Постанова № 45545995, 18.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року справа№810/1939/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Сакевич Ж.В.;

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Росава»

до центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання незаконною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство «Росава» до центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови від 15.04.2015 № 463-ЦД-1-Е про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінний паперів.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою товариства з прийнятою постановою про накладення санкції за порушення на ринку цінних паперів. Позов аргументовано тим, що підприємство перебуває в процедурі банкрутства, при цьому ситуація склалась таким чином, що наразі відсутні органи правління та спостережна рада, які спроможні прийняти рішення про приведення у відповідність до норм чинного законодавства статуту та внутрішніх положень товариства, а саме за це порушення було накладено адміністративне стягнення.

Позивач зазначає, що його звернення до Фонду державного майна України, який є держателем 74, 62 % акцій товариства, щодо скликання зборів акціонерів для внесення змін та доповнень до статуту, жодних наслідків не мали.

14.12.2010 р., ухвалою Господарського суду Київської області вдруге порушено справу про банкрутство ВАТ «Росава», яке триває до цього часу. На підприємстві даною ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також, позивач вважає, що про неправомірність оскаржуваної постанови про застосування санкцій свідчить її невідповідність статті 19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343), згідно з яким під час дії мораторію забороняються стягнення на підставі виконавчих документів та не нараховується неустойка (штраф, пеня).

Представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що на дані правовідносини Закон України №2343 не розповсюджується, з огляду на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником зобов'язань, що виникли після його введення, відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Порушення провадженняу справі про банкрутство не є завершенням підприємницької діяльності, яке і надалі має право укладати договори, брати нові зобов'язання. Тому мораторій поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав:

ВАТ «Росава» зареєстроване 19.07.1999 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 00152269. З положень статуту слідує, що позивач є учасником ринку цінних паперів.

Центральним територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 10.09.2014 у відношенні ВАТ «Росава» було видано розпорядження № 613-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери та встановлено термін виконання до 22.12.2014 р.

Постановою відповідача від 30.12.2014р. № 05/02/5940/ПП було порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів у звязку з невиконанням вимог пункту 5 розділу ХVІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства».

31.03.2015 р., комісія стосовно позивача склала акт про правопорушення на ринку цінних паперів № 186-ЦД-1-Е.

15.04.2015 р., відповідачем прийнято постанову № 463-ЦД-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів в розмірі 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136000, 00 грн. за невиконання пункту 8 статті 11 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон №448/96-ВР).

На підтвердження позиції позивача суду надано копію листа-звернення до ФДМУ від 20.08.2010 № 533, з якого вбачається, що посадові особи товариства намагалися ініціювати скликання зборів акціонерів.

Крім того, позивачем надано суду копію листа-звернення від 26.09.2011 № 482, з якого вбачається, що товариство просило комісію розяснити ситуацію щодо неможливого скликання зборів акціонерів. З даного листа вбачається, що позивач лише констатував факт відсутності правомочного органу правління для скликання зборів акціонерів, проте не зазначив про свої звернення до ФДМУ щодо ініціювання скликання зборів акціонерів.

З поданої заяви встановлено, що станом на день звернення до суду з позовом на підприємстві позивача працює лише одна особа голова правління ОСОБА_3

З наявної в матеріалах справи копії листа-розяснення відповідача від 11.11.2011 р. № 16/01/21805 слідує, що Комісія, посилаючись на норми чинного законодавства, розяснила позивачу про можливість саме ФДМУ вимагати скликання позачергових загальних зборів акціонерів.

Для підтвердження власної позиції про неможливість скликання зборів акціонерів для вирішення питання про приведення у відповідність до норм чинного законодавства статуту та внутрішніх положень ВАТ "Росава", позивачем надано, власне, копія статуту, з якого вбачається таке: згідно з п. 6.1 товариство випускає акції на весь розмір статутного фонду та проводить їх реєстрацію в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пункт 4.1 визначає, що засновником товариства є держава в особі Фонду державного майна України (ФДМУ), акціонерами можуть бути фізичні та юридичні особи, які набули право власності на акції товариства.

В той же час, пункт 4.6 статуту встановлює, що акціонери відповідають за зобовязаннями товариства в межах належних їм акцій.

Дані обставини встановлені і постановами КОАС від 13.03.2014 у справі № 810/1370/14 та справі № 810/5648/14.

Відповідно до статті 8 статуту, вищим органом управління товариства є загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких входить, зокрема, прийняття рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів Товариства. Дана стаття визначає, що чергові збори акціонерів збираються Правлінням не рідше 1 разу на рік, а позачергові, зокрема, на вимогу акціонерів, які володіють в сукупності більш як 10 % голосів (1 акція=1 голос).

Якщо протягом 20 днів Правління не виконало вимогу, то такі акціонери мають право самі скликати загальні збори.

Згідно з пунктом 8.5 Статуту виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Правління складається із 9 осіб та його рішення є правомочним, якщо на засіданні присутні не менше Ѕ його членів.

Позивач не погоджується з постановою відповідача від 15.04.2015 № 463-ЦД-1-Е і просить її скасувати, що і є предметом розгляду даної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке:

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні врегульований Законом України від 30.10.1996№ 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі Закон № 448/96-ВР).

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону № 448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Стаття 2 даного Закону встановлює, що метою державного регулювання ринку цінних паперів, зокрема, є додержання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону № 448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з п. 10 ст. 8 Закону № 448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обовязкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 14 ст. 8 Закону № 448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право: накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону №448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом, відповідно до вказаних норм чинного законодавства відповідач за порушення п. 5 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» застосував санкції у розмірі 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 136 000, 00 гривень.

Так, п. 5 розділу ХVІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

- внесення змін до статут товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання інших вимог цього Закону у статуті товариства;

- приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами Закону.

Судом встановлено, і це не заперечується позивачем, що товариством, не здійснено дій щодо внесення змін до статуту та приведення внутрішніх положень у відповідність із вимогами Закону. Так, у звязку із відсутністю правомочного правління Товариства та ініціативи ФДМУ, як основного тримача акцій підприємства, позивачем не скликано загальні збори для вирішення питання про внесення змін до статуту Товариства та приведення внутрішніх положень Товариства із вимогами Закону.

Таким чином, судом вважає доведеним факт порушення позивачем п. 5 розділу ХVІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства» та правомірність застосування санкції з боку Комісії.

В той же час, суд не бере до уваги посилання позивача на факт порушення стосовно підприємства справи про банкрутство, відмову ФДМУ від вимоги скликати позачергові збори акціонерів та відсутність правомочного органу правління, до компетенції якого належить скликання загальних зборів - єдиного органу, який може вирішити питання про внесення змін до статуту Товариства та приведення внутрішніх положень Товариства із вимогами Закону, з огляду на таке.

Як зазначено вище, основним власником Товариства є ФДМУ, якому належить 74, 62 % акцій підприємства. Саме в межах цінності наявних у тримача цінних паперів акцій акціонери товариства відповідають за зобовязаннями позивача перед третіми особами. Фонду державного майна України як основному акціонеру товариства було відомо про необхідність скликання загальних зборів, проте жодних дій, як свідчать матеріали справи, з його боку вчинено не було. Таким чином, дана бездіяльність призвела до застосування санкції з боку Комісії у сумі 136000, 00 грн., основний тягар якої припаде саме на ФДМУ, як на власника найбільшої частки товариства.

Суд також відкидає посилання позивача на положення ст. 19 Закону № 2343, оскільки ним передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається із вказаної норми законодавства, мораторій на санкції стосується виключно невиконання грошових зобовязань і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів, що не стосується порушень у сфері додержання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та відповідно прийнятого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що оскаржувану постанову від 15.04.2015 № 463-ЦД-1-Е відповідач прийняв виключно на підставі, у спосіб і в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 червня 2015 р.