Постанова № 45535889, 23.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/15639/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ,,Укрнафта"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.05.2015р.

у справі № 910/15639/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за скаргою UniCredit Bank Austria AG (Уні Кредит Банк Австрія АГ)

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

за позовом UniCredit Bank Austria AG (Уні Кредит Банк Австрія АГ)

до Публічного акціонерного товариства ,,Укрнафта"

третя особа Приватне акціонерне товариство ,,Фінансова компанія ,,Укрнафтогаз"

про стягнення 20 678 647,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ, далі - позивач) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з виплати дивідентів за 2006 та 2007р.р. у сумі 20 678 647,54 грн., інфляційних втрат - 3 430 587,63 грн., 3% річних - 1 983 446,24 грн., збитки - 9 472 646,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватне акціонерне товариство ,,Фінансова компанія ,,Укрнафтогаз".

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. у справі №910/15639/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015р., позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ ,,Укрнафта" на користь UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) суму заборгованості з виплати дивідендів у розмірі 18 610 782,79 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 074 960,95 грн., 3% річних у розмірі 1 785101,62 грн. та судовий збір у розмірі 48 228,13 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

26.12.2014р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. у справі №910/15639/14 видано наказ про його примусове виконання.

04.03.2015р. позивач (стягувач) звернувся в господарський суд міста Києва із скаргою на постанову про зупинення виконавчого провадження від 24.02.2015р., у якій просив визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. про зупинення виконавчого провадження № 46133814 від 24.02.2015р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у справі № 910/15639/14 скаргу задоволено, скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. про зупинення виконавчого провадження № 46133814 від 24.02.2015р.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 24.02.2015р., не взяв до уваги, що заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем та яка була предметом розгляду у даній справі, не стосується неповних розрахунків за енергоносії, а відносини сторін з виплати дивідендів знаходяться поза сферою регулювання Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у справі № 910/15639/14 скасувати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною, винесеною з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, за невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи. Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що внесення підприємства паливно - енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" є самостійною безумовною підставою зупинення виконавчого провадження", а відповідача включено до переліку підприємств паливно - енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, який затверджено наказом Мінпаливенерго України № 568 від 10.11.2005р., що підтверджується даними з Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до норм вказаного Закону. Крім того, як зазначає відповідач, відповідно до положень Закону України ,,Про виконавче провадження" державний виконавець не уповноважений здійснювати оцінку характеру заборгованості боржника, строку та підстав її виникнення при вирішенні питання про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 09.06.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. розгляд скарги у справі № 910/15639/14 відкладено на 23.06.2015р. у зв'язку з клопотанням відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи, а також необхідністю вивчення судом поданих позивачем (стягувачем) в день судового засідання матеріалів, на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 23.06.2015р. представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти наведених доводів, представники Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та третьої особи не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду скарги своєчасно та належним чином ухвалою суду від 09.06.2015р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411613125256, № 0411613125248.

На час судового засідання заяв про відкладення розгляду справи від Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та третьої особи не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи належне їх повідомлення, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва має бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою від 22.01.2015р. відкрито виконавче провадження ВП №46133814 на виконання наказу господарського суму міста Києва від 26.12.2014р. по справі № 910/15639/14.

13.02.2015 р. до ДВС надійшла заява ПАТ „Укрнафта" про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що воно є підприємством паливно-енергетичного комплексу, яке внесене до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

24.02.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньовим М.О. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч.1 ст.37 Закону України ,,Про виконавче провадження".

04.03.2015р. UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) звернувся в господарський суд міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просить визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. про зупинення виконавчого провадження № 46133814 від 24.02.2015р.

В обґрунтування зазначеної скарги стягувач посилається на відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження, оскільки згідно з Рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012р. обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону України ,,Про виконавче провадження" здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", тому дія названого Закону, на думку стягувача, не поширюється на стягнення заборгованості з виплати прострочених дивідендів за 2006 та 2007 роки.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною, оскільки при її винесенні державний виконавець невірно застосував п. 15 ч. 1 ст. 37 ЗУ ,,Про виконавче провадження" з урахуванням офіційного тлумачення цієї норми Конституційним Судом України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 у справі №1-26/2012.

ДВС України заперечила проти скарги позивача з тих підстав, що в ході примусового виконання наказу суду боржником подано заяву про зупинення виконавчого провадження та додано виписку з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу від 14.01.2015 №15, надану ДП ,,Енергоринок", тому, керуючись п. 15 ч. 1 ст. 37, 39 ЗУ ,,Про виконавче провадження", державний виконавець зупинив виконавче провадження.

Відповідач також заперечив проти доводів скарги, зазначаючи, що внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є самостійною безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України ,,Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 15 частини першої статті 37 Закону України ,,Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005р. №568.

Згідно з абзацом 6 пункту 3.7 статті 3 вказаного Закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України ,,Про виконавче провадження".

Відповідно до Виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України ,,Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" станом на 14.01.2015р. Публічне акціонерне товариство ,,Укрнафта" внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, передбаченої Законом України ,,Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Згідно з п.1.4 ст.1 вказаного Закону заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі; передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011р., за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011р., що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України ,,Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію".

За висновками Конституційного Суду України, викладених у рішенні №18рп/2012 від 18.12.2013р., обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до ст.ст. 67, 69 Закону України ,,Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються та є обов'язковими для виконання.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (справи № 925/141/14 від 14.04.2015р., №916/525/13-г від 24.03.2015р.) та Верховний Суд України (постанова від 18.12.2012 №21-405а12).

В даному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість, що заявлена до стягнення, виникла внаслідок невиплати позивачу відповідачем дивідендів за 2006-2007 роки у розмірі 20 678 647,54 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення нараховані на суму дивідендів інфляційні втрати - 3 430 587,63 грн., 3 % річних - 1 983 446,24 грн. та збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 9 472 646, 80 грн.

В наказі від 26.12.2014р. про примусове виконання рішення у даній справі (т.3, а.с. 25) чітко зазначено ,,Стягнути …..суму заборгованості з виплати дивідендів…".

Відповідно до положень Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не належить до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання); спірний борг виник внаслідок стягнення заборгованості з виплати дивідендів, тобто щодо реалізації акціонером своїх корпоративних прав, на які не поширюються норми Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

З наведеного вбачається, що на стягнення заборгованості з виплати дивідендів не поширюються вимоги ст. 37 Закону України ,,Про виконавче провадження", а тому постанова ДВС про зупинення виконавчого провадження, прийнята з підстав внесення Товариства до Реєстру, є незаконною.

Тобто, державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 24.02.2015р. з порушенням приписів ст. 37 Закону України ,,Про виконавче провадження", що є підставою для задоволення скарги, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 15.01.2015р. у справі № 911/3281/13, як на судову практику з вирішення подібних спорів є безпідставним, оскільки правова позиція, яка була висловлена в даному судовому рішенні ґрунтується на обставинах справи, які суттєво відрізняються від обставин даної справи. Зокрема, предметом спору у справі № 911/3281/13 було стягнення заборгованості за енергоносії, що підпадає під дію Закону України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", тоді як у даному випадку обставини справи стосуються корпоративних правовідносин сторін спору щодо реалізації позивачем корпоративних прав на отримання частини прибутку (дивідендів) господарського товариства.

Як роз'яснено в пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. №9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Водночас, приймаючи рішення про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. про зупинення виконавчого провадження № 46133814 від 24.02.2015р., місцевим господарським судом не враховано, що суд наділений повноваженнями визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, як зазначено в пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. №9 щодо повноважень суду при розгляді скарги, а не скасувати її.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Закону України ,,Про виконавче провадження", начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, правом на скасування постанови, винесеної державним виконавцем у виконавчому провадженні, яка суперечить вимогам закону, наділений начальник відділу, якому підпорядкований державний виконавець, у зв'язку з чим суд не вправі скасовувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. про зупинення виконавчого провадження № 46133814 від 24.02.2015р.

Крім того, у своїй скарзі від 04.03.2015р. стягувач просив суд саме,,визнати недійсною постанову", а не скасувати її.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, допустивши при цьому неправильне застосування норм матеріального та процесуального права в частині рішення про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. про зупинення виконавчого провадження № 46133814 від 24.02.2015р., тому відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, ухвала господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у справі № 910/15639/14 підлягає зміні у відповідній частині.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків, яких дійшов суд першої інстанції, не спростовують з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 106, 121-2 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Укрнафта" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у справі № 910/15639/14 змінити, виклавши п. 3 резолютивної частини ухвали в такій редакції:

,,3. Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. про зупинення виконавчого провадження № 46133814 від 24.02.2015р. визнати недійсною."

3. В іншій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у справі № 910/15639/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 25.06.2015р.