Постанова № 45546696, 16.06.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/1592/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року №0073431701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 28 квітня 2015 року №1914/16-01-17-01-10/НОМЕР_1, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 рнокпп НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки про завищення податку на додану вартість на загальну суму 73180,00 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "Дистрибуція-центр" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платників податку на додану вартість. Господарські операції із даним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що ДПІ у м. Полтаві було використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 08 грудня 2014 року №637/22-03/36263797 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Дистрибуція-центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року", яким встановлено нереальність здійснення операцій по взаємовідносинам між ТОВ "Дистрибуція-центр" та ТОВ "Південний РКК" за липень 2014 року.

Також, відповідач зазначав, що у ході проведення перевірки позивачем не надано документи, по яких відбувався рух товару від продавця ТОВ "Дистрибуція-центр" до покупця ФОП ОСОБА_3, а саме: документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Перевіркою також не встановлено факту передачі товару у зв'язку з ненаданням до перевірки довіреностей на отримання товару, сертифікатів якості, сертифікатів відповідності. Крім того, згідно виписаної податкової накладної від 16 липня 2014 року №75 на загальну суму 143365,20 грн від контрагента-постачальника ТОВ "Дистрибуція-центр" ФОП ОСОБА_3 у липні 2014 року було відображено реалізацію імпортованого товару ікру лососеву червону "Дари Камчатки" 120 гр., ікру лососеву червону "Сахриба" 120 гр. та згідно податкової накладної від 08 липня 2014 року №17 на загальну суму 185671,16 грн відображено реалізацію імпортованого товару: ікру лососеву червону "Дари Камчатки" 120 гр. ікру лососеву червону "Сахриба" 120 гр., ікру лососеву червону "Россах" 120 гр. У зазначених вище податкових накладних до даного імпортованого товару відсутній код згідно УКТЗЕД.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 31 березня 2015 року по 21 квітня 2015 року ДПІ у м. Полтаві проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 рнокпп НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 28 квітня 2015 року №1914/16-01-17-01-10/2518300477 /а.с. 10-21/, у якому, крім іншого, зафіксовано порушення пунктів 44.1 статті 44, пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 73180,00 грн, у тому числі по періодах: за липень 2014 року на суму 60257,00 грн, за серпень 2014 року на суму 2065,19 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що ДПІ у м. Полтаві було використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 08 грудня 2014 року №637/22-03/36263797 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Дистрибуція-центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року", яким встановлено нереальність здійснення операцій по взаємовідносинам між ТОВ "Дистрибуція-центр" та ТОВ "Південний РКК" за липень 2014 року /а.с. 12-15/.

Також, контролюючим органом у Акті перевірки встановлено, що згідно виписаної податкової накладної від 16 липня 2014 року №75 на загальну суму 143365,20 грн від контрагента-постачальника ТОВ "Дистрибуція-центр" ФОП ОСОБА_3 у липні 2014 року було відображено реалізацію імпортованого товару ікру лососеву червону "Дари Камчатки" 120 гр., ікру лососеву червону "Сахриба" 120 гр. та згідно податкової накладної від 08 липня 2014 року №17 на загальну суму 185671,16 грн відображено реалізацію імпортованого товару: ікру лососеву червону "Дари Камчатки" 120 гр. ікру лососеву червону "Сахриба" 120 гр., ікру лососеву червону "Россах" 120 гр. У зазначених вище податкових накладних до даного імпортованого товару відсутній код згідно УКТЗЕД /а.с. 17/.

Крім того, у Акті перевірки зазначено, що у ході проведення перевірки платником податків не надано документи, по яких відбувався рух товару від продавця ТОВ "Дистрибуція-центр" до покупця ФОП ОСОБА_3, а саме: документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Перевіркою також не встановлено факту передачі товару у зв'язку з ненаданням до перевірки довіреностей на отримання товару, сертифікатів якості, сертифікатів відповідності /а.с. 18/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року №0073431701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 109770,00 грн, у тому числі 73180,00 грн за основним платежем, 36590,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 22/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від 07 травня 2015 року №0073431701, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Дистриб'ютор) з ТОВ "Дистрибуція-центр" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з дистриб'юторських послуг.

Так, судом встановлено, що 14 березня 2014 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Дистрибуція-центр" укладено дистриб'юторський договір №57 /а.с. 23-28/, згідно пункту 2.2. умов якого Продавець на умовах, передбачених даним Договором, поставляє Продукцію Дистриб'ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу Продукції і є його невід'ємною частиною, а Дистриб'ютор здійснює продаж Продукції та оплату отриманої Продукції на умовах, визначених у даному Договорі.

Відповідно до пункту 7.5. умов Договору Продукція може бути відвантажена Дистриб'ютору на складі Продавця чи в іншому обумовленому Сторонами місці, або доставлена Продавцем за домовленістю Сторін в кожному конкретному випадку за узгодженою Сторонами адресою і терміном.

На виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено завірені належним чином копії наступних документів:

- податкових накладних від 08 липня 2014 року №17 на загальну суму 185671,16 грн, утому числі ПДВ 30945,16 грн /а.с. 116/, від 08 липня 2014 року №21 на загальну суму 18574,00 грн, утому числі ПДВ 3095,67 грн /а.с. 117/, від 16 липня 2014 року №75 на загальну суму ПДВ 143365,20 грн, у тому числі ПДВ 23894,20 грн /а.с. 112/, від 16 липня 2014 року №76 на загальну суму 13932,04 грн, у тому числі ПДВ 2322,01 грн /а.с. 111/, від 30 липня 2014 року №154 на загальну суму 22798,80 грн, у тому числі ПДВ 3799,80 грн /а.с.113/, від 30 липня 2014 року №166 на загальну суму 4477,86 грн, у тому числі ПДВ 746,31 грн /а.с. 114/, від 30 липня 2014 року №167 на загальну суму 52257,94 грн, утому числі ПДВ 8376,32 грн /а.с. 115/;

- видаткових накладних від 08 липня 2014 року №2224 на загальну суму 185671,16 грн, у тому числі ПДВ 30945,19 грн, від 08 липня 2014 року №2225 на загальну суму 18574,00 грн, у тому числі ПДВ 3095,67 грн /а.с. 42/, від 16 липня 2014 року №2295 на загальну суму 143365,20 грн, утому числі ПДВ 23894,20 грн /а.с. 39, /від 16 липня 2014 року №2296 на загальну суму 13932,04 грн, у тому числі ПДВ 2322,01 грн /а.с. 38/, від 30 липня 2014 року №2478 на загальну суму 22798,80 грн, у тому числі ПДВ 3799,80 грн /а.с. 35/, від 30 липня 2014 року №2481 на загальну суму 50761,94 грн, утому числі ПДВ 8460,32 грн /а.с. 36/;

- товарно-транспортних накладних від 08 липня 2014 року 314 /а.с. 40/, від 16 липня 2014 року №332 /а.с. 37/, від 30 липня 2014 року №391 /а.с. 34/;

- специфікації від 14 березня 2014 року №57 /а.с. 29/.

Оплата за поставлений Товар проведена у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками /а.с. 92-105/.

На підтвердження якості придбаного товару позивачем надано суду копії експертних висновків /а.с. 45-48/, копію ветеринарного свідоцтва /а.с. 152/ та копії декларацій виробника /а.с. 49-51, 123, 151, 154/.

На підтвердження транспортування придбаного позивачем товару до матеріалів справи залучено копії досліджених у судовому засіданні товарно-транспортних накладних /а.с. 34, 37, 40/.

На противагу доводам представника відповідача про відсутність у ФОП ОСОБА_3 доказів приймання придбаного у ТОВ "Дистрибуція-центр" товару суд зазначає, що пунктом 2.2. умов Договору Сторонами обумовлено, що Продавець поставляє Продукцію Дистриб'ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу Продукції і є його невід'ємною частиною.

Приймання придбаного позивачем товару здійснювалося уповноваженими особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується залученим до матеріалів справи витягом з журналу реєстрації довіреностей /а.с. 107-110/ та підписами зазначених осіб у видаткових накладних.

Наявність у ФОП ОСОБА_3 складського приміщення підтверджується доданою до позовної заяви копією договору суборенди нежитлових приміщень від 31 грудня 2014 року /а.с. 90-91/.

Щодо доводів відповідача про невідповідність податкових накладних від 16 липня 2014 року №75 та від 08 липня 2014 року №17 вимогам статті 201 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним із обов'язкових реквізитів, який зазначається в податковій накладній при постачанні підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Статтею 36 глави 6 Митного кодексу України визначено, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених ПКУ.

За правилами статті 40 глави 6 Митного кодексу України у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Такі критерії достатньої переробки, для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Таким чином, якщо товар на території України після ввезення був перероблений, в результаті чого змінився його код згідно УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків, такий товар вже не вважається ввезеним на територію України і може бути зарахований до товарів українського походження.

Єдина база податкових знань також містить роз'яснення з даного приводу, а саме "…Враховуючи викладене, якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції або такі товари були піддані достатній обробці/переробці на митній території України, то вироблені, оброблені/перероблені товари вважаються товарами українського походження, а тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД в податковій накладній не зазначається…".

На підтвердження походження товару ікри лососевої червоної "Дари Камчатки" 120 гр., ікри лососевої червоної "Сахриба" 120 гр., ікри лососевої червоної "Россах" 120 гр., ікри лососевої червоної "Аква" 130 гр. представником позивача залучено до матеріалів справи, а судом досліджено, декларації виробника №13-134 /а.с. 123/, №13-101 /а.с. 151/, №13-119 /а.с. 154/, зі змісту яких встановлено, що виробником зазначених видів ікри є ТОВ "Рибкоппродукт", Київська область, Василівський район, село Пінчуки, вул. Зарічна 1а.

Зважаючи на факт того, що оскільки чинним законодавством не встановлена документальна форма вираження підтвердження факту виконання виробничих і технологічних операцій та з урахуванням норм, якими сторонам надано право оформлення правовідносин на власний розсуд, суд приймає у якості належних доказів надані позивачем до матеріалів справи документи.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів, які б спростовували факт проведення ТОВ "Рибкоппродукт" технологічних робіт по переробці товарів, об'єктивних обставин технічної неможливості проведення вказаних робіт даним контрагентом тощо.

За наведених обставин, доводи, якими представник відповідача обґрунтовував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що придбані позивачем товари (ікра лососева червона "Дари Камчатки" 120 гр., ікра лососева червона "Сахриба" 120 гр., ікра лососева червона "Россах" 120 гр., ікра лососева червона "Аква" 130 гр.) виробником яких є вітчизняний товаровиробник ТОВ "Рибкоппродукт", тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД у податковій накладній не зазначається.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Дистрибуція-центр".

Таким чином, у ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Дистрибуція-центр".

З огляду на вищенаведене, виходячи із системного аналізу норм Кодексу вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за відповідний період.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Дистрибуція-центр" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

З огляду на викладене контролюючий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Дистрибуція-центр".

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо органом доходів і зборів не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, фактичність поставки товарів від ТОВ "Дистрибуція-центр" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом у ході судового розгляду.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Дистрибуція-центр".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 73180 грн, є безпідставним, оскільки позивачем у процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 36590,00 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення субєкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 травня 2015 року №0073431701.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у сумі 219,54 грн /двісті дев'ятнадцять гривень п'ятдесят чотири копійки/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 червня 2015 року.

СуддяЛ.М. Петрова