезнаходження товариства, в ЄДР внесено запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу. Декларація є такою, що складена з порушенням встановлених вимог та не може вважатися податковою звітністю. Оскільки вказане рішення не скасоване, ДПІ вважає, що відсутні підстави для внесення наявних в декларації відомостей до баз даних ДПІ.

На підставою ч. 4 ст. 122 КАС України під час розгляду справи у судовому засіданні ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімарі Білдінг» зареєстровано у статусі юридичної особи - 04.06.2014 р., код з ЄДР 39241252, адреса згідно даних з ЄДР - 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 3. Сторонами не заперечується, що товариство є платником ПДВ, у т.ч. за період, за який подавалася декларація.

При цьому, 14.01.2015 р. та 04.02.2015 р. ДПІ складено довідки про не встановлення місцезнаходження товариства, а також 14.01.2015 р. та 04.02.2015 р. на адресу державного реєстратора сформовано повідомлення ф. 18-ОПП про відсутність товариства за місцезнаходженням.

Згідно із даними з ЄДР станом на час розгляду справи статус відомостей про юридичну особу - відомості не підтверджено. Слід зазначити, що процесуальні документи, які були направлені судом на адресу позивача повернуті поштою без вручення у зв’язку із закінчення строку зберігання.

З 18.02.2015 року товариство перебуває в стані припинення.

Між тим, 13.01.2015 р. позивачем була сформовано податкова декларація з ПДВ за грудень 2014 року. Обсяги постачання (без ПДВ) 6 952 790 грн., ПДВ 1 390 558 грн. Обсяги придбання 6 931 783 грн. (без ПДВ), ПДВ – 1 386 357 грн. Адреса, яка зазначена в декларації, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 3.

Декларація разом із додатками направлена для обліку та згідно із квитанцією № 2 від 13.01.2015 р. пакет прийнято та доставлено до районного рівня.

Однак, 17.01.2015 р. ДПІ сформовано рішення у формі повідомлення № 375/10/26-57-18-02-10 про те, що податкова декларація є неприйнятою (не вважається податковою звітністю) в зв’язку з порушенням: невірно визначено обов’язкові реквізити (невірно зазначено місцезнаходження підприємства). В контексті викладеного у вказаному рішенні міститься посилання на положення п. 48.1., п. 48.2. ПК України.

Про наявність вказаних обставин щодо невизнання податкової декларації податковою звітністю неодноразово позивачем зазначається у позовній заяві, що вказує на його обізнаність з обставинами невизнання ДПІ вказаної декларації податковою звітністю. При цьому, суд враховує, що копія вказаного повідомлення також наявна і у матеріалах даної справи, на нього під час розгляду справи посилався представник ДПІ у своїх запереченнях.

У той же час, вказані дії щодо неприйняття декларації з підстав, визначених у повідомленні податкового органу, не є предметом оскарження у даній справі.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1. ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9. ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

У свою чергу, пунктом 49.11. ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, що має місце у даному випадку.

Відповідно до п. 49.15. ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно з п. 48.7. ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

У той же час, відповідно до п/п. 49.12.2. у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

В даному випадку, як вже зазначалося вище, позивач оскаржує дії ДПІ щодо невнесення даних декларації до баз даних та просить зобов’язати ДПІ відобразити дані декларації та додатків у базах даних, в картці особового рахунку. Однак, позивач не оскаржує власне дії ДПІ щодо неприйняття його декларації з підстав, зазначених у вищезгаданому повідомленні, про невизнання декларації податковою звітністю із вчиненням яких вказана декларація втратила статус юридично значимого документа для цілей його відображення в облікових даних позивача, в базах даних ДПІ.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи те, що дії ДПІ щодо невизнання декларації позивача податковою звітністю позивачем не оскаржуються, а суд у даній справі не може виходити за межі позовних вимог, в даному випадку у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій ДПІ щодо не відображення даних декларації та підстави для зобов’язання відповідача відобразити дані декларації позивача у базах даних ДПІ, вчинення дій щодо чого є похідним від вирішення питання щодо правомірності вказаних дій ДПІ щодо невизнання декларації позивача податковою звітністю.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведене та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо невнесення показників декларації позивача та зобов’язання ДПІ відобразити показники звітності у базах даних ДПІ та в облікових даних позивача, оскільки, як зазначено вище, позивачем не оскаржуються дії відповідача про невизнання декларації податковою звітністю у зв’язку з чим власне показники звітності і не відображені у базах даних. А відтак, враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для задоволення позову та у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Т.О. Скочок