Ухвала суду № 45528516, 23.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5651/14 Справа № 200/959/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

23 липня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Демченко Е.Л., Волошина М.П.

при секретарі Філіпповій К.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2014 року, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернулося ПАТ «УкрСиббанк» з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором /а.с.1-2/.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено /а.с.98-102/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким позивні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити частково, а саме зменшити суму стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так у відповідності до ст.ст. 549, 550 ЦК України, на підставі умов кредитного договору нараховується до стягнення пеня за несвоєчасне погашення кредиту, а також пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором.

Судом встановлено, що 29 травня 2008 року укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11353696000 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 11881,00 доларів США, зі сплатою 13,00% річних за користування кредитними коштами, з зазначенням строку повернення кредиту в повному обсязі не пізніше 29 травня 2015 року.

За користування кредитними коштами відповідач зобовязалася сплатити проценти в порядку та розмірі, передбаченому п.1.3. кредитного договору. Крім того, п.4.1. кредитного договору передбачено сплата додаткової пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу за порушення термінів повернення кредиту або процентів за кредит, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату розрахування такої пені.

В забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором було укладено договір поруки №11353696000/2 від 29 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3. Також відповідно до 2 розділу кредитного договору від 29 травня 2008 року позичальником було передано в заставу транспортний засіб марки HYUNDAI, модель GETZ, рік випуску 2008, тип ТЗ легковий комбі-в, державний номер AE0373CI в зобовязання по поверненню в повному обсязі отриманих кредитних коштів.

ОСОБА_2, з жовтня 2011 року, свої зобовязання виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим на адресу відповідачів були направлені вимоги від 18 грудня 2013 року, які у встановлений строк виконані не були, тому станом на 10 січня 2014 року виникла заборгованість, яка становить 81716,04 грн., а саме: 58734,80 грн. заборгованість по кредиту; 18179,60 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3188,33 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 1613,29 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені) застосовується позовна давність в один рік, перебіг якої починається відповідно вимог ст..261 ЦК України.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки суд при ухвалені рішення не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, тому що є підстави для відмови в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів пені у повному розмірі з застосуванням позовної давності керуючись положеннями ст..258 ЦК України.

Однак, з наведеними твердженнями апелянта колегія суддів не може погодитись, оскільки відповідно до довідки-розрахунку заборгованості відносно пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за користування кредитом станом на 10 січня 2014 року, сума стягнення пені розрахована за період з січня 2013 року по січень 2014 року, тобто з врахуванням норм законодавства відносно позовної давності даного виду вимоги.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді :