Рішення № 45528522, 22.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6492/15 Справа № 200/13748/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року м. Дніпропетровськ Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 Дніпропетровська державна нотаріальна контора, обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 214» про визнання права власності, визнання частково недійсними свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 Дніпропетровська державна нотаріальна контора, обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 214» про визнання права власності, скасування свідоцтва про права власності та визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

04 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернулася з даним позовом, за яким просила суд визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину чотирьохкімнатної квартири в житловому будинку літ А-9, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, загальна площа 92,5 кв.м.; житлова площа 56,1 кв.м.; яка складається з 1 коридор, загальною площею 14,0 кв. м., допоміжною площею 14,0 кв.м; 2- кладова, загальною площею 0,9 кв.м., допоміжною площею 0,9 кв.м.; 3 кухня, загальною площею 8,5 кв.м., допоміжною площею 8,5 кв.м.; 4 житлова, загальною площею 17,3 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м.; 5- житлова, загальною площею 14,3 кв. м., житловою площею 14,3 кв. м.; 6 кладова, загальною площею 4,1 кв. м., допоміжною площею 4,1 кв.м.; 7 житлова, загальною площею 12,7 кв.м., житловою 12,7 кв.м.; 8 кладова, загальною площею 1,4 кв. м., допоміжною площею 1,4 кв.м.; 9 туалет, загальною площею 1,1 кв. м., допоміжною площею 1,1 кв.м.; 10 санвузол, загальною площею 4,1 кв. м., допоміжною площею 4,1 кв.м.; 11 житлова, загальною площею 11,8 кв. м., житловою площею 11,8 кв.м.; І лоджія, загальною площею 2,3 кв. м., площею літніх приміщень 2,3 кв.м; визнати частково недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія САА № 813574 від 24.10.2005 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на імя ОСОБА_7 на квартиру, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1 у частині 1\2 частини даної квартири; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом серія НАА № 471032 від 24.06.2014 року на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 ОСОБА_6 дніпропетровською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 31/2008, зареєстровано в реєстрі за № 2-1482; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом серія НАА № 471032 від 24.06.2014 року на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4 ОСОБА_6 дніпропетровською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 31/2008, зареєстровано в реєстрі за № 2-1482; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом серія НАА № 471032 від 24.06.2014 року на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 ОСОБА_6 дніпропетровською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 31/2008, зареєстровано в реєстрі за № 2-1482. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що 19 квітня 1975 року між нею та ОСОБА_7 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу мають двох дітей, які на даний час є повнолітніми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. В 1978 році вона разом із чоловіком стали членами ЖБК-214 і за спільні кошти набули у власність чотирьохкімнатну квартиру №76 будинку №20 на ж/м Тополь-3 в м. Дніпропетровську, в якій вона з 1984 року і до даного часу зареєстрована та проживає. 09.01.2004 року шлюб із чоловіком було розірвано, після чого він залишив квартиру їй з дітьми та через деякий час одружився із відповідачкою ОСОБА_5 08.08.2007 року ОСОБА_7 помер, в зв'язку із чим 08.04.2014 року в 7-ій Дніпропетровській нотконторі було заведено спадкову справу, спадщину прийняли їх дочки, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, тобто на спірну квартиру. Зазначений документ було отримано лише за відповідним рішенням суду про витребування його у відповідачки ОСОБА_5, після чого вона, позивачка, дізналася, що покійний без її ж згоди та відома на підставі відповідної довідки ЖБК та рішення виконкому Дніпропетровської міськради № 2190 від 21.10.1999 року оформив квартиру лише на себе, отримавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що на її думку є порушенням вимог ст.128 ЦК України та ст.70 СК України, а отже отримане чоловіком вищевказане свідоцтво є частково, в 1/2 його недійсним, а звідси частково недійсними є і видані відповідачам нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, про що й просить суд постановити рішення, визнавши також за нею право власності на 1/2 спірної квартири як за дружиною її власника.

24 жовтня 2014 року відповідачка ОСОБА_5 подала до суду зустрічний позов, в якому вказує, що з 12.04.2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який в період їх шлюбу, а саме 24.10.2005 року її чоловік отримав свідоцтво про право власності на квартиру №76 будинку №20 на ж/м Тополь-3 в м. Дніпропетровську, а отже, відповідно до ст.60 СК України, зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки повну вартість пайового внеску чоловіком було виплачено в період шлюбу, а тому 1/2 частина квартири належить і їй. Зважаючи на це після смерті чоловіка відкрилась спадщина іншу 1/2 частину квартири. З урахуванням трьох спадкоємців кожному із них має припадати по 1/6 частини квартири, в зв'язку з чим просила скасувати частково видане покійному чоловікові свідоцтво про власності на спірну квартиру, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири як за дружиною та на її 1/6 частину в порядку спадкування, скасувавши свідоцтво про право на спадщину від 24 червня 2014 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити; стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 1794,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції не зявилась відповідач ОСОБА_5, яка належним чином сповіщена про дату, час та місце розгляду справи 15.06.2015 року (а.с.190), і від неї надійшло клопотання, за яким вона просила апеляційний суд розгляд справи відкласти, посилаючись на те, що вона отримала по пошті апеляційну скаргу тільки 21.06.2015 року о 16 годині та не зможе на час розгляду справи надати заперечення та зявитися на засідання суду, вказане клопотання судова колегія не задовольняє, оскільки відсутні належні та допустимі докази у підтвердження зазначеної обставини та матеріалами справи підтверджено направлення ОСОБА_5 апеляційної скарги 09.06.2015 року. З урахуванням положень статті 305 ЦПК України та строків розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності вказаної особи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що 19 квітня 1975 року між ОСОБА_7 та позивачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб, що підтверджу свідоцтвом про шлюб. Від шлюбу вказане подружжя має двох дочок - відповідачок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. В період шлюбу, а саме в 1978 року, подружжям було отримано квартиру №76 будинку №20 на ж/м Тополь-3 в м. Дніпропетровську, яка знаходиться в обслуговуючому кооперативі "Житлово-будівельний кооператив №214", членом якого був ОСОБА_7 Згідно довідок обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №214" пай за спірну квартиру було повністю виплачено у грудні 1990 року, тобто саме в період шлюбу з позивачкою, а не з відповідачкою ОСОБА_5, як вона про це стверджує у своєму позові. Таким чином спірну квартиру №76 будинку №20 на ж/м Тополь-3 в м. Дніпропетровську, після повної сплати пайового внеску необхідно вважати спільною сумісною власністю позивачки та її чоловіка ОСОБА_7, оскільки інше не було встановлено письмовою угодою між ними, а шлюб між було розірвано лише 09.01.2004 року, тобто вже після повної сплати пайового внеску, з підстав чого не може бути задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 1\2 частину зазначеної квартири як дружини. Разом з тим встановлено, що член кооперативу ОСОБА_7 24 жовтня 2005 року, тобто в період шлюбу з відповідачкою ОСОБА_5, який ними було зареєстровано 12 жовтня 2005 року, на підставі довідки обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №214" від 29.08.2005 року №214/076/СП та відповідного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №813574, відповідно до якої став єдиним власником спірної квартири в цілому, чим порушено було право власності позивачки. З урахуванням норм законодавства вищевказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, тобто на спірну квартиру, необхідно вважати недійсним. Також встановлено, що ОСОБА_7 08 серпня 2007 року помер. Після його смерті відкрилась спадщина яка, з урахуванням вищевказаного, мала б складатись 1\2 частини спірної квартири. Спадкоємцями першої черги є відповідачі: ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як діти покійного, та ОСОБА_5, як його дружина. Разом з тим із копії спадкової справи №31/2008, заведеної 7-ю Дніпропетровською держнотконторою, вбачається, що до спадкової маси було включено всю спірну квартиру в цілому, внаслідок чого спадкоємцям нотаріусом 24 червня 2014 року було видано кожній свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки заповіт померлий залишав, відповідно до яких вони успадкували по 1/3 частини спірної квартири кожна. Враховуючи вищевказане необхідно визнати, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири, про визнання частково, в 1/2 частині недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом є обґрунтованими, а звідси не можуть бути задоволені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 Разом з тим суд вважає, що такі позовні вимоги ОСОБА_2 заявлено з пропуском строку позовної давності, визначеним ст.257 ЦК України тривалістю у три роки і перебіг якого, згідно ч.1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У своєму позові та в судовому засіданні позивачка зазначає, що про порушення свого права, а саме отримання покійним ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - на спірну квартиру в цілому, вона дізналася лише у 2014 році, коли за судовим рішенням його копію отримала її дочка, однак вказане спростовується наявними у справі матеріалами, зокрема долученими до даної справи матеріалами цивільної справи №2-971/07 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 "Про визначення порядку користування квартирою", предметом якої була якраз спірна квартира, і із яких вбачається, що перший у своєму позові посилався на вказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно і додавав його копію до позову, а позивачка у даній справі ОСОБА_2 брала участь у розгляді тієї справи через свого представника. Таким чином, про існування вищевказаного свідоцтва їй було відомо, як максимум, із січня 2007 року, коли отримала копію того позову із доданими до нього документами. Відповідачкою ОСОБА_5 ІЗ листопада 2014 року шляхом подачі до суду відповідної заяви було заявлено про застосування строку позовної давності, в зв'язку з чим із зазначеної підстави позов ОСОБА_2 задоволенню також не підлягає. При подачі зустрічного позову ОСОБА_5 не оплачувала судовий збір, його сплату ухвалою суду від 25.10.2014 року було відстрочено, а отже з неї, відповідно до ст.88 ЦП К України, необхідно стягнути судовий збір у сумі 1794грн.20коп. виходячи із ціни її позову - вартості спірної квартири, оскільки в задоволенні її вимог суд відмовляє

Однак повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна за наступними підставами.

Суд першої інстанції розглянув всі заявлені позовні вимоги і обґрунтовано встановив, що спірна квартира є обєктом права спільної сумісної власності подружжя позивача ОСОБА_2 та померлого її колишнього чоловіка ОСОБА_7

З такими висновками суду погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Однак суд помилково застосував строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки неправильно визначився з датою порушення права позивача.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач ОСОБА_2 фактично проживає в спірній квартирі та зареєстрована в ній за місцем проживання з 12 жовтня 1984 року і до даного часу, є основним її квартиронаймачем, що підтверджено довідкою ЖБК № 214 (а.с.5).

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріалами цивільної справи №2-971/07 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, предметом якої була якраз спірна квартира, які суд досліджував за розглядом справи, та із яких вбачається, що ОСОБА_7 у своєму позові від 24.07.2006 року визнавав право ОСОБА_2 на 1\2 частину спірної квартири, як на частку в спільному майні подружжя (а.с.108). Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2007 року провадження по вищевказаній справі було закрито у звязку зі смертю ОСОБА_7Г.(а.с.132-142).

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що після смерті члена кооперативу ОСОБА_7 правлінням ЖБК № 214 за заявою ОСОБА_2 27 березня 2008 року її було прийнято членом ЖБК № 214, як проживаючою в квартирі № 76 будинку №20 на ж/м Тополь-3 в м. Дніпропетровську (а.с.105-106).

Той факт, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.10.2005 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на імя ОСОБА_7, як титульного власника, на квартиру, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, не впливає на режим спільного сумісного майна подружжя та не порушує право одного з подружжя на частку в цьому майні.

З огляду на встановлені обставини судом, право ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя було порушено з видачею відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом від 24.06.2014 року без урахування права ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя на спірну квартиру. Оскільки ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом 04.08.2014 року, то нею строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, не пропущений.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин строк позовної давності і на цій підставі незаконно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 на підставі п.п.1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення в цій частині.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо права ОСОБА_2 на 1\2 частину спірної квартири, як частку в спільному майні подружжя і як наслідок визнання недійсними правовстановлюючих документів на спірну квартиру.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ст. 70 СК України).

Статтею 28 КпШС України передбачено, яка діяла під придбання подружжям спірної квартири, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", який втратив чинність з 21 грудня 2007 року, роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. ст. 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_2 має право на 1\2 частину спірної квартири, оскільки ця квартира є обєктом права спільної сумісної власності подружжя у звязку з тим, що придбана за час шлюбу (пай за спірну квартиру виплачений у грудні 1990 року, тобто саме в період шлюбу позивача з членом ЖБК № 214, а потім титульним власником квартири ОСОБА_7, який був розірваний 09 січня 2004 року (а.с.7).

Член кооперативу ОСОБА_7 24 жовтня 2005 року на підставі довідки обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №214" від 29.08.2005 року №214/076/СП та відповідного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №813574, відповідно до якої став титульним власником спірної квартири в цілому.

08.08.2007 року ОСОБА_7 помер (а.с.9).

Судова колегія вважає, що після його смерті відкрилась спадщина на 1\2 частину спірної квартири, оскільки на іншу 1\2 частину квартири має право ОСОБА_2 про що вище було зазначено.

Спадкоємцями за законом є дві дочки спадкодавця: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та переживша дружина спадкодавця ОСОБА_5 відповідачі у справі за первісним позовом.

У відповідності до ч.1 ст. 1261 ЦК України, - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ч.3 статті 1268 ЦК України, - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

08.04.2014 року в ОСОБА_6 Дніпропетровській державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу № 31/2008, та видані трьом вказаним відповідачам нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2014 року, кожній на 1/3 частини спірної квартири (а.с.44-72 фотокопія спадкової справи).

З огляду на встановлені обставини спірна квартира належала подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за правом спільної сумісної власності, їхні частки є рівними, після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 1/2 частину спірної квартири, встановлено три спадкоємця за законом, які прийняли спадщину, кожному з них належить по 1/6 частини спадкового майна (1/2 : 3 = 1/6).

У звязку з отриманням відповідачами свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2014 року на всю спірну квартиру після смерті ОСОБА_7 при встановлених обставинах справи, судова колегія вважає, що має місце порушення прав позивача ОСОБА_2 на спірну квартиру.

Відповідно до статті 1301 ЦК України, - свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином, судова колегія встановила, що є підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2014 року, виданого ОСОБА_6 Дніпропетровською державною нотаріальною конторою спадкоємцям-відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, за спадковою справою № 31/2008, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1482 - в частині 1/6 частини квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1 у звязку із встановленим порушенням права на частку в спільному майні подружжя позивача ОСОБА_2

Судова колегія не вбачає підстав для визнання вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2014 року недійсним в повному обсязі та його скасування, оскільки ці позовні вимоги є безпідставними тому, що кожен із вказаних спадкоємців має право на спадщину в розмірі 1/6 частини спірної квартири.

Судова колегія приходить до висновку, що є підстави для визнання права власності за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя на 1\2 частину квартири № 76 в будинку № 20 ж/м Тополя 3 в м. Дніпропетровську за вказаними позивачем технічними характеристиками квартири, які підтверджуються доказами у справі.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання частково недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія САА № 813574 від 24.10.2005 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на імя ОСОБА_7 на квартиру, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1 у частині 1\2 частини даної квартири, - є зайвими і не підлягають задоволенню у звязку з тим, що вказане свідоцтво про право власності не порушує права позивача на отримання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, оскільки чинне законодавство передбачає наявність права спільної сумісної власності у майні, яке зареєстроване на одного з подружжя, однак придбане подружжям за час зареєстрованого між ними шлюбу.

В іншій частині рішення суду не оскаржене та судовою колегією залишається без змін.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позов ОСОБА_2 задоволено частково та з урахуванням відсутності клопотань зі сторони вказаного позивача щодо компенсації понесених витрат, судова колегія вважає, що відсутні підстави для розподілу судових витрат між сторонами за цим позовом.

Щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції, то в цій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін, оскільки стосується зустрічного позову ОСОБА_5, який не є предметом апеляційного оскарження.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 Дніпропетровська державна нотаріальна контора, обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 214» про визнання права власності, визнання частково недійсними свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину з ухваленням нового рішення.

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 Дніпропетровська державна нотаріальна контора, обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 214» про визнання права власності, визнання частково недійсними свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія НАА № 471032 від 24.06.2014 року на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 ОСОБА_6 Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 31/2008, зареєстровано в реєстрі за № 2-1482 - в частині 1/6 частини квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія НАА № 471032 від 24.06.2014 року на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4 ОСОБА_8 Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 31/2008, зареєстровано в реєстрі за № 2-1482 - в частині 1/6 частини квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія НАА № 471032 від 24.06.2014 року на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 ОСОБА_9 Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 31/2008, зареєстровано в реєстрі за № 2-1482 - в частині 1/6 частини квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину чотирьохкімнатної квартири в житловому будинку літ А-9, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3АДРЕСА_1, загальна площа 92,5 кв.м.; житлова площа 56,1 кв.м.; яка складається з 1 коридор, загальною площею 14,0 кв. м., допоміжною площею 14,0 кв.м; 2- кладова, загальною площею 0,9 кв.м., допоміжною площею 0,9 кв.м.; 3 кухня, загальною площею 8,5 кв.м., допоміжною площею 8,5 кв.м.; 4 житлова, загальною площею 17,3 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м.; 5- житлова, загальною площею 14,3 кв. м., житловою площею 14,3 кв. м.; 6 кладова, загальною площею 4,1 кв. м., допоміжною площею 4,1 кв.м.; 7 житлова, загальною площею 12,7 кв.м., житловою 12,7 кв.м.; 8 кладова, загальною площею 1,4 кв. м., допоміжною площею 1,4 кв.м.; 9 туалет, загальною площею 1,1 кв. м., допоміжною площею 1,1 кв.м.; 10 санвузол, загальною площею 4,1 кв. м., допоміжною площею 4,1 кв.м.; 11 житлова, загальною площею 11,8 кв. м., житловою площею 11,8 кв.м.; І лоджія, загальною площею 2,3 кв. м., площею літніх приміщень 2,3 кв.м. - в порядку поділу спільного майна подружжя.

В іншій частині позову відмовити.

В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_10