Рішення № 45528462, 25.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5262/15 Справа № 201/13865/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г. В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Левцунова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення пені за несплату аліментів,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5до ОСОБА_4 про стягнення пені за несплату аліментів - задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 пеню (неустойку) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини за період з 01 червня 2009 року по 14 жовтня 2014 року в розмірі 439 267,10 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору 3654 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували шлюбі з 17 листопада 2000 року до 07 липня 2005 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження наявної в матеріалах справи.

Рішенням Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 13 грудня 2005 року на користь позивача з відповідача стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 200,00 грн. на місяць, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішенням Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 24 березня 2009 року розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 на утримання сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ним повноліття на користь матері дитини ОСОБА_5 - збільшено до 700,00 грн. на місяць, але є менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

На підставі виконавчих листі за рішеннями Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 13 грудня 2005 року та 24 березня 2009 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження.

Відповідно до довідки-розрахунку від 14 жовтня 2014 року, виданої Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментних платежів становить 45033,96 грн.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст.ст. 180, 182, 183, 196 СК України, які суд першої інстанції обґрунтовано застосував при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. ст. 180, 182, 183 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх є повнолітніх дітей, а розмір щомісячних аліментів визначається судом і в жодному разі не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

В обгрунтування позовних вимог, позивачкою надано розрахунок заборгованості із зазначенням суми несплачених аліментів, конкретного періоду прострочення, кількість днів прострочення та суми.

За розрахунком позивачки, у зв'язку з невиконанням рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2009 року відповідач має сплатити пеню у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 01 червня 2009 року по 14 жовтня 2014 року, розмір якої становить - 439267,10 грн., що підтверджується розрахунком.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши обставини справи, докази, надані сторонами та застосувавши відповідні норми матеріального права, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди сумою нарахованої пені, через невірне обчислення заборгованості, невірне визначення терміну заборгованості та неповідомлення апелянта з боку державної виконавчої служби про наявність заборгованості та неврахування матеріального становища апелянта.

Проте, колегія суддів не може прийняти вказані доводи, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки апелянту було відомо про стягнення з нього аліментів, він їх сплачував до певного часу повністю, а пізніше частково, а з липня 2009 р. взагалі не сплачував. Таким чином, йому було достовірно відомо про наявність заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем (а не стягувачем, чи боржником). Лише визначивши розмір такої заборгованості, можна обчислювати неустойку.

У даному випадку розмір заборгованості визначено державним виконавцем, що підтверджується довідкою - розрахунком (а.с.18). На спростування суми заборгованості, що визначено в цій довідки, апелянтом жодних доказів не надано. Також не надано жодних доказів на спростування розрахунку пеня, яка обрахована на підставі зазначеної довідки.

Пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року в справі N 6-81цс13 та в постанові Верховного Суду від 01.10.2014, № 6-149цс14.

Як роз'яснив пленум у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку наявна вина відповідача, оскільки останні з 2009 р. взагалі не сплачує аліменти, не вирішує питання щодо свого працевлаштування з метою отримання заробітку, допомоги на утримання дитини не надає, питання щодо зменшення розміру аліментів не ставив.

Проте, колегія суддів вважає що судом першої інстанції не було враховано положення ч.2 ст. 196 СК, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а також принцип розумності та співмірності.

Апелянт не має доходу, що підтверджується довідкою, хворіє, що є підставою для зменшення розміру неустойки. Але судова колегія також враховує тривалий термін несплати аліментів, відсутність з боку відповідача будь-якої допомоги позивачці взагалі на утримання дитини, з 2009 р. апелянт не ставив питання про зменшення розміру аліментів, рівно як і те, що позивачка з 2009 р. не ставила питання про стягнення пені, що призвело до її зростання. За вказаних підстав, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені, що стягнута з апелянта з 439267,10 грн. до 100000 грн. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року змінити зменшивши розмір пені за несплату аліментів, що стягнута з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 з 439267,10 грн. до 100000 грн. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: