Ухвала суду № 45538666, 19.06.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/3600/2012 Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М. Провадження № 22-ц/773/853/15 Категорія: 27 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Подолюка В.А.,

суддів - Киці С.І., Данилюк В.А.,

при секретарі Вергуну Т.С.,

з участю: відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційних банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 та виселення відповідачів, її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з вказаної квартири.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 18 квітня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KOH0GK00000107 відповідно до умов якого останній надано кредит в сумі 19892,00 доларів США на строк до 17 квітня 2015 року у виді непоновлювальної кредитної лінії зі сплатою за користування кредитними коштами 12,00% річних, які нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості по кредиту. Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1, отримавши від банку обумовлену договором суму коштів - 19892,00 доларів США, свої зобовязання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, зокрема з січня 2009 року припинила сплачувати у рахунок повернення кредиту грошові кошти, унаслідок чого, станом на 08.06.2011 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 18879,93 Долари США, з яких 13504,35 долари США становить заборгованість за кредитом, 4621,30 доларів США становить заборгованість по процентам за користування кредитом, 705,60 Долари США становить заборгованість по комісії за користування кредитом та 48,68 долари США становить пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, 19 квітня 2005 року було укладено договір іпотеки б/н, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_7, предметом якого є нерухоме майно - квартира №16 загальною площею 57,0 кв.м., розташована по вул.Незалежності,23 в м. Ковелі Волинської області, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, що підтверджується витягом №6920207 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 05.04.2005 року. Відповідно до п. 10 Іпотечного договору, сторони за взаємною згодою визначили заставну вартість предмету Іпотечного договору у розмірі 132500,00 грн.

З причини невиконання умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1, позивач 06 червня 2011 року скерував відповідачу рекомендований лист за №30.1.0./2-896 з претензією, щодо порушення відповідачем умов кредитного договору, яка також містила рішення банку повернути суму кредиту шляхом звернення стягнення на майно боржника та попереджено відповідача про необхідність звільнити приміщення квартири, яка є предметом іпотеки у тридцяти денний термін з дня отримання вимоги.

Оскільки упродовж трьох років відповідачем ОСОБА_1 не вживались заходи для погашення боргу за кредитним договором в рахунок заборгованості за кредитним договором № KOH0GK00000107 від 18.04.2005 року, яка становить 18879,93 долари США, позивач просив звернути стягнення на квартиру загальною площею 57,0 м.кв., яка розташована з адресою: Волинська область, м. Ковель, вул.. Незалежності, 23/16, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також виселити відповідача ОСОБА_1, її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5М.О. та громадянина ОСОБА_4 з вказаної квартири із зняттям вказаних осіб з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації осіб УМВС України м. Ковель та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2012 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк(далі ПАТ КБ ПриватБанк) заборгованість, що виникла по кредитному договору KOH0GK00000107 від 18.04.2005 року в сумі 150661,84 грн. (18879,93 долари США) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно на квартиру загальною площею 57,0 м.кв., яка розташована за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул.Незалежності, 23/16 та належить відповідачу ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продаж, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити відповідача ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення із зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Ковель.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанксудові витрати в сумі 1635,12 грн. та стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 53,65 грн. з кожного.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 31 жовтня 2012 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилено на вказане судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_4 в квітні 2015 року окремо подав апеляційну скаргу в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідають встановленим обставинам справи у зв»язку з чим, просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог стосовно нього про виселення.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав наведених в ній, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_8 апеляційну скаргу визнали, просили задовольнити її.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 квітня 2005 року між ПАТ КБ ПриватБанкта відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KOH0GK00000107, відповідно до якого останній було надано кредит в сумі 19892,00 доларів США на строк до 17 квітня 2015 року у виді не поновлювальної кредитної лінії зі сплатою 12,00% річних за користування кредитними коштами, станом на 08.06.2011 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 18879,93 долари США. В забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, 19.04.2005 року було укладено договір іпотеки предметом якого є нерухоме майно квартира № 16 загальною площею 57,0 кв.м. по вул. Незалежності, 23 в м. Ковелі Волинської області, відповідно до якого сторони за взаємною згодою визначили заставну вартість предмету Іпотечного договору у розмірі 132500,00 грн.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстровано в реєстрі за номером 1277/13.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотекуу разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України Про іпотеку(в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення в даній справі) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України Про іпотеку(в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення в даній справі) звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як убачається з матеріалів справи, у спірному житловому приміщенні проживають відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та неповнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_2 А-М.О.. У звязку з невиконанням взятих на себе зобовязань за кредитним договором банком було направлено попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира, займана відповідачами, та звільнення у добровільному порядку даного жилого приміщення.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_4 із житлового приміщення, яке було предметом іпотеки і на яке судовим рішенням звернуто стягнення, із-за невиконання боржником своїх зобов»язань за кредитним договором.

Посилання відповідача на ту обставину, що йому не було відомо про судове рішення, яким постановлено його виселити із іпотечного майна, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки, як вбачається із розписки ( а.с. 132), копія такого рішення відповідачу направлялась і отримана 29.06.2011 року, а згідно ухвали суду першої інстанції від 08.06.2012 року (а.с.103) ОСОБА_4 залучений до участі у справі в якості співвідповідача.

Доводи про порушення судовим рішенням його Конституційних прав на житло є довільним тлумаченням норм законодавства та встановлених обставин справи, оскільки встановлено, що ОСОБА_4 підлягає виселенню із житлового приміщення, яке передано власником в іпотеку і на яке звернуто стягнення внаслідок невиконання останнім своїх зобов»язань за кредитним договором.

Отже рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,319 ЦПК України,колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :