Постанова № 45545548, 16.06.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р.Справа № 809/1759/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І., суддів Кишинського М.І., Гундяка В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Кабінету Міністрів України ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області

до Кабінету Міністрів України

про визнання бездіяльності протиправною, про зобовязання до вчинення дій та про відшкодування моральної шкоди в сумі 12000 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі відповідач 1) та до Кабінету Міністрів України (надалі відповідач 2), в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 21.04.2015 року; зобовязати Кабінету Міністрів України припинити системну бездіяльність, що містить дискримінацію, та усунути з правового поля України в межах компетенції та повноважень засади дискримінацію ОСОБА_1 як матері загиблого 29.05.2014 року працівника спеціального підрозділу міліції УМВСУ України в Івано-Франківській області ОСОБА_4, яка настала під час виконання ним обовязків служби в зоні проведення АТО, та зобовязати вказаного відповідача прийняти індивідуальне рішення про виплату позивачу 1/6 частини 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб внаслідок загибелі (смерті) 29.05.2014 року ОСОБА_4 - працівника спеціального підрозділу правоохоронного органу, в зоні проведення АТО, що настала під час виконання ним обовязків служби; зобовязати Кабінет Міністрів України дати вказівку відповідному фінансовому органу України виплати ОСОБА_1 1/6 частини 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб внаслідок загибелі (смерті) 29.05.2014 року ОСОБА_4 - працівника спеціального підрозділу правоохоронного органу, в зоні проведення АТО, що настала під час виконання ним обовязків служби, через АТ «Ощадбанк» (ТВБВ № 10008/079, м.Городенка, МФО 336503, ОКПО 09336500, р/р 290965009) на рахунок 26258510912619; відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Кабінету Міністрів України моральну шкоду в сумі 12000 грн. заподіяну ОСОБА_5 внаслідок її прожиття протягом майже року часу в умовах застосування щодо неї загальнозабороненої дискримінації, що стала можливою через невиконання Кабінетом Міністрів України в повному обсязі приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Поданий позов мотивований тим, що відповідач 1 листом від 21.04.2015 року безпідставно відмовив позивачці у виплаті 1/6 частини 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб внаслідок загибелі (смерті) 29.05.2014 року її сина ОСОБА_4 - працівника спеціального підрозділу правоохоронного органу, оскільки заявницею було подано всі необхідні для цього документи, що є порушенням норм ст.ст. 3, 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказує на те, що в Держави в особі Кабінету Міністрів України згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 08.07.2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», існують позитивні зобовязання перед позивачкою щодо виплати її одноразової грошової допомоги у звязку з загибеллю її сина.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в позовній заяви, підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити.

Відповідач 1 явку представника в судове засідання не забезпечив. В заяві від 26.05.2015 року, представник відповідача 1 зазначив про те, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області повністю виконало вимоги Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707. Вказав на те, що заявлені позовні вимоги фактично стосуються внесення змін до нормативно правових актів, які регулюють порядок та умови проведення виплат, що не входить до компетенції Управління МВС України в Івано-Франківській області. Також у вказаній заяві просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач 2 позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову, поданих в судовому засіданні 16.06.2015 року. Зокрема, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вказаний нормативний акт не поширює своєї дії на працівників міліції, яким на час загибелі був ОСОБА_4 Вказує на те, що виплата одноразової грошової допомоги була здійснена Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області дружині та дітям загиблого працівника міліції відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про міліцію», пункту 4 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707. Вважає, що зміни до статті 23 Закону України «Про міліцію» не надають право позивачу на отримання частини одноразової грошової допомоги, оскільки не мають зворотної дії в часі. Також вказав на те, що в позовній заяві в порушення вимог статті 1167 Цивільного кодексу України не обґрунтовано розміру моральної шкоди.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача 2, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та виходив з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.03.2015 року звернулася зі заявою до Міністерства внутрішніх справ України через Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі (смерті) її сина ОСОБА_4 - військовослужбовця спеціального підрозділу міліції УМВСУ України в Івано-Франківській області, яка настала 29.05.2014 року під час його участі в антитерористичній операції в м.Словянську Донецької області відповідно до положень Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

В підтвердження вказаних обставин, до заяви додано копії: свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії І-НМ № 189082 від 10.06.2014 року; висновку службового розслідування за фактом загибелі та травмування окремих працівників СРМ УМВС під час участі в антитерористичній операції в м.Словянську Донецької області, затвердженого УМВС України в Івано-Франківській області 20.06.2014 року; свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії ІІ-НМ № 359348 від 25.10.1980 року; паспорта громадянина України СЕ 517922, виданого ОСОБА_1; свідоцтва про зміну імені 1-НМ № 006838 від 17.12.2009 року ОСОБА_7 на ОСОБА_1; картки фізичної особи платника податків ІПН НОМЕР_1; довідку Чернятинської сільської ради № 503 від 08.08.2014 року про те, що ОСОБА_6 є сином ОСОБА_1; лист Івано-Франківського обласного військового комісаріату № 10/2021 від 23.03.2015 року.

Поданим суду висновком службового розслідування за фактом загибелі та травмування окремих працівників СРМ УМВС під час участі в антитерористичній операції в м.Словянську Донецької області, свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 серії І-НМ № 189082 від 10.06.2014 року, підтверджено, що смерть ОСОБА_4, заступника командира взводу № 1 спеціальної роти міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області настала 29.05.2014 року в м.Словянську Донецької області під час його участі в антитерористичній операції в період проходження служби, при виконанні службових обовязків, повязаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

Як встановлено судом зі змісту листа відповідача 1 від 21.04.2015 року за № 5/194, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги в звязку зі смертю її сина з підстав того, що згідно пункту 4 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 625), вказана допомога виплачена дружині та трьом дітям загиблого працівника міліції - ОСОБА_4. Також відповідач 1 вказав на те, що зміни до статті 23 Закону України «Про міліцію», що набрали чинності 12.03.2015 року, та якими передбачено виплату одноразової грошової допомоги одночасно з дружиною, дітьми, і батькам загиблого працівника міліції, не мають зворотної дії в часі і не поширюють свою дію на виплату допомоги щодо обставин загибелі, які мали місце до набрання чинності вказаними змінами.

Судом встановлено з поданої відповідачем 1 довідки № 5/255 від 25.05.2015 року, копій платіжних доручень № Б00804 від 25.06.2014 року, № Б00803 від 25.06.2014 року, № Б00802 від 25.06.2014 року, № Б00801 від 25.06.2014 року, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області виплачено одноразову грошову допомогу сімї загиблого працівника спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_4 в сумі 609000 грн., в тому числі 25.06.2014 року 126750 грн. згідно постанови КМУ № 707 від 12.05.2007 року, 12.12.2014 року - 482250 грн. згідно постанови КМУ № 626 від 05.11.2014 року, а саме: дружині ОСОБА_8, дочці ОСОБА_9, сину - ОСОБА_10, сину - ОСОБА_11, - по 152250 грн. кожному.

Вказана виплата проведена на підставі заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_12; висновку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 02.12.2014 року про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) працівника міліції згідно із законом України від 20.12.1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», затвердженого МВС України 08.12.2014 року; листів Івано-Франківської дирекції НАСК «Оранта» № 02-14/315 від 12.06.2014 року, № 02-14/333 від 23.06.2014 року; довідок розрахунків виплат одноразової грошової допомоги та грошового забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) працівника міліції № 208 від 02.12.2014 року та № 5/360 від 25.06.2014 року; наказу про виключення зі списків особового складу за смертю № 320 о/с від 16.06.2014 року; паспорта громадянина України СЕ 458792 від 10.06.2008 року; свідоцтва про смерть 1-НМ № 189082 від 10.06.2014 року; свідоцтва про шлюб 1-НМ № 051112 від 10.05.2008 року; свідоцтва про розірвання шлюбу 1-НМ № 027351 від 20.05.2008 року; свідоцтва про зміну імені 1-НМ № 007865 від 23.11.2010 року; свідоцтв про народження 1-НМ № 019526 від 08.12.2005 року, 1-НМ № 103738 від 12.09.2008 року, 1-НМ № 200112 від 09.03.2012 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 року затверджено "Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції". Вказана постанова прийнята на виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" та статті 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Пунктом 1 частини 1 вказаного Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції передбачено, що одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 3 вказаного Порядку передбачено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 626 від 05.11.2014 року доповнено пункт 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 новим абзацом такого змісту:

Для визначення розміру грошової допомоги, що виплачується сімї, а в разі її відсутності батькам та утриманцям працівника міліції, який загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або помер внаслідок поранень, отриманих під час такої участі, до грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії), але не більш як 5075 гривень у розрахунку на місяць..

Також вказаною постановою Кабінету Міністрів України зобовязано Міністерство внутрішніх справ України провести перерахунок виплаченої одноразової грошової допомоги сімям, а в разі їх відсутності батькам та утриманцям працівників міліції, які загинули під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або померли внаслідок поранень, отриманих під час такої участі, у період з 14 квітня 2014 року до дня набрання чинності цією постановою (пункт 3).

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII, в редакції Закону N 328-V від 03.11.2006 року, передбачено, що у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 13.02.2015 № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції", який набрав чинності 12.03.2015 року, внесено зміни в статтю 23 Закону України "Про міліцію", а саме викладено частину третю цієї статті в новій редакції такого змісту:

"У разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обовязків сімї загиблого (померлого), його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Прикінцевими положеннями Закону № 208-VIII передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Жодних інших норм, які б поширювали дію Закону № 208-VIII на правовідносини щодо виникли та були припинені до набрання ним чинності, вказаним законом не передбачено.

Таким чином, з огляду на зміст вищевказаних норм, законодавець поширив право батьків на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) їх сина (дочки) - працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обовязків, виключно на правовідносини, що виникнуть в звязку з загибеллю (смертю) працівника міліції після 12.03.2015 року.

В даному випадку, як встановлено судом вище, смерть ОСОБА_4, заступника командира взводу № 1 спеціальної роти міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області настала 29.05.2014 року в м.Словянську Донецької області під час його участі в антитерористичній операції в період проходження служби, при виконанні службових обовязків, тобто вказаний факт загибелі (смерті) сина позивачки мав місце до набрання чинності Закону № 208-VIII. Також як встановлено судом, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області виплачено дружині та дітям загиблого працівника міліції - ОСОБА_4 в червні та грудні 2014 року одноразову грошову допомогу у звязку з його загибеллю (смертю), тобто виконано вимоги статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції, чинній на час виконання такого обовязку.

Щодо доводів позивача, викладеній в позовній заяві, та її заяві від 27.03.2015 року, адресованій Міністру внутрішніх справ України, про те, що ОСОБА_1 має право на отримання 1/6 частини одноразової грошової допомоги в звязку зі загибеллю її сина - ОСОБА_4, як службовця правоохоронного органу спеціального призначення, на підставі норм ст.ст. 3, 16, 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, то суд вважає їх помилковими, з огляду на таке.

Дійсно статтями 16, 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, в редакції закону № 5040-VI від 04.07.2012 року, передбачено виплату гарантованої державою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Зокрема підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.

Нормою статті 16-1 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

При цьому, згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII, сфера дії цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Однак, на переконання суду, вказані норми Закону № 2011-XII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду субєктний склад осіб, на яких поширюється його дія згідно статті 3 цього закону. Як наслідок також не підлягає застосуванню й Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 він затверджений на виконання пунктів 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

При цьому, такий висновок суду ґрунтується на тому, що за сферою застосування, визначеною в статті 3 Закону № 2011-XII, вказаний закон не поширює свою дію на всіх працівників правоохоронних органів України, а лише на військовослужбовців інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення.

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування за фактом загибелі та травмування окремих працівників СРМ УМВС під час участі в антитерористичній операції в м.Словянську Донецької області, затвердженого УМВС України в Івано-Франківській області 20.06.2014 року, витягу з наказу УМВС України в Івано-Франківській області по особовому складу № 320 о/с від 16.06.2014 року про виключення зі списків особового складу за смертю, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, заступника командира взводу № 1 спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області, ОСОБА_4 на час його смерті був працівником міліції, який загинув під при виконанні ним службових обовязків у період проходження служби як працівник міліції.

Вказаний висновок суду також узгоджується з визначеннями понять "міліція", "правоохоронний орган спеціального призначення", вжитих в законодавчих актах.

Так, за змістом норм статтей 1, 7, 16, 18, 20 Закону України "Про міліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, міліція є державним озброєнним органом виконавчої влади, основним завданням якого є захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. При цьому, особовий склад міліції, складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Тобто законом не передбачено, що міліція, як державний орган виконавчої влади, є правоохоронним органом спеціального призначення, а працівники, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким присвоєно спеціальні звання міліції, незалежно від того, який це підрозділ міліції, є військовослужбовцями такого правоохоронного органу.

Однак, законодавчими актами, якими врегульовано діяльність інших правоохоронних органів в України, прямо передбачено їх статус як правоохоронних органів спеціального призначення, до складу яких входять, окрім інших працівників, також й військовослужбовці.

Так, відповідно до статті 6 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Частиною 1 статті 14 вказаного Закону передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять як військовослужбовці, так і працівники Державної прикордонної служби України. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Частиною 1 статті 9 цього Закону передбачено, що особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом. Згідно зі статтею 11 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб", Управління державної охорони України визнано державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президенту України та підконтрольним ОСОБА_13 України. При цьому, частиною 1 статі 16 згаданого Закону передбачено, що кадри Управління державної охорони України складаються з військовослужбовців, прийнятих на військову службу в Управління державної охорони України за контрактом, військовослужбовців строкової служби та працівників, які уклали з Управлінням державної охорони України трудовий договір. Статтею 1 Закону України "Про Службу безпеки України" закріплено, що Служба безпеки України державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, а згідно частини 1 статті 19 цього ж Закону, кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

Таким чином, з системного аналізу вищевказаних норм права, суд дійшов висновку про те, що визначення того чи іншого органу державної влади, його структурного підрозділу, як правоохоронного органу спеціального призначення, а їх працівника як військовослужбовця, законодавцем безпосередньо закріплюється у відповідній нормі закону, що регулює їх діяльність. Таким чином, на переконання суду, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" поширюють свою дію не на всіх працівників правоохоронних органів, а виключно на військовослужбовців військових формувань, з правоохоронними функціями, створених відповідно до закону, та правоохоронних органів спеціального призначення.

Щодо доводів позивача, в розрізі позовних вимог до Кабінету міністрів України, про те, що в Держави в особі Кабінету Міністрів України згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 08.07.2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", існують позитивні зобовязання перед позивачем щодо виплати її одноразової грошової допомоги у звязку з загибеллю її сина, в звязку з чим слід зобовязати відповідача 2 усунути з правового поля засади дискримінації ОСОБА_1 як матері загиблого працівника спеціального підрозділу міліції УМВСУ України в Івано-Франківській області, смерть якого настала під час виконання ним обовязків служби в зоні проведення АТО, та внаслідок цього зобовязати відповідача 2 прийняти індивідуальне рішення про виплату позивачу 1/6 частини 500-кратного прожиткового мінімуму та вчинити дії щодо контролю за його повним виконанням, то на переконання суду, з огляду на вище встановлені обставини у справі та норми права, то вчинення таких дій виходить за межі компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки підлягає виключно законодавчому врегулюванню.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що позов в частині вимог про визнання протиправними бездіяльності відповідачів та зобовязання відповідача 2 до вчинення дій, не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про відшкодування ОСОБА_1 за рахунок Кабінету Міністрів України моральної шкоди в сумі 12000 грн., то суд, виходячи зі змісту норм частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, статтей 23, 1167, 1173 Цивільного кодексу України, враховуючи, що судом не встановлено факту протиправності дій та бездіяльності відповідачів в цій справі, - дійшов висновку про те, що позов в цій частині вимог також не підлягає задоволенню.

З огляду на вказане, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

За таких умов, оскільки в даній справі не залучалися свідки та не проводилися судові експертизи, то відсутні судові витрати, які підлягають розподілу судом відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя/підпис/ ОСОБА_14

Судді /підпис/ ОСОБА_15

/підпис/ ОСОБА_16

Постанова складена в повному обсязі 22.06.2015 року.