Постанова № 45536039, 23.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 917/456/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Здоровко Л.М.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від позивача - Левченко Ю.В. - за довіреністю від 16.02.2015р. № 44/6,

від відповідача - Марченко Г.І. - за довіреністю від 17.04.2015р.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (вх.№3296 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2015р. у справі № 917/456/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ,

до Приватного підприємства "Лукрос-Агро", м. Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдинг", м. Полтава,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.04.2015р. у справі №917/456/15 (суддя Сірош Д.М) призначено у справі № 917/454/15 судову комплексну будівельно-технічну та товарознавчу експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса (61000, м. Харків, вул. Золочівська, буд. 8А). На вирішення експерту поставлено наступні питання:

І. Якою є ринкова вартість нерухомого майна , що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 23.04.2010р. № 230410-І/2, укладеного між ТОВ "Полтава -Агро" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М.

ІІ. Якою є ринкова вартість рухомого майна, що є предметом застави за договором застави від 23.04.2010р. № 230410-3/2, укладеного між ТОВ "Потав-Агро" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М.

Зобов'язано ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надати доступ експертам до предмету дослідження. Рекомендовано судовому експерту у разі недостатності наявних в матеріалах справи документів звернутися до суду із клопотанням про витребування додаткових матеріалів для надання висновку. Попереджено, що особа, яка здійснює експертне дослідження, несе кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого експертного висновку відповідно до статей 384, 385 КК України. Матеріали справи № 917/456/15 направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса (61000, м.Харків, вул. Золочівська, буд. 8А). Зобов'язано експерта після закінчення проведення експертизи, експертний висновок разом зі справою № 917/456/15 направити на адресу господарського суду Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1). Обов'язок по оплаті експертизи покладено на відповідача.

Зупинено провадження у справі № 917/456/15 на час проведення судової комплексної будівельної та товарознавчої експертизи і надання висновку за її результатами. Зобов'язано копію ухвали направити учасникам процесу, Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса (61000, м.Харків, вул. Золочівська, буд. 8А).

Місцевий господарський суд, з посиланням на положення ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", а також відсутність згоди відповідача з оцінкою рухомого та нерухомого майна, проведеною позивачем, дійшов висновку про необхідність спеціальних знань для визначення ринкової вартості заставного майна, у зв'язку з чим наявності підстав для призначенням у справі комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2015р. про зупинення провадження у справі та призначення експертизи у справі №917/456/15 скасувати, у задоволенні заяви ТОВ "Лукрос-Агро" про призначення експертизи відмовити; судові витрати за апеляційною скаргою стягнути з ТОВ "Луксор-Агро".

Зокрема, на думку апелянта, виходячи з того, що вартість предмету іпотеки, визначена у договорі, є приблизною, на виконання вимог ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", п. 2.2 договору іпотеки проведено незалежну оцінку предмету іпотеки та застави та визначено реальну ринкову вартість предмету іпотеки, що виключає наявність підстав для призначення судової експертизи у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2015р. у справі № 917/456/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-Агро" просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2015р. у справі № 917/456/15 - без змін (вх.№ 9765).

Зокрема, посилаючись на положення ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідач зазначає, що при визнанні господарським судом обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, в резолютивній частині рішення суд має встановити та зазначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

Таким чином, на думку ТОВ "Луксор-Агро", місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення у справі судової експертизи з визначення ринкової вартості предмету іпотеки за договором від 23.04.2010р. № 230410-І/2 та предмету застави за договором від 23.04.2010р. №230410-3/2.

На підставі розпорядження секретаря другої судової палати від 23.06.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду справи №917/456/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Здоровко Л.М.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2015р. у справі № 917/456/15 скасувати, у задоволенні заяви ТОВ "Луксор-Агро" про призначення експертизи відмовити.

Представник ТОВ "Луксор Агро" заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2015р. у справі № 917/456/15 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарант" (позивальник) укладено кредитний договір № 230410-КЛВ, відповідно до п. 1.1 якого було банк, на умовах цього договору, відкриває позивальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 35000000,00 грн., позивальник зобов'язувався повернути кредити у строк, встановлений графіком.

В подальшому до укладеного договору було внесено відповідні зміни (т.1, а.с. 33-91).

Також, 23.04.2010р. між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (іпотекодержатель) та ТОВ "Полтава-Агро" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 230410-1/2, відповідно до п. 1.1 якого згідно умов кредитного договору № 230410-КЛВ від 23.04.2010р., іпотеко держатель надав ТОВ "Амарант" відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 35000000,00 грн. з встановленим графіком зниження ліміту зі строком погашення отриманих кредитів не пізніш 28.02.2011р., відповідно до п. 1.1 кредитного договору.

Пунктом 1.2 договору з метою забезпечення повного і своєчасного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, іпотекодавець, як майновий поручитель, надав в наступну іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, що визначено та описано у розділі 2 цього договору. Предмет іпотеки за цим договором забезпечує вимоги іпотеко держателя щодо повного та своєчасного виконання кожного і всіх зобов'язань боржника за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, які чинні на момент укладення цього договору та сожуть бути укладені після його укладення.

В подальшому до укладеного договору було внесено відповідні зміни (т.1, а.с. 99-108).

23.04.2010р. між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (заставодержатель) та ТОВ "Полтава-Агро" (заставодавець) укладено договір застави № 230410-З/2, відповідно до п. 1.1 якого згідно з кредитним договором № 230410-КЛВ від 23.04.2010р., і заставодержатель надав ТОВ "Амарант" кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 35000000,00 грн., зі строком погашення отриманих кредитів відповідно до встановленого графіку зниження ліміту кредитування, але не пізніше 28.02.2011р., відповідно до п. 1.1 кредитного договору.

Пунктом 1.2 договору з метою забезпечення повного і своєчасного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, заставодавець, як майновий поручитель, надав в наступну заставу заставодержателю обладнання, яке описане в додатку № 1 до цього договору, що визначено та описане у п. 1.3 цього договору.

В подальшому до укладеного договору було внесено відповідні зміни (т.1, а.с. 116-134).

06.11.2014р. на загальних зборах учасників ТОВ "Полтава-Агро", оформлених протоколом № 06/11/2014-01, прийнято рішення про зміну назви компанії ТОВ "Полтава-Агро" на ТОВ "Луксор-Агро" (т.1, а.с. 168).

В березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності (вх.№506/15).

До вказаного позову було додано звіт про оцінку 117-ти позицій обладнання, яка знаходиться на балансі ТОВ "Полтава-Агро" від 01.12.2014р. та звіт про оцінку нежитлових приміщень та споруд, які знаходяться за адресою: Україна, Полтавська область, Лохвицький район, с. Вирішальне, ул. 50-річчяя Радянської влади,1 та належать на праві приватної власності ТОВ "Полтава-Агро", складених суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Капітель Груп".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.03.2015р. у справі №917/456/15 порушено провадження у справі.

14.04.2015р. ТОВ "Луксор-Агро" подано клопотання про призначення у справі №917/456/15 судової експертизи.

27.04.2015р. винесено оскаржувану ухвалу, якою зупинено провадження у справі № 917/456/15 та призначено комплексну будівельно-технічну та товарознавчу експертизу (т.2, а.с. 93-95).

Не погодження ПАТ "Банк Кредит Дніпро" з вказаною ухвалою стало підставою для звернення з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (п. ч.2 ст. 79 Господарський процесуальний України).

Згідно із частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

Висновок судового експерта виступає лише як один з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається у судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У пункті 9 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, який кореспондується з пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз", встановлено, що про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зазначаються, зокрема:

обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;

підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи;

організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи;

перелік питань, що потребують роз'яснення;

мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи;

місце знаходження предметів і документів, які повинні бути досліджені;

об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження;

обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду має містити, зокрема, мотиви винесення з посиланням на законодавство.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 27.04.2015р. з посиланням на відсутність погодження відповідача з проведеною позивачем оцінкою майна, мотивована необхідністю призначення у справі комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи, оскільки для визначення вартості заставного майна необхідні спеціальні знання.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій договорів іпотеки та застави, сторони при укладенні даних договорів погодили, наступне:

- згідно з п. 2.2 договору іпотеки № 230410-1/2 від 23.04.2010р. зі змінами, внесеними договором №281113 про зміну договору іпотеки № 230410/І/2 від 23.04.2010р., вартість предмету іпотеки визначається сторонами в розмірі 21550316,37 грн.;

- згідно з п. 1.7 договору застави № 230410-З/2 від 23.04.2010р. зі змінами, внесеними договором № 281113 про зміну договору застави № 230410/З/2 від 23.04.2010р загальна вартість предметів застави становить 6891439,63 грн.

Відповідно до приписів частини 3 статті 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до п. 7.2 договору іпотеки № 230410-1/2 від 23.04.2010р. при зверненні на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право на свій розсуд: а) здійснити реалізацію предмета іпотеки у порядку, що передбачений чинним законодавством; б) самостійно реалізувати предмет іпотеки; в) вступити у право власності на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" визначено обов'язкові вимоги до судового рішення у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, в ньому повинно бути зазначено початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, предметом даної справи є звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності, що свідчить про відсутність наміру іпотекодержателем їх подальшої реалізації для погашення наявної кредиторської заборгованості.

А отже, посилання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвали на положення ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, є безпідставним, а поставлені місцевим господарським судом на вирішення експерта питання про визначення вартості об'єктів нерухомого майна за договорами застави є такими, що не входять до предмета доказування у даній справі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітель-Груп" проведено незалежну оцінку предметів іпотеки та застави та визначено їх реальну ринкову вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Колегія суддів зазначає, що оскільки матеріали справи не містять доказів, що свідчать про недостовірність зазначених вище звітів, складених суб'єктом оціночної діяльності стосовно оцінки предметів іпотеки та застави, а також невідповідність їх вимогам нормативно-правових актів, таким чином, посилання на вказані звіти як неналежний доказ у справі є необґрунтованим.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

При цьому, правовідносини між сторонами даної справи не охоплюють питання щодо визначення розміру погашення наявної заборгованості за кредитним договором від 23.04.2010р. № 230410-КЛВ.

У зв'язку з цим, відповідачем не доведено наявність порушення його прав або законних інтересів проведенням позивачем незалежної оцінки спірного майна, а також не наведено, в чому полягає їх поновлення при проведенні у справі відповідної судової експертизи.

Отже, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не обґрунтовано доцільність проведення експертизи та зупинення провадження у справі, а також не вказано з'ясування яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору потребує спеціальних знань та не визначено конкретних підстав для проведення експертизи.

Отже, оскільки в даному випадку зупинення провадження у справі пов'язано з проведенням експертизи, метою якої є не роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а встановлення нових обставин, які не входять до предмету доказування, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд помилково виніс ухвалу від 27.04.2015р., яка фактично спрямована на затягування судового процесу.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (пункт 12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2015р. у справі №922/4725/14, постанові від 23.06.2014 року у справі №910/11569/13, постанові від 10.12.2014 року у справі №910/17936/14.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Полтавської області від 27.04.2015р. у справі №917/456/15 прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, у разі, коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

На підставі викладеного, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області - скасуванню, з передачею справи на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 2 ст. 103, п.п.3, 4 ст. 104, ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.04.2015р. у справі №917/456/15 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.06.2015 року.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Здоровко Л.М.