Постанова № 45535625, 08.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа№ 910/1810/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Голяр І.С. за дов. № 283 від 31.12.2014 р.

від відповідача: Гненний Д.А. за дов. б/н від 05.03.2015 р.

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Публічного акціонерного товариства „АІТ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.03.2015 р.

у справі № 910/1810/15-г (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

„Страхова компанія" „Брокбізнес"

до Публічного акціонерного товариства „АІТ"

про стягнення 20 275,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. у справі № 910/1810/15-г позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „Брокбізнес" задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АІТ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" 20 275 (двадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн.. 33 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство „АІТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. у справі № 910/1810/15-г повністю і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „Брокбізнес" - відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. у справі № 910/1810/15-г у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „АІТ" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 08.06.2015 р.

23.04.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "АІТ" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги по справі № 910/1810/15-г.

03.06.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 910/1810/15-г.

08.06.2015 р. в судове засідання з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. у справі № 910/1810/15-г, просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. у справі № 910/1810/15-г і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. у справі № 910/1810/15-г залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з копій матеріалів справи, 07.12.09 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес", як страховиком, та публічним акціонерним товариством "АІТ", як страхувальником, укладено договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ, відповідно до умов якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільна відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, зокрема, автомобіля "DAF", д.н.з. АА8519ЕН. Забезпечення вказаного транспортного засобу посвідчено полісом № ВС/9343713. Договір набирає чинності з 08.12.09. та діє протягом року.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.10.10 р. у м. Києві на вул. Новоросійській, 8-а сталася ДТП за участю транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. АА 7539 СК, під керуванням Іскри В.В., та транспортного засобу "DAF", д.н.з АА 8519 ЕН, що належить ПАТ "АІТ", під керуванням Горенецького В.В., внаслідок якої застрахований транспортний засіб "Renault Symbol" отримав механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.11 р. в адміністративній справі № 3-5340 водія автомобіля "DAF", д.н.з. АА8519ЕН, Горенецького В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк шість місяців.

З матеріалів справи вбачається, що приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "АІТ", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про стягнення 22 202,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача-2, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-2, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2014р., припинено провадження у справі № 910/20685/13 в частині вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Публічного акціонерного товариства "АІТ".

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 20 275 (двадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 33 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 75 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" відмовлено.

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 22 липня 2014р. у справі №910/20685/13 Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» 22 грудня 2014р. виплатила на користь ПАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування по полісу ОСЦПВВНТЗ №ВС/9343713 у розмірі 20275,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10504 від 22 грудня 2014р.

В обґрунтування своїх позовних вимог в суді першої інстанції, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Брокбізнес" зазначив, що відповідно до, п. 33.1.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. правил дорожього руху України у разі причетності до дорожньо - транспортної пригоди водій зобов'язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;

Пунктом 33.3 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також встановлено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Однак, водій Горенецький В.В. самовільно залишив місце ДТП (що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.07.2011 р. у справі № 3-5340/2011р.), а також ні Публічне акціонерне товариство „АІТ", як власник забезпеченого транспортного засобу ні водій Горенецький В.В. не повідомили органи міліції про ДТП та не вжили вжити заходів для збереження слідів пригоди.

Окрім цього, відповідно до п.5 ч.1 ст. 989 Цивільного кодексу України Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Також, п. 33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Всупереч положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Договору страхування, ні скаржник, ні водій Горенецький В.В. не повідомили Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Брокбізнес" про настання страхового випадку в порядку та строки передбачені ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він:

в) після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди.

ґ) не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1,2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Пункт 1 ст. і 172 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Положення ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачають, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого утворює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Брокбізнес" просив суд першої інстанції стягнути з Публічного акціонерного товариства "АІТ" страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 20 275,33 грн.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Положеннями ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В своїй апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство „АІТ" зазначає, що водій не знав про вчинення даної ДТП, про факт наявності даної ДТП водію та власнику транспортного засобу стало відомо після виклику останніх до органів МВС для дачі пояснень та огляду транспортного засобу.

Також, скаржник стверджує, що після того, як водій Горенецький В.В, дізнався про наявність адміністративного матеріалу відносно факту ДТП, наявність листа органів ДАІ про необхідність огляду транспортного засобу він невідкладно повідомив телефонним зв'язком фахівця з питань страхування Головача Костянтина Михайловича, який станом на 22.10.2010 р. працював у Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „Брокбізнес" страховим агентом, про настання страхового випадку.

Таким чином, скаржник вважає, що ним було належним чином повідомлено Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Брокбізнес" про факт ДТП, як це вимагається законом (в редакції на момент ДТП). Крім цього, скаржник на підтвердження належного усного повідомлення водієм Горенецьким В.В. страховика про ДТП, представник скаржника адвокат Гненний Д.А. звернувся з адвокатським запитом до Головача Костянтина Михайловича.

Листом № 26/03/15 від 26.03.2015 р. Головач К.М. повідомив, що дійсно з 2010 р. і по теперішній час він працює в Приватному акціонерному товаристві „Страхова компанія" „Брокбізнес". Приблизно в травні 2011 р. до нього зателефонував Горенецький В.В., який пояснив, що йому надійшов запит органів ДАІ з якого вбачається, що в жовтні 2010 р. вчинено ДТП і інспектор ДАІ вимагає оглянути транспортний засіб на предмет наявних пошкоджень.

Таким чином, Головач К.М. пояснив, що він був повідомлений про ДТП телефоном, дзвінки він отримував і від водія Горенецького В.В. та директора Публічного акціонерного товариства „АІТ". Також, Головач К.М. в листі зазначив, що був присутній при огляді інспектором ДАІ транспортного засобу "DAF", д.н.з. АА8519ЕН, з напівпричепом д.н.з. АА3947ХТ і під час цього огляду не було виявлено пошкоджень, які б давали підстави вважати цей автомобіль причетним до ДТП і скласти відповідний протокол.

Отже, скаржник вважає, що стягнення з нього в порядку регресу страхового відшкодування, сплачене у розмірі 20 275,33 грн. - є безпідставним, оскільки водій Горенецький В.В. невідкладно повідомив Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Брокбізнес" про ДТП, за допомогою засобів телефонного зв'язку.

Крім цього, скаржник посилається на положення п. п. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції від 16.11.2008 р., повідомлення через електронний (телефонний) зв'язок вважається належним повідомленням страховика про ДТП, оскільки дана норма не визначає способу, механізму, порядку та змісту повідомлення страховика про страховий випадок.

Виходячи з наведеного та з огляду на лист № 26/03/15 від 26.03.2015 р. скаржник акцентує увагу суду на встановленні ним факту усного повідомлення страховика водієм про ДТП, як це передбачалось законом на момент ДТП.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу вих. № 821-05 від 02.06.2015 р. Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Брокбізнес" зазначає, що ДТП відбулась 22.10.2010 р., дзвінок-повідомлення Горенецьким В.В. було здійснено приблизно в травні 2011 р., тобто півроку до повідомлення, про яке вказує скаржник в апеляційній скарзі.

При цьому, скаржник вказував, що водій Горенецький В.В. повідомив про ДТП не саму страхову компанію „Брокбізнес", а фізичну особу - страхового агента, який взагалі не уповноважений приймати повідомлення про страхові випадки.

Крім цього, в відзиві зазначено, що навіть якщо припустити, що водій Горенецький В.В. в травні 2011 р. повідомив би про настання ДТП страхову компанію „Брокбізнес", то в будь-якому разі ним порушено п. 33.1.2. ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який передбачає обов'язок повідомити страховика не пізніше трьох робочих днів з моменту настання ДТП,

Також варто зазначити, що в своїй апеляційній скарзі, Публічне акціонерне товариство „АІТ" вказує, згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 19.07.2011 р. у справі № 3-5340/2011 р. Горенецького В.В. визнано винним у спричиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності лише за ст.124 КУпАП України, а саме у порушенні учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Водночас, у вказаній постанові лише зазначено, що „водій з місця ДТП поїхав". Таким чином, скаржник вважає, що таке зазначення не дає підстав вважати, що водієм Горенецьким В.В. самовільно залишено місце ДТП, оскільки факт залишення місця ДТП має підтверджуватись відповідною постановою суду про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП (залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні), оскільки законом чітко передбачена норма та відповідальність за таке порушення Правил дорожнього руху.

Отже, оскільки у вказаній постанові Дніпровського районного суду дане правопорушення не зазначено, а окремої постанови про визнання Горенецького В.В. винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП не існує, то таке твердження страхової компанії „Брокбізнес" та суду першої інстанції є безпідставним та необгрунтованим.

Диспозиція ст. 122-4 КУпАП, встановлює, що адміністративним проступком є - залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України встановлено визначення терміну залишення місця ДТП - дії учасника ДТП, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками міліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Таким чином, скаржник зазначає, що ключовою умовою диспозиції є дії водія, що спричинили розшук автомобіля. Крім цього, апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження проведення оперативно розшукових заходів щодо водія, а тому водій ПАТ „АІТ" не вчинив проступку передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Крім того, скаржник посилається на протокол про адміністративне правопорушення (наявний в додатках до скарги), який був підставою винесення постанови про адміністративну відповідальність по ст. 124 КУпАП відсутні будь-які дані про зникнення з місця ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП в матеріалах справи немає.

Отже, скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази залишення водієм ПАТ „АІТ" місця ДТП, відсутня підстава для звернення та задоволення регресивного позову судом першої інстанції.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу вих. № 821-05 від 02.06.2015 р. Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Брокбізнес" зазначає, що факт самовільно, без виклику ДАІ, залишення місця ДТП водієм Горенецьким В.В. підтверджується постановою Дніпровського районного суду Києва від 19.07.2011 р. у справі № 3-5340/2011 р.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Окрім цього, в розширеній довідці ДАІ, виданій за підписом Заступника начальника відділу оформлення матеріалів ДТП та дізнання Твердохлібом О.М., чітко зазначено, що другий учасник ДТП зник з місця ДТП.

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Брокбізнес" зазначає, що дана довідка не була подана до суду першої інстанції, оскільки була отримана ними від Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова компанія".

В свою чергу, скаржник в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на п. 1.10 ПДР України, ключовою умовою диспозиції визначив - дії водія, що спричинили розшук автомобіля.

Враховуючи наведене, коректніше зазначити, що ключовою умовою диспозиції є дії водія, що спричинили розшук цього водія та (або) автомобіля.

З наданої розширеної довідки ДАІ вбачається, що було заведено розшукову справу і проводились заходи щодо встановлення особи зниклого водія. Ці обставини підтверджуються також постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.07.2011 р. у справі №3-5340/2011 та протоколом про адміністративне правопорушення від 07.06.2011 р., які були складені через півроку після ДТП 22.10.2010 р.

Отже, помилкові міркування скаржника не спростовують фактів, встановлених судом першої інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20 275,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. у справі № 910/1810/15-г.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. у справі № 910/1810/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „АІТ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. у справі № 910/1810/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/1810/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді І.А. Іоннікова

Л.П. Зубець