Постанова № 45535855, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/23561/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Цурка Н.О.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/23561/14 (головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П., Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж" в особі Спеціалізованого монтажного управління №2

про стягнення грошових коштів у розмірі 176058,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі 176058,70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/23561/14 позов задоволено частково, стягнуто грошові кошти у розмірі 81754,50 грн. основного боргу та 1635,09 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що договір про спільне використання та споживання теплової енергії №39 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за умовами якого ПАТ "АБ "Укргазбанк" є виконавцем, а ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" відповідно замовником. Разом із тим, Відповідачем допущено порушення умов договору, та здійснено оплату спожитої теплової енергії частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2015р., прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом в порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України не досліджено всіх доказів по справі, крім того докази, надані Позивачем, не взято до уваги. Судом надано неналежну оцінку платіжним дорученням у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2015р. апеляційну скаргу Позивача на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/23561/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.05.2015р.

22.05.2015р. Відповідач подав до суду письмові пояснення у справі, в яких просив у задоволені апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015р. відкладено розгляд справи на 09.06.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. відкладено розгляд справи на 24.06.2015р., зобов'язано Позивача надати детальний розрахунок боргу з зазначенням кожного періоду нарахування послуг, кожного рахунку та платіжного доручення в оплату кожного періоду послуг з призначенням платежу.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

01.02.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Позивачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532649, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.2.1. договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.2.3.1 договору Позивач зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п.5.1. договору облік споживання Позивачем теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п.5 додатку 4 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532649 Позивач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту №1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду

10.10.2002р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про спільне використання та споживання теплової енергії №39, за умовами якого Позивач та Відповідач на підставі договору №1532649 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Позивачем про постачання теплової енергії у гарячій воді спільно використовують мережі з метою опалення належних їм приміщень розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 39 та 41.

Відповідно до п.2.2. договору про спільне використання та споживання теплової енергії Позивач зобов'язався постачати теплоенергію на адміністративну будівлю Відповідача при умові виконання Відповідачем п.2.1, 3.1., 3.2., 4.1. цього договору.

Згідно з п.4.1. договору про спільне використання та споживання теплової енергії Відповідач здійснює передоплату на наступний місяць зазначений в п.3.2. суми на розрахунковий рахунок Позивача у строк до 1 числа поточного місяця з коректуванням цієї суми у випадку зміни тарифу за попередній місяць.

Відповідно до п.5.1. договору про спільне використання та споживання теплової енергії договір вступає в дію з моменту підписання сторонами строком на 1 рік та може бути пролонгований за взаємною згодою сторін.

09.10.2003р. Відповідач звернувся до Позивача з листом №279, в якому просив продовжити дію договору №39 від 10.10.2002р. на спільну експлуатацію теплової мережі з метою опалення належних приміщень терміном на 5 років.

10.10.2003р. Позивач у відповідь на зазначений лист повідомив про згоду на продовження дії договору №39 від 10.10.2002р. терміном на 5 років.

01.10.2008р. Відповідач звернувся до Позивача з листом №442, в якому просив продовжити дію договору №39 від 10.10.2002р. на спільну експлуатацію теплової мережі з метою опалення належних приміщень терміном на 5 років з 10.10.2008р.

На виконання умов договору про спільне використання та споживання теплової енергії Позивач поставив теплоенергію Відповідачу у спірний період з 01.10.2011р. по 01.04.2014р. на загальну суму 282924,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками.

Проте, отриману у спірний період з 01.10.2011р. по 01.04.2014р. теплову енергію Відповідач оплатив частково та має заборгованість перед Позивачем в сумі 81754,50 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №2590 від 23.11.2011р., №2002 від 05.01.2012р., №NEW від 08.02.2012р., №2340 від 08.02.2012р., №2245 від 16.10.2012р., №2338 від 21.11.2012р., №2631 від 17.12.2012р., №2255 від 10.12.2013р., №2733 від 30.12.2013р., №2310 від 04.02.2014р., №2835 від 11.02.2014р., №2238 від 23.10.2014р., а також платіжними дорученнями №229 від 15.01.2014р., №230 від 15.01.2014р., №228 від 15.01.2015р. з зазначеними у них призначеннями платежу.

14.08.2014р. Позивач звернувся до Відповідача з листом №14625/5810/2014 від 13.08.2014р. в якому просив погасити заборгованість за спожиті послуги так, як банк проводить оплату Публічному акціонерному товариству "Київенерго" за послуги теплопостачання у формі попередньої оплати, який Відповідачем залишені без відповіді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з абз.6 п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» так само не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З наведених норм права та встановлених судом обставин вбачається, що 01.02.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Позивачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532649, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

10.10.2002р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про спільне використання та споживання теплової енергії №39, за умовами якого Позивач та Відповідач на підставі вищевказаного договору №1532649 про постачання теплової енергії у гарячій воді спільно використовують мережі з метою опалення належних їм приміщень розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 39 та 41. Відповідно до умов договору Позивач зобов'язався постачати теплоенергію на адміністративну будівлю Відповідача при умові виконання Відповідачем п.2.1, 3.1., 3.2., 4.1. цього договору, а Відповідач здійснювати передоплату на наступний місяць на розрахунковий рахунок Позивача у строк до 1 числа поточного місяця з коректуванням цієї суми у випадку зміни тарифу за попередній місяць.

У жовтні 2003р. дію договору про спільне використання та споживання теплової енергії продовжено терміном на 5 років. В жовтні 2008р. продовжено дію договору №39 від 10.10.2002р. на спільну експлуатацію теплової мережі з метою опалення належних приміщень терміном на 5 років з 10.10.2008р.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги заперечення Відповідача щодо безпідставності вимог Позивача про стягнення нарахованого останнім боргу з листопада 2013р. по квітень 2014р., оскільки, як вбачається з призначень платежів за меморіальними ордерами №2255 від 10.12.2013р., №2733 від 30.12.2013р., №2310 від 04.02.2014р., №2835 від 11.02.2014р. Відповідач фактично погодився з продовженням дії договору про спільне використання та споживання теплової енергії, а тому, виходячи з приписів п.5.1. даного договору, апеляційний суд приходить до висновку, що сторонами погоджено продовження дії договору в 2013р. шляхом направлення Позивачем рахунків та часткової оплати Відповідачем теплової енергії, отриманої з листопада 2013р. по квітень 2014р.

Як встановлено судом, на виконання умов договору Позивач поставив теплоенергію Відповідачу у заявлений Позивачем період з 01.10.2011р. по 01.04.2014р. на загальну суму 282924,60 грн., яку Відповідач оплатив частково та має заборгованість перед Позивачем в сумі 81754,50 грн.

Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи Позивача щодо більшої суми заборгованості Відповідача, оскільки Позивачем не подано суду належних підтверджуючих доказів, зокрема на якій підставі він не зарахував сплачені Відповідачем 16.10.2012р. кошти в сумі 49760,85 грн. з призначенням платежу «оплата за теплову енергію за 03.10р. - 04.12р.» в оплату енергії, спожитої Відповідачем у спірний період.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/23561/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/23561/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24.06.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді О.О. Хрипун

Є.Ю. Шаптала