Ухвала суду № 45528471, 25.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6490/15 Справа № 200/5731/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Левцунова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Бабушкінського районного сулу м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд-Дніпро», товариство з обмеженою відповідальністю «Лендис ЛТД», про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Бабушкінського районного сулу м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ТОВ «Автоленд-Дніпро», ТОВ «Лендис ЛТД», про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені.

В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Автоленд-Дніпро» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 121-СВ від 30.05.2008 року в сумі 1 585 000,00 грн., загальний розмір якої становить 885 428,19 доларів США та 14365 232,99грн., з яких:

- заборгованість по сумі кредиту - 727 287,34 доларів США та 12 500 000,00 грн.,

- неустойка за прострочення кредиту - 157 841,16 доларів США та 1 359 774,08 грн.,

- прострочені відсотки за користування кредиту - 505 458,91 грн.,

- прострочена комісія - 299,69 доларів США,

звернуто стягнення на належний ОСОБА_4 предмет іпотеки за іпотечним договором від 04.07.2008 року, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, б.21 та складаються з: навісів літ. С, Ш, станція технічного обслуговування літ. Н-1, площею 117,4 кв.м., автосалон літ. О, прибудова (тимчасова) літ. о`, трансформаторна станція літ. Р, склад паливно-мастильних матеріалів літ. П, АЗС літ. Т, склад літ. Д-1, прибудова літ. д-1, ганок літ. д`, загальною площею 249,0 кв.м., сторожка літ. Л, прибудова літ. л`, туалет літ. М, огорожі, споруди № 1-2, 4-9, 11-18, мостіння - ІІ, шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк».

В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Автоленд-Дніпро» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 121-СВ від 30.05.2008 року в сумі 2 081 000 грн., загальний розмір якої становить 885 428,19 доларів США та 14 365 232,99 грн., з яких:

- заборгованість по сумі кредиту - 727 287,34 доларів США та 12 500 000,00 грн.,

- неустойка за прострочення кредиту - 157 841,16 доларів США та 1 359 774,08 грн.,

- прострочені відсотки за користування кредиту - 505 458,91 грн.,

- прострочена комісія - 299,69 доларів США,

звернуто стягнення на належний ОСОБА_5 предмет іпотеки за іпотечним договором від 04.07.2008 року, а саме будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, б. 21 та складаються з: гараж літ. Г-1, загальною площею 481,0 кв.м., ганки літ. г. г1 , г2, навіси літ. Х, Ц, Ч, ворота №7, у спільній власності споруди №3,10,14,І, шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк».

В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Автоленд-Дніпро» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Кредитним договором № 121-СВ від 30.05.2008 року в сумі 2 520 000 грн., загальний розмір якої становить 885 428,19 доларів США та 14 365 232,99 грн., з яких:

- заборгованість по сумі кредиту - 727 287,34 доларів США та 12 500 000,00 грн.,

- неустойка за прострочення кредиту - 157 841,16 доларів США та 1 359 774,08 грн.,

- прострочені відсотки за користування кредиту - 505 458,91 грн.,

- прострочена комісія - 299,69 доларів США,

звернуто стягнення на належний ОСОБА_6 предмет іпотеки за іпотечним договором від 04.07.2008 року, а саме будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, б.21 та складаються з: побутові приміщення літ. Б-1, прибудова б-1, прибудова б`-1, ганки літ б, б`, склад літ Б`1 загальною площею 582,5 кв.м., гараж літ. В, майстерня літ. З, вбиральня літ. У, навіс літ. Ф, шляхом визнання права власності за ПАТ«Укрсоцбанк».

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати в розмірі 1 218 грн. з кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційні скарги та посилаючись на порушення норм матеріального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про припинення діяльності ПАТ «УніКредит Банк» шляхом приєднання до ПАТ «Укрсоцбанк», до якого в свої чергу перейшли всі права та обовязки ПАТ «УніКредит Банк».

Відповідно дост.526 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Згідно ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

30.05.2008 року між ПАТ «УніКредит Банк» та ТОВ «Автоленд-Дніпро» було укладено кредитний договір №121-СВ (т.1 а.с.12-29).

Відповідно до умов договору, банк зобовязаний надати позичальнику револьверну кредитну лінію у розмірі 6000000 (шість мільйонів) доларів США, з можливістю їх отримати в доларах США, Євро та українській гривні, на строк до 30.05.2009 року.

На виконання вищенаведених умов договору, банк перерахував на поточний рахунок позичальника №26003010004637, відкритий у ПАТ «УніКредит Банк», грошові кошти, що підтверджується меморіальними ордерами (т.1 а.с.30-44) на загальну суму 53000 000 грн. та 2 218848 доларів США.

В забезпечення виконання зобовязань позичальником перед банком за кредитним договором, між банком та ТОВ «Лендіс ЛТД» укладено іпотечний договір від 04.07.2008 р. (т.1 а.с.45-61). Договірна вартість предмету іпотеки на день підписання іпотечного договору погоджена у розмірі 1893480,14 доларів США.

04.07.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, у звязку з посвідченням договору іпотеки було накладена заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, які належать ТОВ «Лендіс ЛТД» до припинення дії договору іпотеки (т.1 а.с.59).

Згідно розрахунку заборгованості, у зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, перед позивачем утворилась заборгованість, в розмірі 885 428,19 доларів США та 14365 232 грн. 99 грн.

ТОВ «Лендіс ЛТД» набуло у власність предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2008 року укладеним з ТОВ НВП «ІНВЕЛЬТА».

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2010 року у справі №2-6269/2010 право власності на предмет іпотеки було визнано за ОСОБА_8 і майно вибуло з власності ТОВ «Лендіс ЛТД». Крім того, зазначеним вище рішенням було скасовано та виключено записи щодо обтяжень іпотекою у Державному реєстрі іпотек та у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

21.12.2010 року предмет іпотеки було відчужено ОСОБА_8 на користь ТОВ «Профіконт», на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованим в реєстрі за №3319.

10.06.2011 року частину предмету іпотеки було відчужено ТОВ «Профіконт» на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального ОСОБА_10 та зареєстрованим в реєстрі за №2873.

10.06.2011 року частина предмету іпотеки було відчужено ТОВ «Профіконт» на користь ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального ОСОБА_10 та зареєстрованим в реєстрі за №2872.

05.12.2012 року частина предмету іпотеки було відчужено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального ОСОБА_11 та зареєстрованим в реєстрі за №1107.

На час розгляду справи предмет іпотеки належить відповідачам у наступних частинах:

- ОСОБА_4В - будівлі та споруди - навіси літ С, Ш, станція технічного обслуговування літ. Н-1, площею 117,4 кв. м., автосалон літ. О, прибудова (тимчасова) літ. о`, трансформаторна станція літ. Р, склад паливно-мастильних матеріалів літ. П, АЗС літ. Т, склад літ. Д-1, прибудова літ. д-1, ганок літ. д`, загальною площею 249,0 кв.м., сторожка літ. Л, прибудова літ. л`, туалет літ. М, огорожі, споруди №1-2, 4-9, 11-18, мостіння - ІІ;

- ОСОБА_6А - будівлі та споруди - Побутові приміщення літ. Б-1, прибудова б-1, прибудова б`-1, ганки літ б, б`, склад літ Б`1 загальною площею 582,5 кв.м., гараж літ. В, майстерня літ. З, вбиральня літ. У, навіс літ. Ф;

- ОСОБА_5, - будівлі та споруди - Гараж літ. Г-1, загальною площею 481,0 кв.м., ганки літ. г. г1, г2, навіси літ. Х, Ц, Ч, ворота №7, у спільній власності споруди №3,10,14,І.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 року скасовано заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2010 року у справі№2-6269/2010 та в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2011 року за заявою ПАТ «УніКредит Банк» вирішено питання про поворот виконання рішення від 17.09.2010 року.

Таким чином, обтяження, у вигляді іпотеки, діє починаючи з дати посвідчення договору іпотеки, а саме з 04.07.2008 року, що в свою чергу спростовує заперечення відповідачів, щодо відсутності будь-яких обтяжень під час укладення договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2ст.3 Закону України «Про іпотеку»(в редакції, що діяла на дату укладення договору іпотеки) взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.1ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннямист.37 Закону України «Про іпотеку», врегульовано, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Умовами укладеного іпотечного договору, а саме п.5.1., сторони визначили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, передбачених договором.

Одним із таких способів звернення стягнення сторони визначили в п.п. 5.4.2. іпотечного договору - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань в порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зурахуванням положень ч.3 ст.33, ст..36, ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому, в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другоїст.16 ЦКмає право вимагати застосування його судом.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку», встановлено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, відповідачі, в розумінніст. 23 Закону України «Про іпотеку»,несуть всі права та обовязки іпотекодавця за договором іпотеки.

Іпотечний договір від 04.07.2008 року містить застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, на підставіЗакону «Про іпотеку»та іпотечного договору від 04.07.2008 р наявні всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки саме шляхом визнання права власності.

Частиною 3ст. 37 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

У відповідності до звіту про незалежну оцінку будівель і споруд від 30 січня 2015 року ринкова вартість предмета іпотеки - становить 6 186 000 грн. не враховуючи ПДВ.

Відповідачами також було надано Висновки про вартість майна, з яких вбачається, що ринкова вартість предмета іпотеки - становить 2 339 600грн. не враховуючи ПДВ.

Додатково позивачем було надано Рецензію на Звіт про незалежну оцінку будівель і споруд від 30 січня 2015 року, проведену у відповідності доЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

За вказаних обставин, суд першої інстанції, застосувавши відповідні до правовідносин норми права, надавши належну правову оцінку всім доказам та документам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з яким погоджується колегія суддів.

В апеляційних скаргах апелянтами висловлюється незгода із розміром стягнутої заборгованості, проте відсутні будь-які доводи та докази невірного нарахування, а обгрунтування зводяться лише до посилання на те, що заборгованість може бути визначена на підставі первинних документів відповідно до ст..9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такі доводи не можуть бути прийняті до уваги оскільки не спростовують правильність нарахувань.

Посилання апелянта на необгрунтоване застосування звіту про незалежну оцінку будівель і споруд від 30 січня 2015 року не можуть бути підставою для зміна або скасування оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст..309 ЦПК, оскільки вказані висновки апелянтами не спростовано. Апелянти приймали участь у суді першої інстанції та не висловлювали незгоди з вказаними висновками, не ставили питання про призначення експертизи.

Відповідно до вимог ст.. 212 ЦПК оцінка доказів є виключним правом суду та їх переоцінка є неприпустимою. Суд першої інстанції в судовому засіданні дослідив всі докази у відповідності з вимогами закону, при цьому не було порушено порядок дослідження доказів, встановлений ст.. 185 ЦПК, а тому, відповідно до ст.. 303 ЦПК , суд апеляційної інстанції не має підстав для їх переоцінки

Доводи апелянтів щодо неправильних висновків суду першої інстанції, оскільки на час відчуження спірного майна була відсутня заборона на його відчуження, колегія суддів не може прийняти до уваги, так як ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (ч.4 ст. 631 ЦК України). На час ухвалення рішення основне зобов'язання боржником не виконане.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Установивши у справі, яка переглядається, факт переходу до відповідачів права власності на спірне нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на це майно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин ст.. 23 Закону України "Про іпотеку" та поширення її дії на відповідачів з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV).

Відповідно до ч.3 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у ч.2 ст.3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, порядок державної реєстрації іпотек у спірний період регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року N 410 (втратив чинність 31 січня 2013 року) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 26 Закону N 1952-IV записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відтак ухвалення судом рішення про визнання права власності іншої особи на предмет договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Отже, суд дійшов правильного висновку про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на відповідачів, відповідно до ст.. 23 Закону України "Про іпотеку" статусу іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до них перейшло право власності на нерухоме майно - предмета іпотеки.

При цьому слід врахувати, що дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірного нерухомого майна кредитором під час зняття судовим рішенням обтяження та право власності відповідачів на це майно не оспорюються.

За таких обставин з огляду на тлумачення сутності іпотеки та змісту правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин слід зазначити, що ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування процедури звернення стягнення на іпотечне майно, передбаченої угодою сторін, як однієї із умов надання (отримання) кредиту.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду України Судової палати у цивільних справах, від 10.06.2015, № 6-449цс15, а відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг та залишення рішення суду першої інстанції без змін, як такого, що відповідає вимогам ст..ст. 213, 214 ЦПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного сулу м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: